Поради, з якими ти дізнаєшся, як поліпшити свою письменницьку майстерність, або ж просто матимеш привід трохи пофукати та зробити все по-своєму.
Teenside / Поради
19 Вересня 2020
2091
Сам собі письменник: як писати краще
Катерина Кіщинська
учасниця підліткової редакції TeenSide

teenside, освіта для підлітків, освіта онлайн, письменницький досвід, поради письменників, як стати письменником, як створити дитячу книжку, письменницька майстерність, курси для письменників, самоосвіта, катерина кіщинська, як стати письменником, як написати бестселер, письменницькі курси, літературна освіта

Це презентується як художній витвір
і нікому не присвячується.

Чарльз Буковскі,
присвячення до роману «Поштамт»
(моє улюблене присвячення)

Ти пишеш постійно, епізодично або збираєшся спробувати вперше. Пишеш багатотомний роман, фанфіки, маленькі оповідання чи розповідаєш історії у соцмережах. Ми теж пишемо! Тож і зібрали для тебе поради, як покращити тексти та донести свою історію до тих, хто має її почути. З цими порадами ти дізнаєшся, як поліпшити свою майстерність, або ж просто матимеш привід трохи пофукати та зробити все по-своєму.

teenside, освіта для підлітків, освіта онлайн, письменницький досвід, поради письменників, як стати письменником, як створити дитячу книжку, письменницька майстерність, курси для письменників, самоосвіта, катерина кіщинська, як стати письменником, як написати бестселер, письменницькі курси, літературна освіта

#1

Історія у твоїй голові може початися з чого завгодно. З цілісного спогаду, маленької деталі, пісні, яка на щось наштовхнула, персонажа тощо. Але коли вже берешся за перо (чи доповзаєш до ноуту), почни думати свою історію з її центру — конфлікту. Конфлікт — це не обов’язково той самий буквальний конфлікт, як той, що між тобою та людьми, які не надягають маску на носа-рота.

Найзахопливіші історії – це багатошаровий торт із конфліктів.

Конфлікт — це коли твій персонаж чогось прагне, але щось/хтось стає йому на заваді. Прагнути можна і конкретних речей, як-от нового телефону, і абстрактних, як-от відчуття належності до суспільства. Текст буде значно сильнішим і більше вражатиме читачів, якщо в ньому переплітатимуться конфлікти на кількох рівнях: внутрішній (я vs я), зовнішній (я vs ти), глобальний (я vs світ). Найзахопливіші історії — це багатошаровий торт із конфліктів. Головне не забувати, що смаки коржів мають один одного доповнювати.

#2

Вже згадали, що персонаж має чогось прагнути. «Хотілка» — ось головний зв’язок між персонажем і читачем, джерело емпатії. Усі інші характеристики персонажа залежать від сюжету самого тексту. Чесно скажемо, хоч це і боляче визнавати, але дуже часто читачам, та й самій історії, не потрібен колір очей героя та особливості його гардеробу. Якщо подібні деталі не грають жодної ролі в сюжеті, атмосфері чи не є аж такими важливим для відображення особистості персонажа, краще їх прибрати, бо в іншому випадку читач їх просто забуде. Натомість подумай, як відрізняється говірка різних персонажів у діалогах, як вони реагують на стрес у кульмінації, які їм властиві маленькі жести у тихих меланхолійних сценах.

Незабутні персонажі — ті, що найбільше схожі на комплексних особистей.

Незабутні персонажі — ті, що найбільше схожі на комплексних особистей. І такі в тебе точно вийдуть, якщо ти не конструюватимеш їх зі стереотипів. Стереотипні образи односторонні, пласкі та заїжджені до дірок у матриці. Люди неоднозначні, складні, от і тягнуться до історій про багатошарових, різних людей. І хей, протагоніст ≠ хороший. Вони можуть бути злими, сірими, дурними, чарівними, будь-якими! Читач може ненавидіти протагоніста як людину, але любити як крутого персонажа. 

