Як не хвилюватися за дитину та дати їй достатньо простору й свободи, щоби вивчити себе і світ?
Життя / Поради
14 Вересня 2020
2910
Не лізь туди: чому дітям потрібні ризикові ігри
Катерина Шпирко
журналістка, редакторка рубрики Події

виховання дитини, неформальна освіта, поради для батьків, ризикові ігри, ігри для дітей, воспитание ребенка, игры для детей, рискованные игры, как играть с ребенком, як грати з дитиною

Спробуйте згадати найяскравіші враження зі свого дитинства — найімовірніше ці події відбувалися десь на вулиці з друзями та, звісно, без нагляду дорослих. Але сучасні діти проводять значно менше часу, граючи надворі, ніж їхні батьки. Ба більше, усі розваги зазвичай суворо контролюються мами, татами, дідусями, бабусями чи іншими відповідно вповноваженими дорослими. Отож і про будь-які бодай трохи небезпечні ігри, як-от вибивали чи звичайнісінька тарзанка, й мови бути не може. Що вже там казати про всі ті стрибання гаражами, якими розважалися діти дев’яностих.

Саме ігри готують нас до різних життєвих ситуацій, допомагають пропрацювати різні навички, вміння та реакції, пережити різні складні емоції та страхи, але в умовах відносно безпечного простору.

Маріана Бруссоні, професорка Університету Британської Колумбії та дитячої лікарні БК, роками досліджувала переваги ігор з елементами ризику (з результатами її досліджень можна частково ознайомитись, переглянувши документальний випуск «Сила гри» пізнавальної програми «Природа речей» на каналі CBC). За словами дослідниці, ризикові дитячі ігри — це такі, у яких діти з хвилюванням і захопленням ризикують та експериментують, не маючи впевненості щодо результатів своїх дій. Про переваги таких ігор можна детально прочитати в розвідці норвезьких вчених Елен Бете Хансен Садсетер й Оле Йохан Сандо. Та, якщо коротко, то найочевидніший і найвагоміший аргумент на користь більш ризикових дитячих ігр – можливість вчитися та розвиватися.

Ігри для дитини – це фундаментальний шлях до розуміння того, як працює світ, як працюють їхні тіла.

Ризикова гра передбачає, що діти під час неї не сліпо слідують правилам, щоби досягнути заздалегідь відомого результату, а експериментують і намагаються сами з’ясувати, до чого призводять ті чи інші їхні дії. Якщо діти у такій грі не заходять дуже далеко, їм стає нудно, а якщо, навпаки, заходять надто далеко, стає дуже страшно. Бруссоні порівнює це з науковим експериментом — так юні дослідники перевіряють середовище, що їх оточує, та визначають, як і де їм комфортно.
Ігри — не така проста річ, як може здаватися дорослим. Не дарма навіть тварини витрачають на них свій дорогоцінний час, який можна використати для полювання чи відпочинку. Саме ігри готують нас до різних життєвих ситуацій, допомагають пропрацювати різні навички, вміння та реакції, пережити різні складні емоції та страхи, але в умовах відносно безпечного простору. Ігри для дитини – це фундаментальний шлях до розуміння того, як працює світ, як працюють їхні тіла.

Ризикові ігри допомагають дітям розвинути впевненість у собі, стійкість, виконавчі здібності та навіть навички управління ризиками, які є безперечно дуже корисними в нашому світі.

Ризикові ігри допомагають дітям розвинути впевненість у собі, стійкість, виконавчі здібності та навіть навички управління ризиками, які є безперечно дуже корисними в нашому світі. Крім того, як переконують дослідження Бруссоні в галузі профілактики травматизму показує, участь у таких іграх насправді здатна знизити ризик отримання травм.
Але як батькам, які просто не можуть не хвилюватися за своє дитя, дати йому достатньо простору та свободи, щоби вивчити себе і світ? Як уникнути неприємних наслідків й отримати найбільшу користь від ризикових ігор?

«Безпечно настільки, наскільки це необхідно»

Надмірна безпека така ж шкідлива для дитини, як і максимальна небезпека. Саме тому в усьому варто зберігати баланс.
Розглянемо ігровий майданчик. Справді небезпечні речі, наприклад, голки на землі або зламане обладнання, можуть стати причиною батьківського втручання, тоді як розв’язання проблеми у вигляді куща з колючками, що виріс посеред майданчика саме на рівні очей дитини, — саме те, до чого батьки можуть залучити дитину. Тобто замість того, щоби самостійно позбутися небезпечної рослини, ви можете разом оцінити ситуацію та попросити дитину підбити підсумки й запропонувати рішення, які допоможуть їй не травмуватися.

Вчіть дитину дбати про власну безпеку

Коли ви щодня водите дитину до школи, виділіть час на те, щоби вказати на потенційні небезпеки. В жодному разі не залякуйте, а просто поділіться відомою вам і логічно обґрунтованою інформацією, щоби дитина в майбутньому могла самостійно уникати цих небезпек. Це формує впевненість і готує до самостійного життя. Ви ж не зможете все життя стежити за сином чи донькою, тож варто заздалегідь подбати про те, щоби дитина могла робити це і без вас. І не хвилюйтеся даремно. Інстинкт самозбереження закладено в кожному та кожній, тому, розуміючи, що якісь речі можуть нашкодити, а якісь дії призвести до неприємних наслідків, дитина буде їх уникати. Не тому, що ви так сказали, а тому, що хоче бути здоровю та щасливою.

