Безпрограшні теми = книги, що добре продаються?

Херіот, Сетон-Томпсон, Даррелл, Анна Сьюелл, Гаррі Поттер, Таня Гроттер, бестселлери, підліткова література, що читати дітям, книжки про твари, фантастичні книжки, шапочка і кит, бестселери, катерина бабкіна, видавництво старого лева, дніпропетровська, книгарня є

Чи існують безпрограшні теми для дитячих книжок? Такі, щоб книжки на цю тему читали всі діти приблизно однакового віку і не могли відірватися? От якщо хтось питає, що запропонувати почитати у такому-то віці дитячого, ти не вагаючись пропонуєш і знаєш, що дитина справді прочитає і ще й щось схоже згодом попросить.

З одного боку так, справді, існують. Ну, наприклад, чому б не сказати, що для 10-річних читачів це зараз — хлопчик/дівчинка — чарівник у будь-яких іпостасях і з цілою купою життєвих випробувань, які долати й долати книжок так на 8-10. Як-от Гаррі Поттер, Ірка Хортиця, Міла Рудік і навіть Таня Гроттер або астровітянка Нікі, що так само добре «заходить» і багатьом дорослим. Можна заперечити? Але почекайте, будь ласка.

гарри поттер, гаррі поттер, роберт штильмарк, остер, саша сметаненко, вредные советы, улюблені книжки дитинства, мумі-тролі, тореадори з васюківки, 100 років самотності, маркес, кортасар, ностальгія, вплив книжок на формування особистості, золушка, булатов, васильев

Роман «Гаррі Поттер і філософський камінь» Джоан Роулінґ є четвертою найпродаванішою книжкою у світі

З іншого боку, якщо я скажу, що є багато дітей, які у 10 випадках з 10 виберуть книжки про тварин і драматичні та веселі перепетії їхнього життя, що зібрано під обкладинками Херіота, Сетона-Томпсона, Даррелла, Анни Сьюелл та інших, то виникне непорозуміння, бо про таких дітей наш книжковий ринок вже «знає» менше. Ні, таких книжок, дякувати богу, колись написали багато. Пишуть навіть зараз, але не у нас.

І перекладають книжки про тварин теж без особливого інтересу. Тому що анімалістичну тему із дедалі меншою впевненістю можна назвати безпрограшною. Особливо, якщо це не книжка про тварину-уявного друга, не казка для малюків, у якій всі тварини розмовляють, і не вірші про надзвичайну чи екзотичну тваринку. Тими, що здатні зачепить покупця за гаманець можна назвати китів, равликів і кицьок — куди ж без них. Натомість, сучасні укрїанські книжки про реалістичні пригоди тварин, тобто анімалістичну прозу для дітей, у нас зараз майже не видають. Тому що нема попиту? Тобто батьки не купують — діти не читають? А якщо спитати бібліотекарів? Чи хто ж їх питає?

Це дуже зручно — зробити якусь тему справді «модною» і видавати до неї багато одноманітного «контенту». Тому що писати і видавати багато різних книжок — ризик, експеримент, у скрутних економічних умовах невиправдана розкіш.

Суб’єктивний приклад? Не такий уже й суб’єктивний. Просто на ньому дуже зручно показати ідею, що безпрограшні теми дитячих книжок існують, але не у головах дітей. Так називають їх дорослі, спрощуючи собі вибір у тому, про що писати, що видавати, що купувати або на що давати гроші. Я вважаю, що ідею безпрограшних або популярних, або нагальних тем для дитячих книжок зараз підігрівають штучно. Це дуже зручно — зробити якусь тему справді «модною» і видавати до неї багато одноманітного «контенту». Тому що писати і видавати багато різних книжок — ризик, експеримент, у скрутних економічних умовах невиправдана розкіш. Тому що більш «розумними» кроками є ідея «виховати» під себе читача, створити попит на себе. Це означає розробити таку рекламу, що Ваша дитина почуватиметься ображеною, якщо не отримає доступу саме до книжок цього автора, бо їх читають усі. Так, поступово формуються іміджі безпрограшних авторів, яких дорослі вже «заточені» купувати. Видаються книги на теми, що краще продаються. Виникає замкнуте коло.

