Цифрове виховання: що радять міжнародні експерти?

digital education, цифрове виховання, діти й планшети, гаджети, виховання дитини, коли можна давати дитині планшет, вплив гаджетів, screen time, скільки можна проводити часу за монітором, Перші кроки в Інтернеті, найкращі сайти для дітей, додатки для дітей, пристосунки, розвиток дитини, діти й інтернет-мережа, пізнавальні ресурси, чи дозволяти дітям користуватися гаджетами, медіа

Першу свою доповідь на тему планшетів та дітей я готувала рівно три роки тому, улітку 2014, коли мене з колегою запросили виступити на ІТ-заході присвяченому мобільним іграм. Пригадую як, у пошуках якихось експертних порад, системно перечитувала англомовні Інтернет-видання і дивувалася розмаїтості та неоднозначності точок зору, що в них відстоювалися.

Питання «цифрового виховання» дітей виявилося однією з тих гарячих тем, які неодмінно ділять батьків на два ворожі табори: одні категорично «за», інші радикально «проти». Але що цікаво, такі «священні війни» ведуться не лише серед батьків, а й поміж поважних експертів, які дають вельми суперечливі, а часто зовсім протилежні рекомендації щодо «правильного споживання» технологій дітьми. Навіть для найпростіших, здавалося б, питань: «У якому віці вартує дати дитині планшет?» та «Скільки часу може проводити за планшетом дитина такого-то віку?», неможливо було знайти однозначної відповіді.

Питання «цифрового виховання» дітей виявилося однією з тих гарячих тем, які неодмінно ділять батьків на два ворожі табори: одні категорично «за», інші радикально «проти»

Зрештою, для свого виступу, ми склали два списки аргументів. Одні застерігали про небезпеки раннього знайомства дітей з планшетами: потенційні  проблеми із зором; брак руху та ймовірність ожиріння; недостача реального спілкування з рідними, навіть ризик порушити або ж загальмувати нормальний розвиток інтелектуальних, емоційних чи соціальних здібностей дитини.
Інші аргументи, навпаки, апелювали до небаченого потенціалу сучасних технологій у дитячих руках: розвиток дрібної моторики, тренування концентрації та логічного мислення, швидше засвоєння навчального матеріалу, а ще — можливість вчитися для дітей з особливими потребами чи певними вадами розвитку. Втім, більшість аргументів з обох списків не мали достатнього наукового підґрунтя, принаймні на той момент…

За три роки ситуація трохи змінилася. Науковці проводять дослідження та збирають все більше даних, експертні групи по всьому світі намагаються встигати за цими результатами та вчасно оновлювати свою політику. А я спробувала у цьому всьому розібратися.

Законодавець моди — США

Нещодавно відійшло у минуле залізне правило «2х2», яке десятиліттями пропагувалося Американською Академією Педіатрів (AAP): «Жодних екранів дітям до двох років та не більше двох годин з цифровими медіа для старших дітей». Тамтешні експерти зійшлися на думці, що «екрани бувають різні», і чіткі поради, що підходили для обмеження пасивного перегляду телебачення, геть не релевантні в еру інтерактивних планшетів, смартфонів та комп’ютерів.

Нова версія рекомендацій ААP для дошкільнят, що була оприлюднена у жовтні 2016, вже не така категорична та однозначна. Віковий ценз послабили з 24 до 18 місяців (у півтора роки, на думку експертів, дитячий мозок вже здатен опрацьовувати та засвоювати інформацію в інтерактивному режимі, наприклад у розвивальній грі, спеціально розробленій для малюків). А відео-чати з близькими взагалі дозволено без застережень зі самого народження.

Для дітей 2-5 років рекомендовано проводити з планшетом не більше однієї години на день, при цьому батьки зобов’язані дуже уважно ставитися до наповнення планшету — обирати справді розвивальні навчальні застосунки та ігри, відповідно до віку дитини.

В інструкціях стосовно школярів та підлітків сказано лише, що: «Батькам варто встановити для дитини чітке обмеження часу з цифровими пристроями» (Яке саме? Мабуть, на власний розсуд). При цьому переконатися, що хоча б одну годину на день дитина займається фізичною активністю, не «залипає» в екрані під час їжі, та, принаймні, за годину до «відбою» вимикає всі пристрої, щоби не шкодити здоровому сну.

У доповнення до цих рекомендацій ААP пропонує кожній сім’ї узгодити так званий «Сімейний Медіа План» (спробуйте, тут є готова форма для заповнення), тобто правила поведінки з пристроями: означити місця в домі вільні від екранів; обговорити ситуації придатні/не придатні для цифрових медіа; пообіцяти одне одному частіше проводити час разом; не зловживати пристроями задля розваг і таке інше.

