Паршиві вівці: ігри, в які краще не грати

 ігри, погані відеоігри, квести, казуальні ігри, пожирачі грошей, пожирачі часу, міфи про відеоігри, травіан, тетріс, ігроманія, Дмитро Прокопчук

Зазвичай мені доводиться захищати відеоігри. Пояснювати, що вони не є гіршими за наркотики, що вони не спричиняють психічних відхилень і не перетворюють людей на відлюдькуватих невдах. І доказом того можуть слугувати чимало попередніх оглядів ігор, які я вважаю достойними уваги. Однак іноді мене запитують, чи все ж таки є в іграх щось погане? Чи є шкідливі ігри, від яких варто триматися подалі? Звичайно, є!
Наскільки це можливо, я не критикуватиму тут жанри – це справа смаків кожного із нас. Однак я критикуватиму ті явища, які руйнують або викривлюють досвід гри, або не дають іграм розкрити свій потенціал.

 ігри, погані відеоігри, квести, казуальні ігри, пожирачі грошей, пожирачі часу, міфи про відеоігри, травіан, тетріс, ігроманія, Дмитро Прокопчук

Ігри, які канючать гроші

Для багатьох основна причина грати – це бажання відволіктися від проблем реального життя, поринути у вигаданий світ, побачити цікаву історію. Але ні про яку втечу від реальності не може йтися, коли у кутку екрану у вас постійно висить величезна червона кнопка з написом «КУПУЙТЕ ПРЕМІУМ-ВЕРСІЮ! ВСЬОГО 9,99!!!». Або коли у гру вмонтовано магазин для придбання якогось ігрового мотлоху за реальні гроші, або коли вам пропонують подивитися рекламу, щоби пройти у грі далі. Це те саме, що посеред книжки, прямо у тексті розповіді, отримати пропозицію докупити видання із нормальним шрифтом чи смішними картиночками на полях. Ця вставка відволікає. Вона руйнує досвід історії та ігрового процесу нагадуванням, що нині ми не у тому-таки вигаданому світі з усіма його пригодами, а лише «споживаємо продукт», та ще і якусь недолугу його версію.

 ігри, погані відеоігри, квести, казуальні ігри, пожирачі грошей, пожирачі часу, міфи про відеоігри, травіан, тетріс, ігроманія, Дмитро Прокопчук

Фейсбучна версія Plants VS Zombies може похвалитися цікавою концепцією, але після першої години гри постанете перед вибором: мільйон разів перепроходити перші пару рівнів або заплатити, щоб пройти далі.

Усі так звані free-to-play ігри, більшість браузерних ігор і чимало ігор на мобільних пристроях мають цю проблему – заохочення до мікротранзакцій, маленьких покупок, доплат реальними грошима за ігрові бонуси. Звичайно, кожен розробник хоче заробити на своїй грі та обирає спосіб монетизації на власний розсуд, але коли монетизація безперервно нагадує про себе, вона заважає сприйняттю самого твору. Чи не варто розробникам подумати про альтернативу? На моє переконання, адекватними способами монетизації ігор є або одноразова плата при купівлі, або місячна підписка, якщо ідеться про багатокористувацькі ігри.

 ігри, погані відеоігри, квести, казуальні ігри, пожирачі грошей, пожирачі часу, міфи про відеоігри, травіан, тетріс, ігроманія, Дмитро Прокопчук

Ігри-пожирачі часу

Звичайно, усі ігри потребують часу. Пройти повністю середньостатистичну однокористувацьку гру – це витратити 20-40 годин. Але стільки ж само у вас займе прочитання великого фантастичного роману. Проблема починається тоді, коли гра вимагає від вас заходити у неї щодня (чи навіть по кілька разів на день), щоби не втрачати прогрес. Це типова біда уже згаданих браузерних і певних видів багатокористувацьких ігор. Тут не йдеться про те, що вас «затягує» через цікавість самої гри. Ідеться про те, що той, хто грає довше/частіше, легко може зруйнувати збудовану вами фортецю, а ви – хай яким би талановитим гравцем не були – не можете йому нічого протиставити. Отже, логіка самої гри зводиться до нагальної необхідності витрачати велику кількість реального ресурсу, часу, щоби грати добре.

