Beholder: наскрізь корумпований стукач

Beholder: наскрізь корумпований стукач, відеоігри, радянська система, бюрократія, грати за поганого персонажа, ігри про пострадянський світ, відеоігри, видеоигры, videogames, дмитро прокопчук, у що грати, ігри для комп'ютерів

«Beholder» – це гра, що ставить собі за мету показати деякі з найгірших вад радянського і пострадянського суспільства. І їй це добре вдається. Адже тут ви маєте нагоду зіграти морально дуже непросту роль.

_______

Не так багато ігор пропонують зіграти нам завідомо поганого персонажа. Справді поганих мало. Дуже часто коли йдеться про «темну сторону», за яку можна зіграти, вона якась неповноцінно темна. Або вона лише формально «темна», і на виході наше «зло» все одно виявляється найменшим, найприємнішим і найконструктивнішим злом (як у більшості ігор серії GTA). Або «темна сторона» страждає на диснеївську плоскість: «ми погані просто тому, що так вирішив автор». Тут можна згадати карикатурних орків і гоблінів Середзем’я – навіть коли граєш за них, їх украй важко сприймати всерйоз. Але сьогодні ми поговоримо про гру, яка буквально змушує гравця вчиняти аморально та незаконно, і бачити в цьому сенс.

Beholder: наскрізь корумпований стукач, відеоігри, радянська система, бюрократія, грати за поганого персонажа, ігри про пострадянський світ, відеоігри, видеоигры, videogames, дмитро прокопчук, у що грати, ігри для комп'ютерів

За вашими жертвами приїде поліція… головне, щоби не за вами

Beholder, тобто Споглядач – це симулятор стукача у тоталітарній країні, дуже подібній на Радянський Союз. Головний герой, Карл Штейн, отримує посаду «управдома» в будинку, куди його з родиною перевозить уряд. Однак від Штейна очікують не стільки ремонту замків і труб, скільки стеження за мешканцями будинку і нишпорення у їхніх квартирах у пошуках компромату.

Сусіди у цій грі виражено милі… Просто життя в тоталітарній державі усіх їх понівечило.

Щоденно міністерства придумують нові заборони – за їхніми указами потрібно уважно слідкувати. Часом заборони цілком логічні (наприклад, заборона наркотиків), але з часом вони стають дедалі більш абсурдними. Уряд може заборонити, наприклад, яблука (імовірно, тонкий натяк на заборону імпорту польських яблук Росією в реальному житті). Якщо ви знайдете у кімнаті одного з мешканців яблуко – ви можете викликати поліцію, яка силоміць загребе його у в’язницю… Або ви можете шантажувати мешканця розкриттям його «злочину» і отримати від нього викуп.

Мила комуналка

Справді непростий моральний вибір, оскільки більшість мешканців будинку – інтелігентні та приємні люди. Їх так не хочеться кривдити. Кожна і кожен із них мають свою історію та свій характер. Вони видаватимуть вам квести, часом допомагатимуть вашій родині. У певні моменти це все буде схоже на стару дружну одеську комуналку. Ось матрос, який збирається везти контрабанду з-за кордону. Осьо колишній власник будівлі, який полюбляє грати в шахи — він майже змирився з новим режимом. А ось бабця Роза, яка пече смачнющі пироги. Сусіди у цій грі виражено милі… Просто життя в тоталітарній державі усіх їх понівечило. Зверніть увагу, що їхні силуети нагадують персонажів якогось радянського мультфільму. Лишень силуети ці чорні, позбавлені усіх барв.

Дивовижно, як швидко і при цьому плавно гра знайомить із реаліями, в яких доводиться працювати нашому герою. Вашою першою, можна сказати, «тренувальною» жертвою стане хамовитий виробник наркотиків. У його кімнаті справді містяться підозрілі предмети, а мешканці будинку казатимуть, що він їм погрожував. Здати його поліції – це послуга для суспільства, чи не так? Ну правда ж? У додатку «Блаженний сон» ви дізнаєтеся, ким насправді був цей наркодилер до подій гри.
І коли ви позбудетеся наркодилера, здається, життя справді налагоджується. Ви можете поселити в будинок нового цікавого персонажа, познайомитися ближче із рештою мешканців, приділити час власній родині. До всього, міністерство не сильно пресує щодо наступної жертви – її можна навіть не здавати поліції, а просто вигнати з будинку.
Однак вже незабаром у ваших рідних починаються проблеми, які вимагають великих витрат. Стає очевидним, що у цю гру неможливо виграти, якщо бути цілковито чесним. Вам доведеться шантажувати або здавати людей поліції, а часом самостійно підкидати докази, а потім шантажувати, а потім ще й здавати. Це настільки депресивно, що моральні дилеми This War Of Mine видаються практично прогулянкою в парку.