Світові тенденції

Американська політика «цифрового виховання», хоч і задає тон, та все ж не завжди збігається з аналогічними рекомендаціями в інших країнах світу.

В Австралії все ще не рекомендують екрани для дітей до 2 років. У Німеччині просять обмежити час за планшетом до 30 хвилин, якщо йдеться про дошкільнят, та до 1-2 годин «необов’язкового часопроведення з медіа-пристроями», якщо йдеться про школярів, підлітків чи навіть дорослих. Канада погоджується з однією годиною на день для малюків. А в Тайвані чітких обмежень не прописано, зате прийняли закон, відповідно до якого можуть накласти немаленький штраф на батьків, що дозволяють дітям злісно зловживати цифровими медіа.

Цікава ситуація склалася у Великобританії. Там полеміка між прихильниками та опонентами цифрових технологій — в рази гарячіша, ніж деінде. Як приклад — недавній інцидент із публічною перепалкою експертів на шпальтах онлайн-журналу The Guardians.

Спочатку з’явився скандальний відкритий лист до уряду країни із заголовком: «Життя з екранами шкодить дитячому здоров’ю!». Опублікований у Різдво, 25 грудня 2016, та підписаний понад 40 поважними особами. Картата компанія професорів, дослідників, консультантів, вчителів, письменників та громадських діячів, а на чолі — пані Сью Палмер, авторка книжки із красномовною назвою «Токсичне Дитинство».
А потім — не менш гучна публічна заява-відповідь: «Рекомендовані обмеження часу перед екранами мають базуватися на доказах, а не на популізмі», що з’явилась у тому ж виданні вже 6 січня 2017, від імені більше ніж 80(!) учасників. Серед них також не бракувало поважних і кваліфікованих дослідників та науковців, а одна з ініціаторів листа — професорка Соня Лівінгстоун, про яку я вже якось згадувала на «Букмолі».

… поширювати паніку між батьків та диктувати їм обмеження «висмоктані з пальця» — не варто.

Перший лист наполягав на термінових, якомога жорсткіших обмеженнях дитячого «часу за екранами» (англ. — «screen time»), як причини дитячого ожиріння, психологічних проблем, негараздів у сім’ях. Другий — відповідав, що немає наукових результатів, які б підтвердили прямий зв’язок між технологіями і згаданими проблемами (скажімо, дослідження показують, що сучасні діти менше гуляють через цілий ряд причин, не пов’язаних виключно з використанням смартфонів чи планшетів). Тож поширювати паніку між батьків та диктувати їм обмеження «висмоктані з пальця» — не варто.

Не обмеженнями одними

Загалом, чи то в статтях американських педіатрів, чи дослідженнях британців фокус змістився із простих питань «Коли та скільки часу проводити за екранами?» на складніше: «Як саме використовувати цифрові медіа?». Адже саме поняття «screen time» — дуже абстрактне і неоднозначне, бо може бути як шкідливою для дитини активністю, так і корисною.

Як на мене, веб-сайти офіційних організацій на тему дітей і медіа мали б бути не просто вмістилищем рекомендованих обмежень, а чимось більшим. Як от портал Сингапурської Ради з питань ЗМІ, де аж рясніє від корисних матеріалів для батьків, вчителів та підлітків. Є брошура про обов’язки батьків у цифрову еру — з малюночками, поясненнями та номерами служб, які допоможуть в разі чого. Поради як виявити ознаки інтернет-залежності та відео з хлопчиною, що ділиться власним досвідом перемоги над цією поганою звичкою. Інтерв’ю про те, як в Інтернеті відрізняти правду від брехні. Кодекс цінностей та норм «цифрового громадянина». Рекомендації щодо інтернет-безпеки та конфіденційності, тощо.

А ще, важливо, щоби з’являлося більше потужних громадських організацій на кшталт Common Sense Media (США), або Parent Zone (Великобританія), що не лише проводять власні наукові дослідження цифрових медіа, а й пропонують конкретні практичні поради, добірки розвивальних додатків та ігор, статті з досвідом реальних сімей про те, як жити та виховувати дітей в умовах сучасного цифрового світу.

Що ж радять міжнародні експерти? Осмілюся відповісти на це своїми словами:

Залишатися пильними та небайдужими до власних дітей, бути в курсі ризиків та небезпек цифрового дитинства, та все ж більше піклуватися про якісне наповнення дитячого часу перед екранами, аніж про формальні його обмеження.

Христя Слободян
Христя Слободян

блогерка, розробниця дитячих мобільних ігор