 ігри, погані відеоігри, квести, казуальні ігри, пожирачі грошей, пожирачі часу, міфи про відеоігри, травіан, тетріс, ігроманія, Дмитро Прокопчук

Травіан — мальовнича і містить багато можливостей, як для браузерної гри. Але ви практично повинні нею жити, якщо не хочете, щоб ваше поселення розграбовували всі, хто грає довше за вас (таких — сотні тисяч).

Хороша гра не прив’язуватиме вас до себе штучними умовами – вона просто буде достатньо цікавою, щоби до неї хотілося повернутися. І якщо це повернення станеться не за день, а за тиждень чи місяць, у цьому також не повинно для гравця бути жодної проблеми.

До того ж, хороша гра враховуватиме наявність гравців різного рівня й або автоматично оптимізує їхнє протистояння, щоб усім було цікаво, або надасть можливості уникати змагання з іншими гравцями, коли для цього бракує ресурсів чи настрою.

 ігри, погані відеоігри, квести, казуальні ігри, пожирачі грошей, пожирачі часу, міфи про відеоігри, травіан, тетріс, ігроманія, Дмитро Прокопчук

Казуальні ігри

У світі так багато книг, що якщо ви приділите увагу тільки 10% найякісніших чи найоригінальніших із них, у вас навряд чи вистачить сил до кінця вашого життя займатися будь-чим, окрім читання. То нащо гаяти час на низькоякісний продукт? Так само і з іграми.

Що таке казуальна гра? Це будь-яка гра, яка будується лише на одній-двох простих механіках. Це убивайка часу. Це гра, в якій ви постійно повторюєте одні й ті самі простенькі дії. Зазвичай такі ігри не мають сюжету взагалі чи мають дуже мінімалістичний, суто формальний сюжет. Часто ці ігри не мають кінця – як у «Тетрісі». Ви можете безкінечно складати стіну з кубиків, постійно збільшувати швидкість їхнього падіння, і єдиноможливий фінал для вас – це програш на тому чи іншому рівні швидкості… це вже саме по собі депресивно.

 ігри, погані відеоігри, квести, казуальні ігри, пожирачі грошей, пожирачі часу, міфи про відеоігри, травіан, тетріс, ігроманія, Дмитро Прокопчук

Бігти і повертати, часом перестрибувати перешкоди — просто заради того, щоби ще довше бігти і повертати, і перестрибувати, без жодної надії досягнути мети.

Безперечно, ці ігри теж можуть бути корисними – вони тренують реакцію і швидке прийняття простих рішень. Вони можуть допомогти розслабитися, коли немає сил і часу на розумні сюжети. Але такого роду ігри подібні до прибирання в хаті – його можна робити вічно і все одно пил повернеться. Ваша стеля розвитку у таких іграх – це протриматися на кілька секунд довше чи наклікати на пару очок більше, які у грі принципово нічого не міняють, не відкривають нових рівнів, можливостей чи режимів. Тому немає і відчуття завершеності чи досягнення. З такої гри немає чого винести, ні в плані емоцій, ані в плані думок. Саме такі казуальні ігри створили загалом погану репутацію відеоігор як «дебілізаторів». На жаль, більшість людей, які не є заглибленими в ігрову культуру, зокрема і «дорослі», які вважають ігри чимсь шкідливим, стикаються найчастіше саме з казуальними забавками.
Чи не варто було би грати у щось якісніше? Адже альтернатив набагато більше, ніж удосталь і на цьому сайті описана лише мізерна частка гідних уваги.

_______

Підсумовуючи, погані ігри – це такі, які забагато вимагають або замало пропонують. Погані ігри – це такі, які не занурюють вас у свій світ, бо самі собі заважають це зробити або, можливо, бо і світу в них особливо немає ніякого, щоб когось у нього занурювати.

Чек-ліст
Від гри варто триматися подалі, якщо у ній…

  1. Наявні ресурси, які можна придбати лише за реальні гроші
  2. Наявні предмети, які можна здобути лише запрошуючи друзів
  3. Ігролад зводиться до клікання по одних і тих самих об’єктах
  4. Ваші рішення ні на що не впливають
  5. Відсутній сюжет або зроблений «щоб було»
  6. Не передбачено того чи іншого виду «перемоги»
  7. Доводиться багато чекати без можливості (безкоштовно) пришвидшити час або заповнити його іншими ігровими задачами

Грайте в якісні, з душею зроблені ігри, і хай цей досвід вас збагачує!

Дмитро Прокопчук
Дмитро Прокопчук

журналіст, ігрознавець, політичний консультант