Як читати книжки без слів?

reading aloud, wordless books, wordless picturebooks, reading with children, reading to children, story-time, читання вголос, що читати дітям, як читати дітям, книжки без слів, книжки-картинки без слів, ілюстрації, ілюстратори, книжки-картинки, поради до читання

Зсередини/Зовні (Inside/Outside, 2013) — книжка-картинка без слів відомої дитячої письменниці Лізі Бойд (Lizi Boyd)

Аарона Бекера (Aaron Becker), автора книжок «Подорож» і «Квест», часто питають батьки та вчителі: як «читати» дітям книжки без слів (про деякі з них Букмоль уже писала). «Нехай цей процес вас не страхає», — відповідає письменник, «він є значно інтуїтивнішим, аніж може здатися на перший погляд». Отже Бекер уклав список із 9 порад батькам, бібліотекарям, працівникам книгарень і вчителям, які читають або хочуть читати книжки без слів разом із дітьми.

_______

1. Найкраще – сидіти на рівні очей вашої аудиторії. Книжки без слів скоріше запрошують читача «зробити крок назустріч» історії, аніж чекати, що вона «прийде» до них. Тож так ви одразу натякнете слухачам, що вони будуть учасниками процесу.

…вашим завданням не є розповісти історію. Ваше завдання – відкрити її разом зі слухачами.

2. Перш ніж почати, нагадайте собі: вашим завданням не є розповісти історію. Ваше завдання – відкрити її разом зі слухачами. І якщо врешті решт вони розкажуть вам оповідку, значить читання відбулося!

3. Обговоріть зі слухачами назву книжки. Що вона значить, на їхню думку? Про що може йтися у книжці, якщо судити лише з обкладинки? І чому вони так вважають – попросіть аргументувати власну точку зору.

Читання можна почати з найпростішого запитання, щоб одразу проговорити очевидне: що ви бачите на цьому малюнку?

4. Трапляється, що під обкладинкою приховано якийсь натяк на зміст книжки, як-от у «Подорожі» та «Квесті». У такому разі погляньте на форзаци і поставте щодо них ті самі питання, що й до обкладинки. Таким чином діти включаються у книжку перш ніж ви почали її читати – це буде розминкою, спробою зрозуміти чи передбачити те, що вони ось-ось почують.

5. Читання можна почати з найпростішого запитання, щоб одразу проговорити очевидне: що ви бачите на цьому малюнку? Тоді спитайте: що ще ви тут бачите? Нехай діти шукають підказки, нехай просто вигукують ідеї, замість піднімати руку. Так ви запрошуєте дітей вийти за межі звичної ролі пасивних слухачів і натомість стати активними учасниками читання, відчути, що вони можуть сказати вголос усе, що завгодно.

Не забувайте, що не лише діти долучаються до читання, а й ви теж! Саме у цьому полягає складність читання книжок-картинок без слів.

6. Далі під час читання ви можете ставити такі питання:
Як гадаєте, як цей персонаж почувається?
Звідки ви знаєте?
А вам знайоме це відчуття?

7. У миті конфлікту чи напруги у сюжеті я часто питаю: «А як ви вчинили б?». Гадаю, це допомагає дітям асоціювати себе з персонажами і переживати труднощі, з якими ті зіштовхуються. До того ж, так ви підігрієте очікування того, що трапиться на наступній сторінці (поводьтеся так, ніби не знаєте, що станеться далі, навіть якщо це не є для вас сюрпризом).

8. Інколи я тимчасово беру все у свої руки і просто розповідаю історію, особливо якщо діти не можуть вгамуватися чи зосередитися, я тоді – немов канатоходець. Не забувайте, що не лише діти долучаються до читання, а й ви теж! Саме у цьому полягає складність читання книжок-картинок без слів. І саме через це, якщо слухачі роблять якісь несподівані відкриття, такий досвід може бути надзвичайно важливим і для дорослого, і для дитини.

…найдивовижніше у читанні книжки без слів – можливість дитині відкрити історію самостійно.

9. Насамкінець, і це важливо завжди мати на думці, – не поспішайте. Дуже просто швидко прогорнути сторінки книжки, де немає ні трохи тексту. Але тоді ви втратите найдивовижніше у читанні книжки без слів – можливість дитині відкрити історію самостійно.

Оригінал статті Бекера ви можете прочитати тут.

Букмоль
Букмоль

"тебе з'їмо ми вмить" ©