Читаємо дітям уголос! Читаємо з дітьми разом! Даємо дітям можливість читати самостійно! Читаємо і сміємось, плачемо, хвилюємось, радіємо, надихаємося... А якщо ви досі не з нами, переконати вас долучитися до нашої спільноти закоханих у книжки допоможуть батьки затятих книгоманів! Сьогодні – історія Максима, яка обов'язково надихне прочитати навіть не одну, а одразу кілька книжок.
Життя / Досвід
1 Квітня 2021
2428
Читачі надихають: історія книгомана Максима
BOKMÅL
"тебе з'їмо ми вмить" ©

Читачі надихають: історія книгомана Максима, популяризація читання, український інститу книги, читаймо дітям уголос, що читати дітям, як закохати дітей у книжки, вчимося читати, українська література, дитяча бібліотека

Читати чи…? Звісно, кожен та кожна вільні робити вибір самостійно. Ми ж намагаємося просто показати, що вирішуючи не читати разом із дитиною, тобто не читати їй уголос, не забезпечувати можливістю читати самостійно й ігнорувати книжки, ви забираєте в дитини можливості. Можливість пізнавати світ, можливість бачити його з різних точок зору, розвивати емоційний інтелект і навички розуміння інших, можливість вчитися думати логічно та критично, а ще – не даєте їй один із найкращих способів розважатися. Саме для того, щоби переконати батьків, бабусь, дідусів та інших дорослих, які займаються вихованням, не забувати про читання в сучасному світі гаджетів і нескінченного потоку інформації з інших медіа, ми вирішили дати слово тим дорослим, які знають із власного досвіду. У цій рубриці з вами своїми історіями, думками та порадами діляться батьки затятих читачів.
Сьогодні наші герої – Світлана Косинець і її син Максим.
Нижче на вас чекає розповідь про їхнє книжкове життя, а на сторінці Світлани Косинець у фейсбуці ви можете знайти чудові огляди та рекомендації.

Читачі надихають: історія книгомана Максима, популяризація читання, український інститу книги, читаймо дітям уголос, що читати дітям, як закохати дітей у книжки, вчимося читати, українська література, дитяча бібліотека

Я не уявляю своє життя без книг. Як узагалі день може вважатися нормальним, якщо у ньому не прочитано хоч із десяток сторіночок? І я дуже рада, що моя дитина поділяє мої переконання – вона теж книгоман!

Сину Максиму 8 років. У нього ДЦП. Він не може самостійно сидіти, стояти, ходити, говорить лише кілька слів, але це абсолютно не заважає нам читати книги. І не заважає моїй дитині навчатися у школі.

Читання вголос – наше рятівне коло

Читання вголос для Максима стало моїм рятівним колом. Чого вже приховувати, розуміння, що в мене дитина з інвалідністю, що вона не така, як інші, далося мені дуже складно. Я щосили намагалася хоч у чомусь досягнути із ним рівня нормальності, як цинічно це б не звучало. Книги не стали результатом якихось надмірних зусиль із моєї сторони. Я просто почала їх купувати. Першими нашими придбаннями були історії про кота Сплета та баранчика Рассела (книжки-картинки Роба Скоттона від «Видавництва Старого Лева»). Я не знаю, хто їм радів більше. Але… вони дуже швидко закінчилися. Буквально за годинку ми прочитали 4 книги й усе. Більше немає. Тоді я зрозуміла, що хоч моя дитина ще мала, але книги із одним реченням на сторінці точно не для нас. Максим до сьогодні є категоричним противником повторного читання вже прочитаних книг. Єдиний виняток – «Мої улюблені вірші», їх можна читати щодня. Інші-зась.

Надалі до купівлі книг я стала підходити більш продумано, хоч і мала ще кілька відвертих провалів. Так, нам не припали до душі віммельбухи. Енциклопедії, збірки казок, комікси – також не наше. Я зрозуміла, що для Максима текст важливіший за картинку.  Тож уже років із чотирьох ми читали книги, у яких насамперед – море тексту, але, коли вдається знайти багато тексту й чудові кольорові малюнки під однією обкладинкою, ми тішимося навіть у вісім.

Читати всюди та завжди!

Був період, коли без книжки ми з дому не виходили. Одного разу поїхали в сусідній населений пункт до лікаря й забули взяти з собою щось почитати. Ще дорогою якось забавляли, а от коли розпочалося чекання в черзі, сталася халепа. Довелося майже годину читати вголос «РУКОВОДСТВО ПО ЭКСПЛУАТАЦИИ ŠKODA Superb».

Коли мені було дуже треба щось зробити вдома, а Максим вередував, я набирала мамі чи татові і хтось із них сидів і читав по телефону сину історії.

Читання книг допомагало моїм батькам на відстані нянчити внука. Коли мені було дуже треба щось зробити вдома, а Максим вередував, я набирала мамі чи татові і хтось із них сидів і читав по телефону сину історії. У батьків для того завжди напоготові було кілька книжок під рукою. Тож щонайменше рік мало не щодня моя дитина отримувала порцію читання вголос ще й від бабусі та дідуся.

…але важливо прислухатися до бажань дитини

Інколи у Максима бувають нечитуни. Тоді на всі пропозиції відповідь одна відповідь: «НЕ!» Інколи в нас читається три книги одночасно (мамина дитина). Максим сам обирає, що читати. Син не слухатиме те, що йому не подобається. Тож дочитана до кінця книга є свідченням того, що Максиму сподобалося.

Перед Миколаєм ми з чоловіком два тижні допитувалися дитину, що він хоче попросити на подарунок. Відповідь завжди була одна – книжку. Миколай почув Максимові бажання й на свято під подушкою та біля ліжка у сина була невеличка бібліотека.

Максим сам обирає, що читати. Син не слухатиме те, що йому не подобається. Тож дочитана до кінця книга є свідченням того, що Максиму сподобалося.

Ми читаємо, коли відпрацьовуємо сидіння з широко розведеними ногами, коли стоїмо у вертикалізаторі, коли просто маємо вільну хвилинку, перед сном. Нещодавно спробували аудіокниги. Максиму зайшло.

Колообіг книжок у природі

Доволі часто книгами обмінюємося з друзями та знайомими. Так, сьогодні зо два десятка Максимових книжок «на руках», їх читають інші. Час до часу я влаштовую ревізії й продаю те, що ми вже точно перечитувати не будемо. На виручені кошти купую синові щось новеньке. Зараз, наприклад, ми збираємо колекцію історичних книжок від видавництва «Портал» і приглядаємося до ілюстрованого Гаррі Поттера.

У рік вголос я прочитую синові понад сто книжок. На усі намагаюся залишити відгуки на своїй сторінці у фейсбуці. І мене дуже тішить, коли хтось надихається нашими враженнями й починає читати.

книжки-картинки популяризація читання самостійне читання Читаймо дітям уголос!