І нехай світ зачекає: вчимося розтягувати час із насолодою

як насолоджуватися часом, психологія, поради для усіх, розтягувати приємні моменти, медитувати, щастя, моменти радості, як бути щасливим уроки щасливого життя, позитивна психологія, тайм менеджмент, поради психологів

Illustration: Laura Breiling

Відчуття, наче весь час у світі належить вам — дивовижне. Особливо, якщо при цьому ви відчуваєте себе справді щасливою людиною. І тоді хочеться сказати щось на кшталт: «Зупинися, мить! Ти прекрасна!». Хочеться, щоби ця мить тривала якомога довше. Але, на жаль, вдається це зробити доволі рідко. Годинники цокають, і секунди радості спливають невимовно швидко. Та, як стверджує письменниця Лаура Вандеркам, і як переконує професор та доктор психології Фред Б. Браянт, розвиваючи вміння насолоджуватися, ви можете навчитися розтягувати найприємніші миті свого життя та навіть збільшувати саму кількість часу. Як? Читайте далі.

Люди, які живуть із відчуттям того, що мають багато часу, ставляться до життя наступним чином. По-перше, вони підходять до всього практично й організовуються свій час так, щоби мати можливість розслабитися та відпочити усюди, де б вони не були. А по-друге, вони знаходять способи насолоджуватися своїм часом там, де вони вже знаходяться, тобто тут і зараз.

Найбагатший і найповніший досвід насолоди містить у собі усвідомлення минулого, майбутнього та теперішнього.

Річ у тому, що активно насолоджуючись теперішнім, ви наче розтягуєте своє уявлення про час. Але насолоджуватися — значить не просто отримувати задоволення, але й усвідомлювати та цінувати те, що ви отримуєте це задоволення. І для цього потрібно чимало зусиль. Якщо ви хочете, щоби час проходив швидше, ви бажатимете опинитися в іншому місці, а якщо навпаки — хочете подовжити момент, ви намагаєтеся залишатися там, де ви є.

Як виявляється, концепція насолоди є критичною складовою в області позитивної психології. При цьому найбагатший і найповніший досвід насолоди містить у собі усвідомлення минулого, майбутнього та теперішнього. Так, у книжці «Насолода: нова модель позитивного досвіду» один із авторів, професор та доктор психології Фред Б. Браянт, розповідаючи про насолоду, ділиться власним досвідом підкорення гори Сноумасс, що знаходиться у штаті Колорадо та має висоту понад 14 000 футів. Звичайно, опинившись на вершині гори, він був у захваті від величі природи. Але він також знав, що, ймовірно, ніколи не опиниться там знову. Звучить не надто оптимістично, еге ж? Отож Браянт насолоджувався краєвидом буквально з усіх сил. Спершу він обійняв своїх друзів і розповів їм, який він щасливий розділити цей момент із ними. Потім полинув думками у минуле, згадавши про травму спини, через яку ледь не скінчилася його альпіністська кар’єра. А потім повернув свій розум до того моменту, коли збагнув, що ніколи в житті не зможе піднятися на цю гору. Але не засмутився. Усвідомлення того, що він на вершині і все це відбувається просто тут і зараз, посилювало його радість від підйому.
Потому Браянт вирушив думками у майбутнє й уявив, як він згадуватиме те, що відбувається зараз. Він подякував Богові за те, що той дозволив йому бути там, і за створення гір, на які можна підніматися. Тоді, приймаючи плинність цього моменту та бажаючи запам’ятати його на все життя, він доклав особливі зусилля, щоби охопити всю цю сцену. Він навмисне зробив крок назад і закарбував у пам’яті геть усі дрібні деталі: описав ліс, дерева в ньому, річку, що текла внизу. Він помічав і відчував кожен свій подих. Він відчував холод. Уявляв, як ділитиметься спогадами про гори зі своїми близькими. Подумав свого покійного дідуся, який також любив пригоди на природі. А як сувенір на згадку про сходження на гору Браянт прихопив із вершини камінь.
Зрештою, хоча на самій вершині Браянт і його товариші провели мало часу, вся ця насолода зробила цей досвід значно довшим, ніж якісь десять хвилин.

Саме після спуску з гори, Браянт, аби дізнатися більше про те, як люди насолоджуються щасливими моментами свого життя, почав працювати разом із Джозефом Вероффом над вищезгаданою книжкою. Згодом вони виявили, що невід’ємними частинами досвіду насолоди має бути як своєрідне сканування минулого, так і проекції щодо майбутнього. Для оцінювання того, як саме різні люди переживаються свій досвід, дослідники підготували «Контрольний список способів насолоджуватися». І, треба визнати, що як для частини наукового дослідження в академічній книжці, цей список є несподівано напрочуд практичним набором різних стратегій.

Наприклад, у ньому можна знайти такі поради:
● подумати про те, як згодом ділитиметеся спогадами з іншими
●  усвідомлено запам’ятовувати кожен аромат, що відчуваєте
● нагадати собі, як довго чекали на цю подію, або згадати час, коли ви хотіли, щоби бажане трапилося, але це було неможливим
● спробувати бути уважнішими, зробити глибокий вдих, або уповільнитися
● поділитися з іншими тим, як сильно цінуєте цей момент, і тим, які ви щасливі, що інші люди з вами
● нагадати собі, що ніщо не триває вічно і ви маєте насолоджуватися цим моментом прямо зараз.