Херіот, Сетон-Томпсон, Даррелл, Анна Сьюелл, Гаррі Поттер, Таня Гроттер, бестселлери, підліткова література, що читати дітям, книжки про твари, фантастичні книжки, шапочка і кит, бестселери, катерина бабкіна, видавництво старого лева

З одного боку маємо зріст інтересу до дитячої книги, і, зокрема, української дитячої книжки, пожвавлення книжкового ринку саме в сегменті дитячої літератури, а з другого — не маємо ніякої рецепції: чи пожвавішало від того явище дитячого читання загалом? Адже те, що батьки купують книги, зовсім не означає, що їх прочитають діти. І з певного віку дехто читає взагалі тільки те, що обирає самостійно. А у нас зараз усе розраховано у першу чергу на те, щоби сподобатися дорослому покупцеві і лише тоді читачеві дитячого віку. Саме це мене вразило з книжкою «Шапочка і кит» (Катерини Бабкіної — Букмоль). З усієї поваги до складної і важливої теми, я вважаю, що творці книжки у першу чергу орієнтуватися на матусь із бездоганним естетичним смаком.

Херіот, Сетон-Томпсон, Даррелл, Анна Сьюелл, Гаррі Поттер, Таня Гроттер, бестселлери, підліткова література, що читати дітям, книжки про твари, фантастичні книжки, шапочка і кит, бестселери, катерина бабкіна, видавництво старого лева

Розгортка з книжки Катерини Бабкіної «Шапочка і кит» (видавництво Старого Лева, 2016)

Я не кажу, що немає дітей, які не слухатимуть і не читатимуть книг більш концептуальних, ніж розважальних. Хоча талант дитячого письменника — саме у тому, на мій погляд, аби та концептуальність не вилазила з усіх дірок. Я не кажу, що 9-річним дівчаткам не подобаються книжки про принцес і драконів або що дитячий детектив не у тренді саме з-поміж дітей. Усе так і на ті та інші теми пишуть багато, тому що діти справді читають таке з задоволенням. Але я намагаюся триматися золотої середини і купую «і вашим, і нашим»; уже вмію не розтуляти рота у бібліотеці (а були б бібліотеки поруч, у радіусі досяжності добігти-самим-і-не-потрапити-під-машину, то взагалі туди не ходили б разом). Мені здається таким чином читання буде більш справжнім, тому що обрати щось без чиєїсь підказки — це ще одна важлива частина спілкування зі «своїм» автором без посередників, без задньої думки, що мама вичитала-почула-їй-підказали, що це цікаво, а мені тепер читати.

Херіот, Сетон-Томпсон, Даррелл, Анна Сьюелл, Гаррі Поттер, Таня Гроттер, бестселлери, підліткова література, що читати дітям, книжки про твари, фантастичні книжки, шапочка і кит, бестселери, катерина бабкіна, видавництво старого лева, бібліотеки

Що ж я всім цим хотіла сказати? Багато чого відразу. Але доки у нас найдужче рекламуватимуть тему (особливо коли автори будуть поставлені у рамки писати лише на безпрограшні теми — див. теми, що продаються. Цікаво хто ж у нас зараз таки вирішує які дитячи книжки продаються, а які — ні?)… Доки реклама просуватиме тільки певну книжку, певного автора, а не саму ідею читання (і де ж у нас такі національні програми, а не поодинокі ініциативи?)… Доки будь-яке спілкування про нову дитячу книжку апелюватиме лише до дорослих, а на презентаціях дитячих книжок у книгарнях у нас щільними рядами сидітимуть лише дорослі, мабуть, батьки (саме так виглядали презентації в книгарні «Є» «Як зрозуміти козу» і «Шапочка і кит» у Дніпропетровську)… Доти доведеться шарити для батьків топи з 10 найкращих книжок; розкручувати нову тему книжок, не прочитавши яких дитина начебто не впорається з життям; вигадувати на що ще поведеться мама у пошуках читва для підлітка чи малюка і штампувати купи мотлоху у гарних обкладинках лише через те, що він добре продається.

Хіба це не діагноз, що батьки перечитують книжки перш ніж запропонувати дітям? Гаразд, не діагноз, а сучасна тенденція. А тоді чомусь зростає кількість дорослих, які читають підліткові книжки (здається, я знаю тих дорослих). Сучасні мами-тати, Ваші батьки перечитували Ваші книжки або книжки перед тим, як їх Вам запропонувати? Мені здається, що зараз наш ринок дитячих книжок дедалі більше підлаштовується саме під таких батьків. І саме для нас, таких, вигадуються безпрограшні теми. І воно працює. Тільки на кого?

Аліна Штефан
Аліна Штефан

Блогерка, авторка