Beholder: наскрізь корумпований стукач, відеоігри, радянська система, бюрократія, грати за поганого персонажа, ігри про пострадянський світ, відеоігри, видеоигры, videogames, дмитро прокопчук, у що грати, ігри для комп'ютерів

Сім’я головного героя — його надійний тил і водночас найслабше місце

Правда нашого життя

Вражає реалізм цієї схеми. Наприклад, вам потрібно заплатити хабар, аби вашого сина не вигнали з університету. По суті, для цього доводиться вижимати максимум зі своєї куцої влади управдома і вибивати гроші зі здебільшого ні в чому не винних людей. Страждають вони, страждаєте ви, як прошарок між людьми і владою, а кошти в результаті стікаються нагору, де частина від них піде в кишеню саме тому міністру, що розпорядився заборонити яблука і дати вам в руки інструмент шантажу.

А тепер майже підказка. Щоби справлятися із завданнями, не варто поспішати рапортувати про виконані, навіть якщо вони мають таймер – чекайте до останніх годин, бо за цими завданнями будуть нові, ще терміновіші. Цікаво, що ця підказка, якщо її прочитати поза контекстом цієї рецензії, може вважатися головним принципом роботи більшості державних службовців.
Крім того, майже одразу ви зможете продавати на чорний ринок державне майно. Не буду уточнювати, яке саме, щоб уникнути спойлерів. Однак оце все вкупі – шантаж, повільність, торгівля казенкою так шалено нагадує нашу наскрізь корумповану Україну, що майже хочеться плакати.

Beholder: наскрізь корумпований стукач, відеоігри, радянська система, бюрократія, грати за поганого персонажа, ігри про пострадянський світ, відеоігри, видеоигры, videogames, дмитро прокопчук, у що грати, ігри для комп'ютерів

Уряд щоденно вигадує нові заборони

Може скластися враження, що ця гра виправдовує корупцію в тоталітарних умовах. Але це не зовсім так. Вона радше пояснює це явище, показує, що не завжди і не у всіх є реальний вибір. Карл Штейн прагне вижити і врятувати свою родину – це природно. Він також може спробувати потайки допомогти революціонерам (якщо гравець так схоче), але кидатися грудьми супроти поліції та міністерства – шлях, який нікому насправді краще не зробить. 

Бюрократія та управління часом

В ігрових термінах ця гра вимагає таланту управління часом. Час тут біжить дуже швидко. Щоби встигати справлятися із усіма мініквестами, слідкувати за мешканцями та заповнювати досьє на них, доведеться добряче побігати. І саме це я назвав би водночас і фішкою, і найбільшою вадою Beholder. Гра постійно підстьобує гравця у той час, коли хотілося би мати кілька додаткових секунд на те, щоби просто зорієнтуватися.

Beholder: наскрізь корумпований стукач, відеоігри, радянська система, бюрократія, грати за поганого персонажа, ігри про пострадянський світ, відеоігри, видеоигры, videogames, дмитро прокопчук, у що грати, ігри для комп'ютерів

Одне з найважливіших завдань — заповнення анкет з інформацією про мешканців

Інша цікава деталь гри – бюрократія. Чи заплатить вам міністерство за досьє на мешканця? Усе залежить від того, чи ви правильно заповните відповідну форму. Це не так складно, але все одно щиро відгонить типовою канцелярською заскорузлістю, з якою в реальному житті доводиться мати справу значно частіше, ніж хотілося б.

Це гра, яка змусить задаватися знову і знову численними моральними дилемами вже після того, як гравець вимкне комп’ютер.

Важко сказати, чим більше надихалися автори Beholder: книгами Франца Кафки та Джорджа Оруела чи реаліями радянського і пострадянського життя. Це складна гра в усіх планах, але вона є шикарною ілюстрацією до стількох проявів зла, з яким зіштовхується багато країн і народів. Це гра, яка змусить задаватися знову і знову численними моральними дилемами вже після того, як гравець вимкне комп’ютер.

Дмитро Прокопчук
Дмитро Прокопчук

журналіст, ігрознавець, політичний консультант