Кролик Джоджо: сам на сам з Гітлером

Фрагмент афіші фільму “Кролик Джоджо”

Новий фільм новозеландського режисера Тайки Вайтіті «Кролик Джоджо» нарешті дійшов до України. Світова прем’єра відбулася ще у вересні, а зараз «Кролик Джоджо» номінується на премію «Оскар» не тільки як «Найкращий фільм», а й за найкращий адаптований сценарій, костюми, монтаж та художника. Атмосфера фільму й справді чудова, але це не єдина причина його подивитись.

«Кролик Джоджо» — не перша режисерсько-акторська робота Вайтіті. Найвідомішим його фільмом до цього була комедія про життя вампірів у стилі мок’юментарі «Що ми робимо у тінях» (What We Do in the Shadows, 2014). Схоже на звичні ситкоми про сусідське життя з друзями у невеликому будинку, але з пошуками жертв, кривавою горою брудного посуду і щоденними вампірськими проблемами, на кшталт, що вдягнути, якщо не відображаєшся у дзеркалі. 

«Кролика Джоджо» теж називають комедією або сатирою, але це не зовсім вірно. Спочатку здається, що серйозно сприймати фільм про десятирічного хлопчика і його уявного найкращого друга Гітлера неможливо, та Вайтіті дуже майстерно загортає в тонкі жарти справді важливу історію кількох людей в Австрії часів Другої світової війни. Хоча сам Тайка Вайтіті народився у Велінгтоні, у Новій Зеландії, його мати має російсько-єврейські корені, тож тема фільму є особистою й важливою для режисера.

Кадр з фільму “Кролик Джоджо”

На противагу тим, хто бачить у «Кролику Джоджо» саму лише комедію, бризкають слиною прихильники «серйозного кіно про війну». Але саме легкість, з якою розгортаються події, міцно тримає увагу. Саме в такій атмосфері цікаво виловлювати історичні особливості побуту того часу. Наприклад, у літньому таборі дівчат вчать шиттю, першій медичній допомозі і тому, як завагітніти, поки хлопці жбурляють гранати й ножі, риють окопи, вчаться орієнтуватися по карті, виживати в лісі, маскуватися та стріляти. Зате всі діти потім разом палять книжки.

Так, афіша фільму виконана у стилі нацистських плакатів. Так, там є свастика. І так, головний герой, десятирічний Джоджо Бецлер, завзятий нацист (принаймні, на початку фільму). Але ця історія про інше. Її в жодному разі не можна вважати пропагандою, як пишуть у деяких блогах. Якщо пояснювати поняття «добре» лише на прикладі ідеальних персонажів, а «погане» за допомогою злодіїв, які тільки шкодять і ненавидять всіх і все, навіть кошенят, то мистецтво залишилось би на рівні «Лунтика». Джоджо Бецлер справді нацистський фанатик, а от його мати, роль якої виконує неймовірна Скарлет Йохансон, таємно протидіє націонал-соціалістичній партії. Таємно навіть для Джоджо. Вона переховує єврейську дівчинку на горищі будинку. До речі, Скарлет теж номінується на Оскар за цю роль. Другорядні персонажі фільму взагалі — це окрема насолода. Йоркі, капітан К., фройляйн Рам та багато інших. Ніхто з них не виглядає картонним. За всіма персонажами цікаво спостерігати. Коли дивишся фільм вдруге, знаючи всі нюанси, можна помітити нові деталі типу «як же я раніше цього не побачив!?». І, звичайно, образ уявного Адольфа Гітлера вийшов дуже яскравим. Залишаючись лише вигаданим другом, він транслює знання та думки десятирічного хлопчика. Його слова та дії також залишаються на дитячому рівні. Він може плюнути у суп зі злості та їсть єдинорогів на обід. Цю роль, до речі, виконує режисер фільму.

Під час одного з інтерв’ю Тайка Вайтіті розповів, що після прем’єри «Кролика Джоджо» до нього підійшла жінка і сказала, що її батьки, у минулому в’язні Аушвіцу, в кінці фільму плакали. Думаю, кращого відгуку й бути не може.

Ольга Сідельнікова
Ольга Сідельнікова
учасниця підліткової редакції сайту TeenSide