Ніша якісних підліткових драмеді серіалів в Україні практично не заповнена. Найновіший претендент на звання найкращого — «Секс, Інста і ЗНО» режисера Антоніо Лукіча. Творці серіалу позиціонують його як правдивий і прогресивний: «true story happens», — обіцяють вони дуже ненатуральною англійською. Це звучить занадто добре, щоб бути правдою. Так і є. Це неправда.
Teenside / Відеодром
7 Лютого 2021
748
Секс, інста, ЗНО… і стереотипи
Софія Коптюх
учасниця підліткової редакції TeenSide
Секс інста ЗНО, серіал, підлітки, український серіал, підлітковий серіал, Антоніо Лукіч, стереотипи, рецензія, teenside, український серіал про підлітків, український підлітковий серіал, подростковые сериалы, сериалы для подростков, секс инста зно, сиз, сіз

Після перегляду «Сексу, інсти і ЗНО» не розумієш, чим саме він прагнув бути. Рекламувався він як український «Sex Education», але тут немає простоти і безпретензійності британського серіалу: «СІЗ» хоче бути Великим Українським Серіалом, а не добродушною, гумористичною розповіддю про пізнання свого тіла. Може, його доцільно порівняти з культовим підлітковим фільмом з 80-х «Heathers»: тут є непевні спроби чорного гумору, складні стосунки між персонажами і навіть смерть. Двадцятихвилинні епізоди та швидкий розвиток сюжету можуть нагадати й інші відомі європейські й американські підліткові серіали, наприклад, «Derry Girls». Але «СІЗ» далеко не дотягує до жодного з них. 

Сюжет? Ансамбль персонажів очолює Саша Моцак, популярна відмінниця, таємний Інстаграм-акаунт якої зливає її суперниця Єва. Свої сюжетні лінії мають також президентка школи, лесбійка-веганка Ханна, боксер і хлопець Саші Андрій, а пізніше — Єва і група другорядних персонажів, кожен з яких отримує приблизно по дві короткі сцени на епізод. Багато з цих персонажів справді виглядають цікаво, а їхні конфлікти обіцяють щось глибоке й емоційне. Проте під кінець сезону деякі сюжетні лінії залишаються висіти й так і не переростають в повноцінну завершену історію. Здається, часу просто недостатньо, щоб пізнати усіх цих персонажів і поспівчувати їм. Через це непогано продумані герої зливаються в одну сіру масу. 

Автори ніби збирають стартовий набір Речей, Які Цікавлять Підлітків (на думку старших, звісно ж), тому намагаються закинути у свій серіал стільки різних актуальних тем, скільки взагалі можливо, не переймаючись логічним або чесним їх зображенням. Сексуальна орієнтація, аб’юз і слат-шеймінґ існують у цьому світі тільки тому, що це «модно». 

Найдивнішою є репрезентація спільноти ЛГБТ+: серіал навіть не вдає, що розуміє чи поважає ЛГБТ-спільноту, але все одно показує ЛГБТ-персонажів — заради балів за репрезентацію. Ханна, наприклад, стала лесбійкою через невдалий поцілунок. Попри свій активізм, вона постійно місгендерить транс-хлопця Женю. Хоча й інші у серіалі його називають «лесбійкою». Доходить до того, що Ханна потрапляє у любовний трикутник між Женею і Климом, єдина мета якого за сюжетом — вперше зайнятись сексом хоча б з кимось. Тобто лесбійка у трикутнику між хлопцем і… хлопцем. Це все, коли можна було хоча б вписати ще одну жіночу персонажку чи витягнути когось із другорядних. А Женя взагалі поводиться, як стереотипний агресивний борець за соціальну справедливість. Здається, дев’яносто відсотків часу він присвячує буллінґу інших учнів, серед яких спочатку найбільше дістається якраз Ханні. Якщо сценаристи прагнули здорової репрезентації, то представляти єдиного транс-персонажа як агресора — не найкраще рішення.

Навіть травми, здається, існують у «СІЗ»тільки заради дешевих сліз. Наприкінці серіалу в кабінеті шкільного психологині Саша проговорює, чому не може займатися сексом: її зґвалтували. Ця тема не піднімається ні до, ні після цього епізоду. Травма не має жодних проявів, окрім вищезгаданого. Психологиня каже Саші ні в чому собі не відмовляти, і вже в наступному епізоді Саша займається сексом. Тільки-от в реальному житті, яке «Секс, Інста і ЗНО» так хоче показувати, так не буває. Травма здебільшого впливає на більшість сфер життя, часто ламає людину емоційно і не зникає після однієї розмови про неї. Звісно, такі наслідки не завжди очевидні. Але якщо ми прагнемо реалістично зобразити людину, яка пережила зґвалтування, то обмежувати її біль одним проявом, який лікується парою слів, не тільки неправдоподібно, а просто образливо. 

У книзі «Говори» Лорі Голс Андерсон зґвалтування головної героїні теж відкривається наприкінці історії, і теж зображене на фоні переживань старшої школи. Різниця в тому, що у «Говори» ця подія дійсно багато значить, і читач це відчуває. Травма персонажки змінює її життя, а не залишається незначною деталькою в біографії персонажки, від якої вона рівно один раз плаче заради красивої сцени. 

Смерть сімнадцятирічної Єви інші персонажі переживають так само. Вона стає приводом для кількох жартів, що саме по собі не проблема. Більше того, чорний гумор міг би бути способом розібратися у причинах і наслідках, як, наприклад, у тому ж «Heathers». Але тут він такий безтактовний, такий зневажливий до трагедії, що стає гидко. Найкраща подруга співає на згадку про Єву попсову пісеньку. Саша засмучується рівно на три секунди. Проїхали. 

Але навіть серед усього цього можна знайти хороші моменти. Зокрема, добре продумана історія Вови, який мріє стати стендап-коміком і через хворобу користується милицями. Тут ключова тема чорного гумору. Вова часто сміється зі своїх труднощів, щоб їх перебороти, і його гумор сприймається його родиною як занадто ризикований. Цей конфлікт дійсно захопливий і у невеликій кількості сцен про Вову «СІЗ» висвітлює його нюанси. Все-таки цей серіал вміє бути чуттєвим. Це дає надію.

Варто сказати трохи про акторську гру. Найслабша тут, як не дивно, Ганнуся Ярмоленко, яка грає Сашу Моцак. Вона промовляє свій текст, ніби читає по складах. Саме через це Сашу важко полюбити. Те, що має бути зворушливим плачем, стає роздратованим стогоном; те, що має бути моментом тріумфу, стає непевною усмішкою. Її оповідь, що проводить нас через увесь серіал, звучить роботично та беземоційно. Інші ж основні актори грають краще і від якості продукту нічого не віднімають. 

Найдивніше, що при усій цій двовимірності «Секс, інста і ЗНО» претендує на звання «серіалу без стереотипів». Він знущається з наших серйозних проблем, пакує це знущання в красиву, ніби серйозну обгортку і подає його нам під виглядом довгоочікуваного актуального серіалу для підлітків. Що б нам не обіцяли, на жаль, «СІЗ» більше прагне виглядати прогресивно, ніж насправді бути прогресивним.