Діти також люди: що таке едалтизм і як його позбутись

Adultism, едалтизм, ейджизм, дискримінація дітей, дискримінація за віком, образливі слова, булінг, проблеми дітей, дорослі та діти, стигматизація дітей, права дітей та підлітків, тінейджери, підліткові проблеми

Почнімо з банальностей – слова ніколи не бувають «просто словами», бо вони впливають на те, як ми сприймаємо світ, себе та інших. Мова формує нас і наш світогляд, а ми, своєю чергою, можемо формувати мову, змінюючи її та світ. І тільки «її та світ», бо змінюючи лише мову, або лише світ, досягнути якогось результату неможливо. Отож, намагаючись подолати різні форми дискримінації, настільки важливо позбуватися лексики, що стигматизує, обмежує і змушує нас або інших страждати. І протягом останніх років у Європі, США та навіть в Україні зробили у цьому напрямку кілька кроків уперед. І, можливо, не всюди і не завжди, але все більше і більше людей намагаються не використовувати антисемітських, расистських, сексистських, гомофобських, ейблістських та лукістських висловлювань, порівнянь і лайки. Майже кожне «не будь як баба» у популярному телешоу викликає у нас справедливе обурення і гнів, а слово «інвалід», здається, не вживають навіть у звичайних розмовах, що вже казати про телебачення та публічних людей.

Але навіть найпрогресивніші люди, які не гребують фемінітивами, часто про щось забувають. Забувають про ейджизм – про стереотипи щодо дітей, підлітків і літніх людей. І якщо некоректність певних висловлювань щодо літніх людей вони ще можуть зрозуміти, то в ейджизмі щодо молоді та дітей не бачать нічого поганого. Адже ми, дорослі, не соромимося свого едалтизму (від англ. adult – дорослий) – віри у вищість дорослої людини.
І це дуже небезпечно.

Сьогодні неповнолітні позбавлені практично всіх прав людини за винятком права на життя – всі інші права знаходяться в руках їхніх батьків або опікунів, без яких діти й підлітки не можуть самостійно приймати рішень. Звісно, Конвенцію ООН про права дитини ніхто не відміняв, але, серйозно, сам факт її існування є дещо абсурдним, позаяк укотре переконує нас, що діти – не люди, що Загальна Декларація Прав Людини, Конвенція про права людини та море інших міжнародних документів про права людини не стосуються дітей та підлітків.

Але зараз не зовсім про права, а про те, наскільки жорстоко ми обмежуємо дітей та підлітків, наскільки стигматизуємо їх і дискримінуємо своїми «звичайними» словами.

ПОЗБУДЬТЕСЯ НЕНАВИСТІ

Фразу «я ненавиджу дітей» ви, безперечно, чули. Цілком можливо, що колись і самі її кілька разів сказали або й продовжуєте регулярно вживати.

Але щоразу, коли ви говорити, що ненавидите кожну людини на Землі, яка не досягнула певного віку, ви перетворюєтеся на Гітлера.

Але відкрию вам секрет. Звучить вона так само жахливо, як фраза «я ненавиджу євреїв». Так, вам, можливо, нецікаво спілкуватися з дітьми, як комусь нецікаво спілкуватися з представниками певної національності, професії або взагалі з іншими людьми. Так, вам, можливо, важко сприймати дитячий голос, так само, як деяким людям складно сприймати голоси тих, хто говорить басом. Так, ви можете не хотіти мати своїх дітей, так само, як хтось не хоче стати космонавтом. Але щоразу, коли ви говорити, що ненавидите кожну людини на Землі, яка не досягнула певного віку, ви перетворюєтеся на Гітлера.

ПОЗБУДЬТЕСЯ УЗАГАЛЬНЕНЬ

«Дітям ще рано читати/дивитися/думати про таке», «це можуть зрозуміти тільки дорослі», «всі підлітки такі агресивні», «юні дівчата такі довірливі», «дітки такі безвідповідальні».
Сподіваємося, ви усвідомлюєте, що ці та інші подібні фрази засновані на стереотипних уявленнях і не підкріплені справжньою статистикою. Адже, зрозуміло, що далеко не всі підлітки агресивні, не всі книги/фільми, створені для дорослих, будуть незрозумілі дітям, і так – геть не всі діти безвідповідальні.
Проте головна проблема цих фраз не у викривленні фактів, а у тому, що вони обмежують дітей та підлітків, позбавляють їх елементарних прав людини і нав’язують їм певну модель поведінки.