#3

Хто найкраще розповість цю історію? Головний персонаж? Всевидяче око? Другорядний персонаж? Чи, може, одразу кілька героїв-незнайомців? Яка форма найліпше передасть історію? Звичайна хронологічна оповідь, перемішані в часі епізоди, діалог, п’єса чи, може, читачам про всі події розповідатимуть назбирані чеки або транскрипції аудіозаписів? А якщо без іменників? Чи поемою? Чи лише запитальними реченнями?

  teenside, освіта для підлітків, освіта онлайн, письменницький досвід, поради письменників, як стати письменником, як створити дитячу книжку, письменницька майстерність, курси для письменників, самоосвіта, катерина кіщинська, як стати письменником, як написати бестселер, письменницькі курси, літературна освіта

#1

Я прокинувся від будильника… 

Перше речення — це як перші 15 секунд пісні. Якщо вони банальні, мало про що кажуть та не чіпляють, ми йдемо до наступної пісні. Одразу агресивно кидаємо читача в ситуацію, персонажа, атмосферу. Але облишмо будильники, вони своє відпрацювали.

Того дня, коли нам сповістили, що мій брат утік, я робив обхід Жертовних Стовпів.
Іен Бенкс, “Осина фабрика”

Запальничка, льодяник від кашлю, поштова марка, ледве зігнута сигарета, зубочистка, носовичок, ручка і дві монети у п’ять шеклів.
Етгар Керет, “Що лежить у наших кишенях?”

Я не психіатр, шановна.
Любов Пономаренко, “Помри зі мною”

Коли мені було 14 і в мене були свої види на життя, я вперше накачався алкоголем.
Сергій Жадан, “Депеш Мод”

Чутка ширилась містом, як пожежа (які помітно почастішали в Анк-Морпорку відтоді, як громадяни дізналися про страхування від пожеж).
Террі Пратчетт, “Колір магії”

#2

Всі розуміють слово «красивий» по-різному. Подібні «описові» слова, «красивий», «цікавий», «звичайний» і т. д., дуже абстрактні, вони не дають конкретної характеристики, тому проходять повз читача. Хочеш показати, що персонаж цікавий? Не пиши, що він «цікавий», зроби його таким, тоді читач і сам усе зрозуміє.

#3

Україномовні та російськомовні автори часто використовують дієприслівники там, де доречніше було б вжити дієслово. Якщо не пам’ятаєш з уроків рідної мови, це оці всі «встановлюючи», «посміхаючись», «плюючись» тощо. Зазвичай вони обтяжують текст і дуже часто граматично неправильно вживаються. Якщо можна дієсловом, то краще старим добрим дієсловом. Дієсловимо! 

#4

Cтік’н’поуком витатуювати собі на тілі золоте правило: показуй, не називай! Якщо твоїй персонажці сумно, не пиши, що їй сумно, це не викличе в читача жодної емоції. Література – це мистецтво, вона має провокувати почуття.

Література – це мистецтво, вона має провокувати почуття.

Замість називати емоцію, покажи, як вона проявляється через 5 людських відчуттів (зір, слух, нюх, дотик, смак). Наше тіло часто відображає наші почуття. На іншому кінці спектру інструментів знаходяться художні засоби – не варто недооцінювати космічну силу гарної, оригінальної метафори.

#5

Глибоко в кожному з нас живе маленький впертий бюрократ. І ця падлюка кидає нам у Художній Текст слова-канцеляризми. Складно пояснити, чому твій герой-бандит діє «з метою…»,  «зважаючи на події…». На щастя, це можна вчасно помітити та переписати простіше. Хіба що якомусь персонажу справді  доречно сипати канцеляризмами в репліках діалогу. Наприклад, син маминої подруги з юрфаку, який менсплейнить персонажці, як працює інфляція.

#6

Поки все це виглядає як величезний список умов, але тобі не обов’язково тримати їх усі в голові, коли пишеш першу чернетку. Чернетку. Бо чернетка — це не фінальний текст. І якщо ти не благословенний геній, а звичайний смертний, як ми, тебе чекає Редагування.

Гарне редагування — це тонка лінія між класним і посереднім текстом.

Ніхто не пише фінальну версію з першої спроби. Іноді редакції потребує мова, іноді сама історія. І для більшості письменників редагування — найнеприємніша, болюча, повна сліз і кофеїну стадія роботи над текстом. Це нормально. З часом до цього звикаєш і стає легше. Не нехтуй редагуванням, як власним, так і стороннім. Дуже часто гарне редагування — це тонка лінія між класним і посереднім текстом.

teenside, освіта для підлітків, освіта онлайн, письменницький досвід, поради письменників, як стати письменником, як створити дитячу книжку, письменницька майстерність, курси для письменників, самоосвіта, катерина кіщинська, як стати письменником, як написати бестселер, письменницькі курси, літературна освіта

#1

Найкрутіші автори, які мають щось особливе у своїх історіях, читають дуже багато. Чудова фраза: митець — це його смак. Тому люби історії та читай книжки. Читай як читач, і читай як письменник.

…митець — це його смак.

З першим зрозуміло, з другим — уважно вивчай елементи тексту і запитуй у свого кота: «Чому він вирішив написати це саме так?», «Чому в неї цей прийом спрацював, а в неї ні?».

#2

А як начитаєшся, вкради усе, що стало любим твоєму серцю. Імітація —  найдавніший метод навчання. І це не плагіат, якщо ти не видаєш це за свій винахід. Просто перш ніж ти вистраждаєш свій стиль і систему письма, корисно випробувати чужі. Остін Клеон у своєму знаменитому нон-фікшині «Кради як митець» пропонує побудувати власне мистецьке сімейне дерево.

Імітація —  найдавніший метод навчання.

Береш красивого себе, потім трьох митців, які вплинули на тебе/подобаються. На вікіпедії знаходиш по три людини, які вплинули на тих митців, а потім по три людини до кожного зі знайдених, і якщо тобі ще не набридло, можеш продовжувати шукати впливових митців за цією схемою. Доти, доки в тебе не вийде гарне пишне дерево натхнення та художнього грабіжництва.

#3

Читай, дивись і слухай історії для задоволення. Щоби насолоджуватися і щоби це спонукало тебе писати тексти, які потім також прочитають із задоволенням. Не тексти заради моралей про те, як треба жити. Лише найпрекрасніші історії. 

Читай, дивись і слухай історії для задоволення.

Насправді немає жодних правил, окрім тих, які ми самі собі встановлюємо. А правила й умови можуть бути чудовим поштовхом для креативності. Якщо встановиш для себе обмеження під час написання якогось тексту, це змусить тебе шукати нові способи розповідати історії та виллється в гру з текстом, яку потім розгадуватиме читач. Усе можливо.

Кропітка праця заслуговує на визнання, а твої історії на те, щоби бути прочитаними (чи почутими — як тобі заманеться).

І хоча писати в шухляду — багатотисячна традиція авторів, грець із нею! Ділися своєю роботою. Кропітка праця заслуговує на визнання, а твої історії на те, щоби бути прочитаними (чи почутими — як тобі заманеться). Це може бути страшно, але є товариства, які тебе підтримають. Наш Teenside підтримає. Якщо ти підліток і пишеш художні чи публіцистичні тексти, великих, маленьких чи середніх розмірів, прозу, п’єси чи поезію, малюєш комікси чи будь-що, ми дуже хочемо їх побачити. Надсилай свої історії нам на пошту, а ми у відповідь надішлемо фідбек, любов і побажання наснаги. А якщо у часи пандемії тобі не вистачає однолітків і однодумців, якщо хочеш публікувати художку та статті там, де їх побачать і прочитають, запрошуємо до нас у підліткову редакцію. Зустрічаємося за чаєм і кавою в Києві, а також працюємо дистанційно з тими, хто живе деінде. Пишемо, обговорюємо, дискутуємо, жаліємося на життя, підтримуємо одне одного, вештаємося виставками, фестивалями та парками, влаштовуємо посиденьки на свята і постійно щось творимо. Усе за згодою і з повагою. Для всіх, хто хоче приєднатися, відкриті повідомлення в Інстаграмі та Фейсбуку. Пишеш або хочеш писати — напиши нам!

навчання поради підліткам поради письменникам саморозвиток