Не дозволяйте власним страхам заражати ваших дітей

Нерідко батькам навколишній світ видається буквально зітканим із небезпек – гострим, гарячим, ненадійним, збоченим, божевільним, агресивним і злим. Але це далеко не так. Як показує статистика, дітям, щоби отримати травму, яку ймовірно доведеться лікувати, потрібно щодня витрачати мінімум три години, граючи на вулиці впродовж 10 років. Тоді як проводячи цей час у безпеці вдома перед екраном того чи іншого гаджета, можна навіть за один рік неабияк нашкодити власному здоров’ю.

Дуже часто саме необґрунтовані страхи змушують багатьох батьків втручатися в дитячі ігри, перш ніж їхня дитина може дійсно потрапити в зону ризику. Тоді як психологічний і фізичний простір для ризику є чи не найважливішим елементом у будь-якому ігровому процесі. Отож працюйте з власними страхами, адже вони можуть неабияк заважати свободі ваших дітей.
Зарадити з цим допоможе розроблений командою Бруссоні онлайн-інструмент  Outsideplay.ca, де можна знайти інформацію про те, як зробити усвідомлений вибір щодо ризикованої гри для своїх дітей.

Практикуйте правило 17 секунд

Замість того, щоби постійно забороняти дитині високо лазити або швидко бігати під час гри, знайдіть хвилинку або, як радить Бруссоні, 17 секунд. Відійдіть і подивіться, як ваша дитина реагує на ситуацію, щоби краще зрозуміти, на що вона здатна, коли ви їй не заважаєте. Таким чином дитина зможе самостійно зрозуміти, що їй зручно і що вона може зробити, і водночас розвине важливі навички управління ризиками. Якщо дуже хвилюєтеся залишати дитину навіть на такий незначний час без своєї підтримки, просто переконайтеся, що вона знає: якщо їй справді стане занадто страшно, вона зможе покликати вас і ви їй допоможете.

Геть з дороги!

У «Силі гри» Бруссоні зазначає, що найважливіше, що можуть зробити батьки чи інші опікуни, — це відійти з дороги: забезпечити дітям середовище для гри, а потім дати їм можливість вільно грати.
Це не означає, що не потрібно контролювати ризиковані гри. Ви можете просто підтримувати дитину в її рішенні, в які ігри та як гратися, замість того, щоби постійно вказувати та виправляти її.

Забезпечте час, свободу та простір для хорошої гри

Виділіть час, аби діти могли вдосталь награтися, попри великий обсяг домашніх завдань та позакласних занять. Дітям потрібно давати свободу гратися так, як вони хочуть, без обмежень.
Проте, як уже було зазначено, гра також вимагає простору — як фізичного, так і психологічного. Що стосується фізичного простору, його має бути достатньо, і він повинен якісним. Психологічний передбачає, що дитина розумітиме, що в неї є можливість поекспериментувати, але водночас, що про неї пуклуються.

Створіть ігровий простір із незакріпленими частинами та матеріалами

Наразі Бруссоні та її команда розробляють індекс придатності для гри, щоби з’ясувати, які елементи необхідні для створення якісного ігрового простору на відкритому повітрі у мікрорайонах. Опитавши сотні дітей, виділився один важливий фактор: свобода будувати з власної уяви. Як і в Україні, на типовому для Північної Америки дитячому майданчику все обладнання намертво фіксується, а можливості для гри відносно обмежені — лише гойдалки та гірки. Натомість команда Бруссоні рекомендує прибрати всю цю конструкцію, а замість неї надати дітям незакріплені рухомі матеріали, з якими можна грати — такі як колоди, брезенти, ящики, палички, дошки, мотузки, пісок і навіть вода.
Ці елементи часто можна зустріти в природі, на порожніх ділянках і навіть на звалищах, але найважливішим елементом у будь-якому ігровому просторі є, знову ж таки, психологічний і фізичний простір для ризику.

Пам’ятайте, що найголовніше, що повинні зробити батьки, — забезпечити дітям підтримку.

Звісно, не варто сприймати всі ці поради буквально. Ми лише закликаємо давати дітям більше свободи для власних експериментів, аби краще вивчити, як працює світ. Пам’ятайте, що найголовніше, що повинні зробити батьки, — забезпечити дітям підтримку!

6 ідей для ризикової гри:

  1. Грайте з висотою, наприклад, лазьте по деревах або інших спорудах.
  2. Грайте зі швидкістю, наприклад, у доганялки, квача чи перегони на велосипедах.
  3. Грайте зі справжніми інструментами, збудуйте флот або вистругайте щось.
  4. Грайте біля вогню, води, скель чи урвищ.
  5. Грайте з простором, коли є можливість заблукати.
  6. Грайте у грубі ігри, наприклад, у бійки зі сніжками.
ігри виховання поради для батьків розвиток дитини