27 березня — міжнародний день театру. Ми поспілкувалися з представниками кількох некласичних театральних угруповань із Києва і запитали про їхнє бачення сучасного театру, життя під час карантину та як все-таки потрапити до театральної трупи?
Teenside / Точка зору
28 Березня 2021
595
День театру: молоді театри Києва, варті уваги
Антипенко Влада
учасниця підліткової редакції TeenSide

Три театри, об’єднані любов’ю до своєї справи, глядачів та мистецтва, але зовсім різні за формою та принципами. Ці київські театри дають зрозуміти театральне мистецтво дуже різне, а сам театр це сім’я, єдиний організм, де кожний проєкт продукт тісної співпраці, де кожна деталь залежить від тонкої внутрішньої взаємодії. Ми пропонуємо вам познайомитися з кожним.

Театр Помилки

Затишний театр, що налічує близько 15-ти регулярних учасників і активно залучає нових. Про театр розповіла його засновниця — Алекс Басовська:

Спочатку наш колектив складався з трьох людей: режисерки, акторки та менеджерки. Зародження нашого театру відбулося під час карантину, як би іронічно це не було. Вперше наша трупа побачила одне одного у зумі і проіснувала так три місяці. В грудні 2019 ми розпочали роботу над створенням вистави «Історія підліткового браузеру» і вирішили реалізувати її на власній платформі, ідея якої довго визрівала, але не знаходила втілення. Тоді ми сформулювали концепцію базових цінностей: помилятися, експериментувати і розвиватися. Вони лишаються фундаментальними і сьогодні. 
Театр Помилки вирізняється своєю відкритістю до творчих людей будь-якого віку, гендеру, статі, попереднього театрального досвіду або його відсутності. Ми створюємо умови для вільного мистецького вираження, самовдосконалення, знайомства з театром і цікавими людьми.

Основним принципом Театру Помилки є «театральна чесність». Ми відходимо від формату «актор-виконавець» та переходимо до моделі «актор-співавтор», де всі рішення щодо матеріалу та теми вистави приймаються колективно. Три вистави, представлені за останній рік в Театрі Помилки, об’єднує те, що текст п’єс був прописаний акторами власноруч з елементами автобіографічності. Отже, актор у виставі не зображує когось, а залишається самим собою, що додає театральній комунікації з глядачем більшого життя й відвертості.

У нас наразі діють тренажі, періодично запускаються акторські курси, а також проводяться затишні заходи по суботах (квартирники, зустрічі, літературні вечори), націлені на спілкування й нові знайомства. Ми відкриті до нових людей і колаборацій з іншими творчими колективами.
Наші вистави, як для справжніх театральних поціновувачів, так і для тих, хто тільки знайомиться з театром. Загалом, ми готові до будь-якого зворотнього зв’язку. Нам важливо, щоб глядач був відкритий до діалогу під час і після вистави, але якщо цього не відбувається, ми ставимось із розумінням.
Улюблену виставу дуже важко виділити одну, але нехай це буде вистава «Емпати» режисера Антона Романова. Актор і актриса самі написали текст і пісні, вистава про важливе з легкістю. Якщо давно не сміялися від душі, щиро запрошуємо.

Найближчі вистави чи інші проекти, які наші читачі можуть відвідати у вас?

Враховуючи теперішню епідеміологічну ситуацію, важко сказати напевно. Поки що плануємо показати виставу «Емпати» 10-го квітня, а «Історію підліткового браузеру» 24-го квітня. Будемо раді бачити усіх в нашій студії на Діловій 22 (Театр-майстерня «Глибина»).

Ви ходите в інші театри у Києві/Україні? Можливо, у вас є улюблені українські театри чи вистави у них?

Можемо порадити моновиставу «Майданутий» Юрія Чеботарьова, а також деякі постановки в театрі «Золоті ворота», «Дах» та «Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра». А загалом, хорошою ідеєю буде ходити на багато вистав у різних театрах і виховувати власний смак та надивленість. На 10-ту виставу ви вже зможете скласти власний унікальний список.

Що варто побачити, щоб мати уявлення про сучасний театр?

Режисери й митці: Ромео Кастелуччі, Роберт Вілсон, Ексон, Піна Бауш, роботи Марії Абрамович і Віктора Велісова.

