Illustration: Sherchle
Осінні вечори довгі та темні. Своїм холодом вони заганяють нас у прогріті кімнати-нори, де ще дужче починаєш мріяти про навколосвітні подорожі. Добре, що зараз можна мандрувати навіть не залишаючи кімнати – і не просто мандрувати, а подорожувати у просторі та часі. Машина для таких подорожей – кінематограф, отже, пропоную цей невеликий осінній путівник — добірку лонгрідів для кіноманів шукачів пригод. Ну, поїхали!
Подорожі у просторі та часі… як щодо Америки 2049?
filmpro
«Той, хто біжить по лезу 2049» — сіквел культового фільму режисера Рідлі Скотта, що вийшов у прокат в цьому місяці. До кінострічки поставилися по-різному і сумніви фанатів були передбачувані – по-перше, вже тридцять років минуло, а по-друге: хіба ж щось зрівняється з неперевершеною «нуаровою» атмосферою фільму 1981 року? Братись за таке діло напрочуд ризиковано. Що ж надокучило повернутися до цього постапокаліптичного світу і як на це реагував сам Рідлі Скотт? — розповідає filmpro.
Детективні спроби короля жахів
ITC.UA
75. Це кількість екранізацій творів Стівена Кінга, але навіть серед них вартих щодо оригіналу небагато. І ось, не так давно «король жахів» випробував себе в жанрі «детектив». «Містер Мерседес» — серіал на основі цієї, в чомусь сміливої, трилогії Кінга. Та чи вартий він уваги? — повідомляють itc.ua.
Нолан – геній свого часу
TVKINORADIO
На сьогодні велика кількість людей знають «майстра інтелектуального кіно» Крістофера Нолана або чули хоча б про одну з його картин. Вишукані, напружені кінострічки, з заплутаним сюжетом відрізняються один від одного, але в кожному пізнається рука майстра. Що ж робить його стиль унікальним та які «інструменти» використовує Нолан? Читайте у статті.
Українське кіно: чи варто воно уваги?
ESPRESO.TV
До українського кіно ставляться по-різному, хтось зі скептицизмом, хтось із патріотичних зображень палко захищає його. Стаття нижче розглядає перший приклад українського фентезі «Сторожова застава» з двох сторін: вимогливої і трохи поблажливої.
Світи Хаяо Міядзакі – тут вам завжди раді
ANIMEDIA
Можна по-різному ставитися до аніме, як виду мистецтва, проте і фанати, і хейтери цього жанру нерідко збігаються в одному: світи Хаяо Міядзакі не мають собі рівних. Дитячі мультфільми, що змушують плакати дорослих — йдуть роки, а популярність робіт Міядзакі тільки зростає. Мандрувати світами Кінга, Нолана та Рідлі захопливо, це кидає в палку круговерть емоцій, бентежить, захоплює, хвилює. Але останню зупинку краще зробити саме в теплих, солодкуватих на смак мультфільмах студії Гіблі – добрих, але не наївних. Таких, що відтворюють дитинство у найрізноманітніших його проявах. А для тих, хто неодноразово там буває: лонгрід-дослідження про одне із найпопулярніших творінь цієї студії — аніме «Мій сусід Тоторо» — з точки «інтертекстуальності».
Що ж, гарної подорожі!
