Мовчазне інтерв’ю з Шоном Таном
Photo: Mike Baker
Букмоль вирішила перекласти одне з наших найулюбленіших інтерв’ю: «розмову» з Шоном Таном, австралійським письменником і художником, автором «Прибуття» і лауреатом премії Астрід Ліндґрен, яке свого часу опублікувала газета «Шпіґель». Тим паче, що нам потрібно було перекласти лише питання – відповіді, намальовані простим олівцем, неоднозначні та самоіронічні, доведеться інтерпретувати кожному читачеві самотужки.
_______
Пане Тан, ви нещодавно здобули меморіальну премію Астрід Ліндґрен, яку вважають чимось на зразок Нобелівської премії для авторів книг-картинок. Як видатного ілюстратора і письменника вас визнають у всьому світі, тим не менше ваше ім’я не надто відоме. Чи не могли б ви представитися?
Ви працювали разом із режисером Ендрю Ругеманом (Andrew Ruhemann) над екранізацією вашої книги «Загублений» («The Lost Thing»): вона оповідає про дивне і, на перший погляд, непотрібне створіння (закутого у металевий панцир восьминога, якого головний герой Шон знаходить на пляжі), яке ніхто не помічає. І 2011 року ви з Ругеманом як співрежисери отримали Оскар за найкращий короткометражний анімаційний фільм – вітаємо! Ви як спокійний і неквапливий австралієць, які враження маєте від Голівуду?
Ваші дитячі книги люблять як діти, так і дорослі. Якими ви уявляєте своїх читачів?
Що відрізняє хорошу ілюстрацію від поганої?
Як виглядає ваш робочий простір?
Вам 37 років, і ви вже здобули найбільш поважну відзнаку у своїй галузі. Що далі?
Який хист вам хотілося б мати?
Які відчуття приносить вам успіх?
Вітаємо!
Ваші протагоністи – переважно загублені у дивних світах душі. Чи необхідно художникові бути самотнім?
Ага, часом.
У текстах ви дуже ощадливо вживаєте слова: у «Прибутті», наприклад, немає жодного. Чи вдається чинити так само у реальному житті?
Ага, часом.
Звідки ви черпаєте натхнення?
Коли ви були малим, ким хотіли стати?
Ви колись сказали, що історії часто народжуються з крихітних замальовок, яких ви накидаєте сотні щороку. А яка доля тих, що не потрапляють до книжок?
Ви часто порушуєте теми колоніалізму, депресії, самотності, відчуження. А як ви намалювали б любов?
Чи є щось, що ви намагалися намалювати безліч разів, але жодного не зобразили, як годиться?
У «Прибутті» ви розповідаєте історію родини, яка полишає рідну країну і переїздить до утопічного мегаполісу. Ви самі вирісли в австралійському місті Перт у родині емігрантів із Малайзії. Головний герой книги – сором’язливий, водночас скромний і амбітний – так часто описують вас. Скільки Шона Тана у ваших персонажах?
Трохи.
Орингінал інтерв’ю, взятого Даніелем Сандером і Марен Келер, можна прочитати на сайті «Шпіґеля».