Власне, будь-яка хороша подія може стати повнішою, якщо взяти на озброєння ці прості поради. Водночас Браянт, який називає вміння насолоджуватися «набутим вмінням», має свою власну тактику. Він викладає психологію у Чиказькому університеті. А викладачі дуже часто незадоволені через поведінку та навчання студентів. У такі не дуже приємні моменти Брайан уявляє себе у майбутньому. Отже, ось він у будинку для літніх людей. Його здоров’я погіршується. Він більше не може пересуватися самостійно. Він згадує своє життя і бажає знову опинитися перед класом, відчути себе здоровим і мати ясну пам’ять. Він ладен віддати все за ще хоча б один день! Аж тут Браянт розплющує очі й усвідомлює: «Цей день і так сьогодні!». І йому не потрібно нічого віддавати, щоби переживати цю мить. Цей контраст — подібний до того, який переживай Джордж Бейлі, який отримує свій другий шанс у фільмі «Це дивовижне життя», — пробуджує його та спонукає радіти буденності. «Є безліч способів використовувати розум як машину часу», — говорить Браянт, — «І наші ментальні подорожі в часі такі красиві та насичені!».

Лише свідомо затримуючись у моментах, які приносить нам задоволення, ми нагадуємо собі, що у нас є час.

Крім цього, ви завжди можете уповільнювати моменти. Буквально. Наприклад, плануючи свій розклад та видаляючи з календаря справи, які ви не хочете робити, можна затриматись у тих моментах, коли ви робите те, що приносить вам задоволення. Маєте вільну годину після роботи? Перетворіть її на смачну вечерю! Запланували прогулянку на велосипеді відстанню у десять миль? Якщо погода сприятиме, перетворіть її на велопрогулянку у шістнадцять миль. Крім того, можна створювати такі собі дні без обмежень, протягом яких ви можете вільно займатися лише тим, що любите, не поглядаючи на годинник, з головою занурюючись у справу, яка приносить вам задоволення.
Якщо звільнити цілий день немає можливості, спробуйте те, що Браянт і Вервофф називають «Щоденні вправи для відпочинку». Це компактний спосіб дозволити вам практикувати насолоду від вражень. Щодня протягом тижня робіть щось приємне протягом десяти-двадцяти хвилин.

Кілька ідей для такого щоденного короткого відпочинку:
спостерігати за заходом сонця
посидіти у кав’ярні з чашкою доброї кави
відвідати книжковий магазин під час обідньої перерви
пограти на гітарі
подзвонити старим друзям
прогулятися у сусідньому парку.

Виберіть час, коли вас ніщо не відволікатиме, відключіть свій телефон або залиште його в режимі польоту. Під час вашого щоденного відпочинку намагайтеся помічати кожну справу чи подію, яку ви знаходите приємно. Запам’ятовуйте свої позитивні враження й емоції, рефлексуйте над ними, промальовуйте їх у своїй уяві. А наприкінці тижня пригадайте всі сім «відпочинків» — ви будете здивовані тим, наскільки об’ємними та тривалими вам здадуться ці 70 хвилин! Одна з найбільших переваг цього способу вчитися насолоджуватися своїм часом полягає в тому, що, насправді, кожен із нас має 10-хвилинні перерви у житті. Просто ми звикли марнувати цей час, видаляючи електронні листи, гортаючи стрічку новин у соціальних медіа та займаючись іншими дрібничками, які важко назвати відпочинком. А річ у тому, що лише свідомо затримуючись у моментах, які приносить нам задоволення, ми нагадуємо собі, що у нас є час. Ба більше, це може змусити нас відчувати, що насправді ми маємо більше часу.

Ще один спосіб розвивати здатність насолоджуватися моментом полягає у вмінні рухатися повільно. Якщо поспіх змушує людей відчувати, що їм не вистачає часу на те, що вони хочуть робити, то сповільнення й усвідомлення може подарувати вам відчуття задоволення. Браянт розповідає, що в лабораторії, коли суб’єкти отримують шоколадне печиво і їм потрібно отримати від нього максимальне задоволення, вони майже завжди сповільнюються. Вони намагаються насолодитися кожним шматочком. Уповільнення робить миті довшими. Сама насолода триває довше.
Рухаючись повільно, ви також можете звертати увагу на більше речей. Уповільнення — це свідоме зусилля, тому ви контролюєте його, і при цьому більше усвідомлюєте, що відбувається з вами та навколо вас. Власне, сама повільність може бути настільки ж смачною, як печиво. А скільки насолоди приносить повільне читання гарної книжки! Навіть тоді, коли кортить якомога швидше з’ясувати, як вона закінчується.

Уповільнення — це про насолоду. Це про розуміння того, що у вас є можливість розтягувати момент, коли ви знаходитесь у ньому, і коли ви хочете розтягнути його.

Але не всі миті нашого життя можна і варто сповільнювати. Іноді сповільнення стає нудним, а інколи воно перетворюється на ухиляння від роботи та прокрастинацію. Крім того, не всі ситуації заслуговують на затягування. Так, люди, що часто літають, вміють пройти контроль саме вчасно, щоби встигнути сісти на борт, а батьки маленьких дітей знають, що із малюками важко (і небезпечно!) насолоджуватися сидінням біля каміна, бо потрібно стежити, щоби дитина не стрибнула у вогонь.
Уповільнення — це про насолоду. Це про розуміння того, що у вас є можливість розтягувати момент, коли ви знаходитесь у ньому, і коли ви хочете розтягнути його. Але час плинний, всі миті минають і в жодній ви не зможете затриматися назавжди. Та й люди схильні звикати до будь-чого, тож навіть найчарівніший краєвид із вершини гори через деякий час буде сприйматися так само, як вид на місто з вікна на кухні. В усьому треба знати міру.

Джерело: Ideas.Ted

Катерина Шпирко
Катерина Шпирко

журналістка, редакторка рубрики Події