«Мій дідусь»: Катаріна Собрал про створення книжки-картинки

International Award for Illustration Bologna Children’s Book Fair, Катаріна Собрал, Мій дідусь, основи, книжки-картинки, O MEU AVÔ, MY GRANDAD, Catarina Sobral, що читати дітям, книжки про час, філософські дитячі книжки, найкращі ілюстратори

Катаріна Собрал — відома португальська ілюстраторка, мультиплікаторка та графічна дизайнерка, на рахунку якої чимало книжок-картинок, що були перекладені багатьма мовами й перемагали на різноманітних конкурсах. Так, зокрема, книжка «Страйк» отримала особливу відзнаку Portuguese National Illustration Award 2012, книжка-картинка «Порожнеча» потрапила до каталогу White Ravens 2014, а видання для дітей із назвою «Мій дідусь» (O Meu Avô), український переклад якого з’явиться 17 травня 2017 року в «Основах», у 2014 році принесла Катаріні одну з найпрестижніших у світі нагород International Award for Illustration Bologna Children’s Book Fair .

Про те, як Катаріна Собрал створювала цю книжку, читайте нижче — у перекладі її інтерв’ю для Picturebookmakers.

_______

В одному з розділів «Нотаток Мальте Лявридса Бриґґе» [роман Райнера Марія Рільке — ред.] Мальте розповідає історію про сусіда, який вирішив виміняти всі роки життя, що йому лишилося прожити, на дні, години, хвилини і «ба якщо витримати, то навіть на секунди». Та на відміну від років, ці «кляті кишенькові» бозна-як продовжували зникати. Йому здавалося, що він занадто квапиться, і хотілося повернути час назад… чотири купюри по десять років і одну купюру вартістю у п’ять років. Решту банк може лишити собі!

…ми проводимо наше життя у біганині, марнуючи дорогоцінні хвилини та секунди.

Цей розділ і надихнув мене написати історію про час, про те, як ми проводимо наше життя у біганині, марнуючи дорогоцінні хвилини та секунди. Оскільки розповісти цю історію я хотіла, перш за все, через образи, мені одразу спала на думку ідея протиставити двох різних персонажів (сусідів, як і в «Нотатках Мальте Лявридса Бриґґе») й дозволити вербальному тексту розповідати про життя лише одного з них. Це дало б мені можливість погратися з взаєминами між текстом і зображеннями, між сусідніми сторінками і зі структурою самої книги.

International Award for Illustration Bologna Children’s Book Fair, Катаріна Собрал, Мій дідусь, основи, книжки-картинки, O MEU AVÔ, MY GRANDAD, Catarina Sobral, що читати дітям, книжки про час, філософські дитячі книжки, найкращі ілюстратори

Водночас, я хотіла створити книжку, яка була б розповіддю дитини (у моїх  попередніх книгах майже усі персонажі — дорослі). Так і з’явився дідусь (образ, натхненний паном Юло) й онук оповідач. Сусід, очевидно, мав бути молодшим, кимось, хто чудово знає, що таке плин часу і ритм повсякденного життя — повна протилежність до денді-дідуся, який пише любовні листи та влаштовує пікніки на траві. Я назвала його доктор Себастьян (він є кимось на кшталт альтер его), і він з’являється у тексті так: «Мій дід колись мав крамницю з годинниками. Тепер у нього є багато часу. Доктор Себастьян не годинникар (хоча він завжди дивиться на годинник) і він ніколи немає зайвого часу.»

International Award for Illustration Bologna Children’s Book Fair, Катаріна Собрал, Мій дідусь, основи, книжки-картинки, O MEU AVÔ, MY GRANDAD, Catarina Sobral, що читати дітям, книжки про час, філософські дитячі книжки, найкращі ілюстратори

Після того, як я визначилася з персонажами, я перейшла до структури книги: три перші розгортки знайомлять із героями, три останні — підсумовують розповідь. Між цими розгортками — ілюстрації на окремих сторінках, на яких дідусь завжди на головній, правій, сторінці. На перших двох і на останній розгортках дідусь знаходиться на лівій сторінці та перетинає центр книжки тільки тоді, коли текст говорить, що два герої, зазвичай, зустрічалися вранці й увечері. Книжка не розповідає історію одного дня, проте, здається, використати початок і кінець дня як початок і завершення книжки — гарний прийом, що надає розповіді онука певної циклічності.

International Award for Illustration Bologna Children’s Book Fair, Катаріна Собрал, Мій дідусь, основи, книжки-картинки, O MEU AVÔ, MY GRANDAD, Catarina Sobral, що читати дітям, книжки про час, філософські дитячі книжки, найкращі ілюстратори

На багатьох сторінках у середині книжки я намагалася відтворити симетрію або подібні композиції, позиції й точки зору — для того, щоби ще раз підкреслити ідею протиставлення. Про всі щоденні ритуали розказано паралельно і водночас в опозиції. Наприклад, коли онук каже, що його дідусь часто їздить до Парижа, ми бачимо, що дідусь із беретом на голові сидить у кріслі й переглядає фотографії з тих часів, коли він був у Парижі в 1962 році. Це метафорична подорож, і таке зображення підсилює значення тексту. З іншого боку,  ми бачимо дідового сусіда справді в Парижі, як не дивно, на роботі. Як і пан Юло у «Часі для розваг», який ніяк не може побачити Париж із Ейфелевою вежею і Сакре-Кер, за винятком їхніх віддзеркалень. Але це не єдина алюзія.

Мої книжки говорять одна з одною і так само з іншими мистецькими творами, тож я хотіла би більше розповісти про їхню інтертекстуальність. Тут є посилання на «Сніданок на траві» Мане, на «Нові часи» Чапліна, на Фернанду Пессоа, на Алмада Негрейрос і «День бабака» (доктор Себастьян є свого роду Біллом Мюрреєм, який прокидається у той само день і в той само час разом із будильником Panasonic).

International Award for Illustration Bologna Children’s Book Fair, Катаріна Собрал, Мій дідусь, основи, книжки-картинки, O MEU AVÔ, MY GRANDAD, Catarina Sobral, що читати дітям, книжки про час, філософські дитячі книжки, найкращі ілюстратори

Розкадрування і текст були практично повністю визначені, коли я перейшла до малювання. Проте, коли ілюстрації були вже готові, я поміняла місцями кілька сторінок у середині книжки задля кращого ритму. Я хотіла, щоби ілюстрації графічно апелювали до минулого (і через те, що ми говоримо про дідуся, і через мої власні задумки), тому я вирішила зробити книжку в плашечних кольорах, з оверпринтом, і з більш геометричною мовою. І саме тому я спробувала різні техніки: перекривала ацетатні малюнки акриловою фарбою, яку потім шкрябала канцелярським ножем, а також використовувала ті ж принципи малювання, що і в ліногравюрах або ксилографії.

На обкладинці зображено трьох головних героїв: дідуся й онука на передній та доктора Себастяна на задній, щоби читачі могли краще асоціювати себе з онуком. Ми бачимо дідусеве обличчя лише всередині книжки, а на обкладинці та форзаці обличчя або не видно, або дідусь стоїть спиною до нас.

Зрештою, незалежно від того, скільки часу ми маємо, ми переживаємо його дуже суб’єктивно: час завжди летить, коли ми робимо те, що подобається. І тим більш непомітно час летить, коли ми разом із тими, кого любимо.

Мій дідусь помер молодим, тож у моїх дитячих спогадах я бачу його саме таким, високим сильним чоловіком. Дідусь на обкладинці може бути будь-чиїм, навіть моїм, хоч той ніколи не носив костюмів і не дозволяв собі промокнути у дощ. Я майже не промальовувала тіні у книжці, та вирішила зобразити на обкладинці й третій розгортці ледь помітну візуальну метафору: тінь, що її відкидає дідусь, має форму годинника.

International Award for Illustration Bologna Children’s Book Fair, Катаріна Собрал, Мій дідусь, основи, книжки-картинки, O MEU AVÔ, MY GRANDAD, Catarina Sobral, що читати дітям, книжки про час, філософські дитячі книжки, найкращі ілюстратори

Останнє речення книжки я написала, коли всі малюнки, включно з останньою сторінкою, були готові. Всупереч історії (дідусь, а не доктор Себастьян має безліч часу), онук завершує її словами «Коли я разом із дідусем, час летить непомітно». Зрештою, незалежно від того, скільки часу ми маємо, ми переживаємо його дуже суб’єктивно: час завжди летить, коли ми робимо те, що подобається. І тим більш непомітно час летить, коли ми разом із тими, кого любимо.

Джерело: Picturebookmakers

Букмоль
Букмоль

"тебе з'їмо ми вмить" ©