Theatre Room

Театр, заснований актрисою театру та кіно Тамарою Антроповою: 

Коли я вчилася в естрадно цирковому коледжі, то на третьому курсі перейшла до викладача акторської майстерності. Він працював з цирковими учнями – акробатами, еквілібристами, і ми їх затягнули до театру. Вони полюбили театр і працювали на рівні з нами. Напевне ще тоді зародилася ідея власного театру, а потім я працювала у театрі, потім викладала для аматорів театральне мистецтво, потім зйомки, а потім — запит від людей, які хотіли розвиватися у цій сфері і, можна сказати, сама собою виникла наша студія.

Ми працюємо на межі театру та студії навчання акторської майстерності. У нас є основна трупа, вона складається з багатьох сильних учасників, деякі закінчили університет імені Карпенка-Карого, є аматори, які не працюють у цій сфері, але ви будете вражені, коли дізнаєтеся, як ці люди розбираються у кіно, театрі, режисурі.

Одне з найголовніших правил — немає сенсу ставити Гамлета, коли в тебе немає Гамлета. Я опираюся на ресурс, який у мене є і що я можу з нього зробити. Немає сенсу ставити Шекспіра, тому що його треба буде спрощувати і для акторів, і для глядачів. Я не думаю «чи актуальна ця вистава у наш час» якщо мені це цікаво, то я захочу це поставити, тому що це, вірогідно, буде цікаво і глядачеві. Я взагалі людина-космос. Це приходить само собою, десь щось прочитала, десь щось побачила і якщо це знаходить відгук усередині — то це воно.
Ми ще не сформували своїх глядачів, більшість наших глядачів приходять по «сарафанному радіо», але на нашому останньому показі зал був наповнений.
Наша трупа — це люди, які займаються театром безоплатно. У трупу потрапляють не всі. Це має бути збіг обставин із серії «знайшли одне одного». 
У нас є різні курси: базовий курс акторської майстерності, кінокурси та курси ораторського мистецтва — «публічна особистість».  Прямо зараз у нас набір на базовий курс.

Найближчі вистави чи інші проекти, які наші читачі можуть відвідати у вас?

Монолог «Чума» за романом Альбера Камю, далі буде «М’ясник» Маріам Агамян. Люди, які проходят у нас курси, у кінці навчання роблять «відкритий показ», куди можуть потрапити всі охочі. У нас багато планів. Ми хотіли зробити навіть антиполітичний вечір поезії. 

Ви ходити в інші театри у Києві/Україні? Можливо, у вас є улюблені українські театри чи вистави у них?

Колись я дуже любила «Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра», там я навіть хотіла працювати. З великою повагою ставлюся до «Театру на Печерську», там все «по-справжньому». Велике враження на мене справив театр «Schaubühne». Напевно, я більше зараз передивлююся західні вистави. 

Що варто побачити, щоб мати уявлення про сучасний театр?Ворожбит Наталія, німецька збірка «Шаг» — почитайте п’єси, це – сучасний театр.

Театр  14ORLOV

Сюрреалістичний театр, вистави якого бувають незрозумілі, але завжди насичені й емоційні. Ми поспілкувалися з його засновницею — Світланою Гордієнко:

Свого часу я зрозуміла, що реалізація багатьох процесів і внутрішніх стосунків у театрі мені чужі. Тоді я щиро захотіла створити нову течію, де кожен актор буде відчувати себе неповторним. Для акторів це дуже важливо. Мені завжди багато чого хотілося і мріялось. Всесвіт давав мені шанси. Театр 14ORLOV теж свого роду шанс. Майданчик для сміливих ідей і втілень. Тому ми з моєю командою завжди у внутрішній необхідності одне в одному. Це щось подібне до здорової конкуренції і реалізації із взаємною творчою та естетичною вигодою. Наша професія це співзалежність, в якій важливо дивитися в одному напрямку. 
А втілилося в життя це кров’ю і потом. Один відсоток генія, дев’яносто дев’ять — потіння. Дуже багато випробувань, прекрасних і дивовижних, які зараз згадую з тремтінням. І я вдячна кожному, хто доклав до зростання театру своє крило, і собі — зокрема. 
Наша головна відмінність — Вибір. А це завжди ризик. Я наповнююся надією і нестримним оптимізмом, сидячи в темному залі перед виставою. Чи знайде наш глядач в тому, що відбувається, відповіді на свої питання? Не знаю. Однак, серед цих відображень кожен може бути щирим, мудрим, знайти порозуміння. Так, я думаю, у нас є вибір, і ми даємо його нашим гостям. В цьому наша основна відмінність. Ну і крапелька сюру. Велика «маленька крапелька» сюру. 
Я схильна до компульсивних революційних нападів. А це означає, що буде завтра і в якому напрямі — відомо лише моїй підсвідомості. Але це не точно. Світ змінюється. ЩОДНЯ. Наш театр вибирає напрям Миру. Матеріал обирається так само. Велике питання, хто кого обирає. Найчастіше, це чудове злиття енергій: режисер і його любов до пошуку, актор і його чарівність, випадок. Кожен одне з одним існує і у підсумку виникає вистава. Я завжди вірила у щось надзвичайне, незрозуміле, але дуже чутливе. Вкрай зворушливе і виразне. Таким я бачу Театр 14ORLOV.
Я вважаю, що сцена 14ORLOV — це дзеркало, яке відображає наші думки, надії, мрії, успіхи і невдачі. Це подорож довжиною в життя. Образи, створені акторами, танці тіней і емоцій тонко відображають наше життя, де кінець може виявитися початком, а початок — кінцем. Як показує практика — мистецтво часто викликає конфлікт, внутрішній або зовнішній, найчастіше у відтінках не найбільш райдужних. Революція сьогодні — це еволюція завтра. Який наш ідеальний глядач? Думаю той, хто готовий до трансформації внутрішнього «Я» і реалізації свого потенціалу, нехай через біль. Часто через нерозуміння – все як у житті.
Я завжди шукаю молодих орлів, яким достатньо мати ідею, ресурс і бажання її втілити. Ніщо в світі не замінить наполегливості. Талант? — нічого немає звичайнішого за талановитого невдаху. Геній? — невизнана геніальність майже стала приказкою. ОСВІТА? — світ сповнений освічених голодранців. На жаль. Всесильні лише завзятість і рішучість.

Мистецтво повинно давати глядачеві … А знаєте, нічого воно не повинно. Воно – є. І глядач є. І Це вже мистецтво.

Ми щороку потрапляємо в цікаву авантюру. Перформанси, виставки, музичні проекти, подорожі та фестивалі. Іноді потрібно розслабитися і віддатися стрімкого потоку життя. Ми відкриті для нових звершень і пропозицій. Тому з нетерпінням чекайте, і ми вас здивуємо.
Я не люблю говорити про сумне, якщо тільки історія не несе в собі важливу мораль. Впевнена, що більшість відчуло наслідки епідемії, і це давно вже перестало бути сенсацією, хіба ні? Як кажуть, «Все пройшло, чи пройде це?»

Найближчі вистави чи інші проекти, які наші читачі можуть відвідати у вас?

Ми готуємо прем’єру вистави «Гуманізмус» грецького режисера Еммануїла Куцуреліса. Вистава в якомусь сенсі історична подія, бо це остання вистава, над якою працював мій грецький друг і колега. Нам пощастило причарувати його під час прем’єри дебютної вистави «Чело Века», а потім ми причарували чарівника гастрономії Вову Ташаєва. З чого вийшла дуже соковита чорна комедія. Відбудеться прем’єра навесні цього року. На жаль, овації Еммануїл буде отримувати з висоти небес. Хочу порадувати улюбленого глядача новиною про довгоочікувану виставу-вечірку «MOVIE. Оркестр – туш» у новому зоряному складі.

Ви ходите в інші театри у Києві/Україні? Можливо, у вас є улюблені українські театри чи вистави у них?

Я насолоджуюся акторами і рішеннями у виставах Давида Петросяна. Мені подобається сміливість і близькість до гостей «Дикого Театру».

Що варто побачити, щоб мати уявлення про сучасний театр?

Я рекомендую поглянути хоча б одну виставу Роберта Вільсона.

андеграундные пьесы андеграундные театры андеграундные театры Киева андерграундні вистави андерграундні театри андерграундні театри Києва день театру молоді театри молоді Театри Києва молодые Театры молодые театры Киева современные пьесы современные пьесы Киева современные театры современный театр сучасні вистави сучасні вистави Києва сучасні театри сучасний театр театри Києва театры Киева