ПОЗБУДЬТЕСЯ ЕЙДЖИСТСКИХ ОБРАЗ ТА ПОРІВНЯНЬ

Коли ми говоримо, що певна думка (рішення або вчинок) є інфантильною, маємо на увазі те, що вона є нерозумною. Але хіба все діти є нерозумними?
«Ти говориш як дитина», «робиш щось як маленький/ка», «поводишся як дитина»… Ці та купа подібних фраз нічим не відрізняються від сексистського «бігаєш як дівчисько». Вони паразитують на стереотипних уявленнях про дітей та підлітків і живлять їх навіть тоді, коли людина використовує їх без поганих намірів – просто так, бо “так кажуть”. І байдуже, що у нас і досі з-поміж визначень прикметника “дитячий” у багатьох словниках можна знайти слова «незрілий» і «наївний» – ми мусимо це змінити, бо це дискримінує дітей.

Adultism, едалтизм, ейджизм, дискримінація дітей, дискримінація за віком, образливі слова, булінг, проблеми дітей, дорослі та діти, стигматизація дітей, права дітей та підлітків, тінейджери, підліткові проблеми

ПОЗБУДЬТЕСЯ ФРАЗ, ЩО ІДЕАЛІЗУЮТЬ ДИТИНСТВО

Незважаючи на те, що написано в уже згаданій Конвенції про права дитини, права дітей украй обмежені. Точніше – належать їхнім батькам. Батьки можуть ламати психіку дитини з аутизмом примусовою терапією, або, навпаки, можуть відмовлятися навчати її необхідним для життя навичкам. Вони можуть робити дітям небезпечні для їхнього здоров’я операції, не питаючи їхнього дозволу. Змушувати дітей займатися тим, чим вони не хочуть, виглядати так, як вони не хочуть і жити так, як вони не хочуть.
Діти позбавлені права працювати без дозволу батьків. І на відміну від дорослих, вони не вибирають місце, де живуть і проводять більшу частину свого часу.
Діти не мають права самостійно розпоряджатися власністю і не мають право на приватне життя – батьки читають їхні особисті щоденники, листи та СМС-ки, перевіряють сторінки у соціальних мережах й історію пошукових запитів.

Чи ви і справді вірите, що діти зобов’язані «насолоджуватися школою», незважаючи на те, що вони її не вибирали, і для багатьох із них вона є своєрідним концентраційним табором?

Діти не мають права на міжособистісні стосунки – батьки можуть примусово «соціалізувати» їх, або заборонити їм спілкуватися з будь-якою людиною, навіть із близькою.
У нашому суспільстві тілесні покарання заборонені щодо всіх, але їх безконтрольно й безкарно застосовують до неповнолітніх…
І цей список можна продовжити ще на кілька сторінок. Але чи варто? Невже після всього написаного ви будете стверджувати, що дитинство – це «золоті роки життя» і «чудова пора»? Чи ви і справді вірите, що діти зобов’язані «насолоджуватися школою», незважаючи на те, що вони її не вибирали, і для багатьох із них вона є своєрідним концентраційним табором? Чи справді вважаєте, що у дітей не буває реальних проблем, а коли вони й трапляються, то їм варто вчитися «долати труднощі»?
Але проблема в тому, що діти і так зіштовхуються з «труднощами». І значно частіше, ніж ви.

Так, дитинство і підлітковий вік могли бути найщасливішими періодами у вашому житті. А можливо, ви так думаєте тому, що це прийнято у нашому суспільстві. У будь-якому разі, не забувайте про те, що, ґрунтуючись на нашому законодавстві і стереотипах нашого суспільства, дитинство зовсім не щаслива пора. Незважаючи на досвід окремих людей.

ПОЗБУДЬТЕСЯ ВІД ФРАЗ, ЩО ЗНЕЦІНЮЮТЬ ПРОБЛЕМИ МОЛОДІ

Люди до 18 років у нашому суспільстві вважаються не зовсім людьми. Не вірите?
Тоді скажіть, чому «підліткову любов» вважають несерйозною, якщо для деяких підлітків вона важливіша за їхнє життя?
Чому проблеми вагітних жінок або жінок під час менопаузи не вважають «всього лише гормональними», навіть якщо вони прямо або побічно пов’язані з перебудовою організму, а всі проблеми підлітків зводять до «гормонів»?
І чому ситуація, у якій дорослий чоловік схопив за волосся, обізвав і вдарив дорослу жінку, вважається серйозною, але якщо те ж саме робить маленький хлопчик стосовно маленької дівчинки, це вважається «просто грою»? Тому що «діти все легше переносять»?
Але поясніть тоді, чому з-поміж дітей та підлітків таким популярним є суїцид? Чому  щороку тисячі намагаються накласти на себе руки через «звичайне цькування»?
Або, може бути, справа в тому, що у дітей «подібне трапляється частіше»? Тоді чому більшість людей вважають зґвалтування жінок не менш серйозною проблемою, ніж зґвалтування чоловіків, незважаючи на те, що жінок ґвалтують частіше, ніж чоловіків?

На ці питання немає розумних відповідей, тому що проблема ґрунтується на стереотипах. Проблема полягає в тому, що молодь – дискримінована група. А проблеми дискримінованих груп завжди ігноруються, перебріхуються і знецінюються.

ПОЗБУДЬТЕСЯ ВІД «СПЕЦІАЛЬНИХ» СЛІВ ДЛЯ ПРОБЛЕМ МОЛОДІ

Я маю на увазі такі епітети як «вередує» і «капризує» щодо поведінки дітей, вираз «просто бунтує» щодо підлітків і подібне.
Люди нічого не роблять «просто так». У будь-якої поведінки є свої причини. А у подібної поведінки дітей і підлітків вони дуже навіть серйозні.
Це повертає нас до аналізу, який ми розпочали в минулому пункті.

…уявіть, що зараз, коли ви займаєтеся якоюсь справою, вас різко перервали, змусили їсти їжу, яку вам фізично складно навіть у рот узяти, а після цього ще взялися насильно роздягати і натягувати на вас колючий і дуже неприємний светр.

Уявіть, що близька вам людина прийшла додому з роботи і побачила, що ви не впоралися з частиною своїх домашніх обов’язків. Він схопив вас за руку, заштовхав у вашу кімнату, насварив, кілька разів ударив вас, жбурнув на ліжко, забрав у вас телефон, позбавивши вас зв’язку із зовнішнім світом, і замкнув вас. Що б ви думали і відчували? А тепер уявіть, що будь-які ваші спроби вийти з дому після цього сприймаються як «безглузде бунтарство».
Або уявіть, що зараз, коли ви займаєтеся якоюсь справою, вас різко перервали, змусили їсти їжу, яку вам фізично складно навіть у рот узяти, а після цього ще взялися насильно роздягати і натягувати на вас колючий і дуже неприємний светр. Ваші протести були б «просто капризом», так? І від цього ви, швидше за все, стали б «просто вередувати»!

Adultism, едалтизм, ейджизм, дискримінація дітей, дискримінація за віком, образливі слова, булінг, проблеми дітей, дорослі та діти, стигматизація дітей, права дітей та підлітків, тінейджери, підліткові проблеми

ПЕРЕСТАНЬТЕ ОБ’ЄКТИВУВАТИ СВОЇХ (І ЧУЖИХ) ДІТЕЙ

Давайте замінимо слово «дитина» на слово «дружина» у кількох дуже типових фразах.

Я дозволяю своїй дружині проявляти емоції, тому я хороший чоловік.
Я дозволяю своїй дружині читати нежіночі книжки, тому я хороший чоловік.
Це стаття про те, як змусити дружину вірити в Бога і спокійно сидіти в церкві.

Звучить дико, правда? І це ще досить «ліберальні» статті про людей, яким не виповнилося 18 років.
Запам’ятайте, що діти не ваші речі, не раби і не персонажі ваших комп’ютерних ігор.
І продовжимо далі.

Дружини – квіти нашого життя.
Усі дружини такі милі!
Дружини приносять щастя.

Можливо, ви не побачите в останніх фразах нічого особливо образливого, але подумайте ось над чим – чому в цих пропозиціях про жінку говорять як про речі, як про об’єкт, і чому тут так багато узагальнень? Хіба це не створює зайвих стереотипів?
Адже діти, як і жінки, – не «квіти життя». Вони люди, такі ж, як і ви, і вони мають повне право на те, щоби не «прикрашати ваше життя». Зрештою, вони не брали на себе цих зобов’язань. І люди будь-якого віку і будь-якої статі не завжди бувають милими.
І діти точно не ваше майбутнє. Попереду на них чекає своє власне майбутнє. Але, найголовніше, вони існують вже сьогодні, зі своїми власними особливостями і потребами.

_______

Можливо, деякі зауваження видаються вам дивними. Практично у всіх людей є певні культурні стереотипи, які складно зламати, особливо ж спершу. Але, сподіваюся, трохи поміркуючи, ви зрозумієте логічність цих зауважень.

І, сподіваюся, ви навчитеся їх враховувати. Це може відбутися не відразу. Але за своєю мовою дійсно варто стежити. Адже, можливо, це один із дуже небагатьох випадків, коли навіть дорослій молоді потрібна ваша допомога.

В основі статті: 7 порад для звільнення від ейджистської лексики від Айман Екфорд

 

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль