Ідеологія та «невинна» дитяча література

Ідеологія у дитячих книжках, приховані сенси, пропаганда, сексизм, шовінізм, казки, що приховують казки, що таке ідеологія, дискурс, цінності, мораль, виховання

Чи є дитяча література «невинною» та вільною від різноманітних ангажувань? Про це у своєму дописі міркує письменниця, художниця і фанатка книжок-картинок Лінлі Стейс. Вона зібрала докупи свої нотатки книжки Джона Стівенса «Мова та ідеологія у дитячій літературі» та подкасту Kid You Not, а Букмоль переклала статтю та доповнила прикладами з української, давньої і нинішньої, дитячої літератури.

ЩО ТАКЕ ІДЕОЛОГІЯ?

З літературознавчої точки зору будь-який текст, насамперед художня література, має ідеологічне підґрунтя. Під ним може матися на увазі система цінностей / переконань / страхів /поглядів, кожна з яких веде до питання влади. І всі ці цінності та переконання проявляються у мові – словах / зображеннях, які ми бачимо на сторінках або ж словах та зображеннях, яких там немає. Часом ідеологія є досить прозорою, та, оскільки ми занурені в неї, ми її геть не помічаємо.

Однією з ґрунтовних змін у критичній думці останніх двадцяти років стало прийняття того, що ідеологія не є окремим концептом, який “доносить” текст, а що тексти неуникно є просочені ідеологіями. Це усвідомлення не відразу усталилося зокрема у зв’язку з дитячою літературою, яка назагал по досі видається “невинною” та вільною від гендерних, расових та інших упереджень або свідомо маніпулятивних смислів.
Пітер Хант

Жоден літературний текст, а отже й жодна дитяча книжка, не вільний від ідеології. Та це не завжди є недоліком. Під ідеологією не обов’язково ховається фашистська чи комуністична пропаганда. І хоча радикальні течії у різні історичні періоди використовували дитячу літературу для нав’язування своїх поглядів вразливій категорії читачів (в Україні зараз з’являються і такі дитячі книжки), коли ми говоримо про ідеологію, то зазвичай маємо на думці дещо інше. Найперше — що книжки мають навчити дітей чомусь або розв’язати певну проблему (наприклад, дитячого непослуху). Водночас кожна книжка має імпліцитну, неявну ідеологію, що є значно потужнішою, бо непомітно встановлює певний порядок речей і переконує, що “так і має бути”.

ІДЕОЛОГІЯ У КНИЖКАХ-КАРТИНКАХ

Навіть ті книжки-картинки, що створені винятково з розважальною метою, не уникають виховних інтенцій, соціалізувального призначення чи, власне, стосунку до реалій, створених суспільством, яке ці книжки продукує.

Михаил Андреев Брат и сестра / Рис. А.Радакова. Л.: Изд. Центросоюза, 1923., Ідеологія удитячих книжках, приховані сенси, пропаганда, сексизм, шовінізм, казки, що приховують казки, що таке ідеологія, дискурс, цінності, мораль, виховання, Ілюстрації Олесі Магеровської до книжки Зірки Мензатюк "Зварю тобі борщику"

Крім того, у багатьох книжках-картинках оповідач невидимий — ми не можемо сказати, хто саме розповідає цю історію, — і тому наділений особливим авторитетом. І цей прихований авторитетний контроль є характерною рисою дитячої літератури.
Як і всі вербальні або ж «словесні», тексти, малюнки є не менш заідеологізованими, адже їх ми також «читаємо».

Ідеологія у дитячих книжках, приховані сенси, пропаганда, сексизм, шовінізм, казки, що приховують казки, що таке ідеологія, дискурс, цінності, мораль, виховання

Цікавою у цьому плані є розгортка з книжки «Антоміми» творчої майстерні «Аґрафка» з єдиними двома монстрами жіночого роду, які доволі неоднозначно ілюструють опозицію «худа» – «гладка». На щастя, із другого видання книги ця розгортка зникла.

Малюнки щонайменше пропонують читачеві візуалізацію того, що описує текст. Щоби відтворити історію, ми використовуємо і слова, і картинки, та якщо одні повністю збігаються з другими, вони не залишають нам простору для вільного, неканонічного тлумачення всього твору. 

Ідеологія у дитячих книжках, приховані сенси, пропаганда, сексизм, шовінізм, казки, що приховують казки, що таке ідеологія, дискурс, цінності, мораль, виховання

Ілюстрації Олесі Магеровської до книжки Зірки Мензатюк «Зварю тобі борщику» передають читачам одразу кілька стереотипів. Тут і Великий Лихий Вовк, і мужній батько-захисник, за спинами якого ховаються перелякані дружина та діти, і  загалом стереотипна репрезентація українців як селян (у національному одязі, у хатині серед лісу).

ПРОЗОРА ІДЕОЛОГІЯ

Прозорою ми називаємо ідеологію, яку зазвичай навіть не помічаємо — коли віримо у щось лише тому, що цей певний феномен є частиною нашого суспільства. При цьому, аргументи “бо так воно є насправді” (This Is The Way It Is) вказують на присутність гегемонії цієї ідеології (hegemonic ideology або домінанта ідеологія):

Дівчатка люблять рожевий, бо так воно є.

Ідеологія у дитячих книжках, приховані сенси, пропаганда, сексизм, шовінізм, казки, що приховують казки, що таке ідеологія, дискурс, цінності, мораль, виховання

Як обкадинки, так і наповнення книжок «Дівчинка на всі 100%» (зверніть увагу на це зменшувально-пестливе закінчення!) та для «Хлопець на всі 100%» від видавництва «Школа» якнайкраще ілюструють популярні в нашій культурі гендерні стереотипи.

ДОМІНАНТНА ІДЕОЛОГІЯ

Як визначити, що та чи інша ідеологія є домінантною? Її не ставлять під сумнів. Ми не помічаємо її існування. Ми б швидше помітили, якби вона була відсутня. Але, коли вона є, вона непомітна, “прозора”.

Ідеологія удитячих книжках, приховані сенси, пропаганда, сексизм, шовінізм, казки, що приховують казки, що таке ідеологія, дискурс, цінності, мораль, виховання

Так, за кількома винятками, українські та радянські дитячі книжки минулого століття пропонують читачам дівчат лише як пасивних персонажів: вони не приймають самостійних рішень, в усьому покладаються на чоловіків / хлопчиків і рідко стають головними героїнями. Тільки нещодавно у нас почали з’являтися тексти про активних і хоробрих дівчат. При цьому нам іще належить спростувати купу інших упереджень про них – що всі вони ще й без винятку гетеросексуальні, нейротипові (neurotypical), моноамурні, гетеронормативні, білі тощо.

Книжками з домінантними ідеологіями можна вважати зокрема ті, які наполегливо переконують читачів у тому, що:
• треба любити свою родину, якою б вона не була
• треба любити свою Батьківщину, якою б вона не була
• у житті потрібно досягнути успіху та популярності
• нормальними є лише гетеросексуальні моногамні стосунки
• війна – це погано, за винятком коли треба перемогти чітко визначених “поганців”

Ідеологія у дитячих книжках, приховані сенси, пропаганда, сексизм, шовінізм, казки, що приховують казки, що таке ідеологія, дискурс, цінності, мораль, виховання

Доволі цікаво простежити ідеологію книжки-картинки «Їжачок Пуф шукає нову родину» Яна Валькера та Мілен Рігоді. За сюжетом цієї книжки герой — маленький їжачок на ім’я Пуф — вирішує піти від своєї родини через те, що «мама забагато його цілує, татко ніколи не може знайти часу, щоб із ним погратися, а молодша сестричка занадто галаслива». Згодом їжачок знайомиться з дуже різними родинами інших тварин: складними, неповними, однодітними, багатодітними, ЛГБТ тощо. І у цьому розхитуванні усталених уявлень про нормальну родину неабиякий бонус цієї книжки-картинки. Втім, на жаль, у її українському виданні «традиційність» цінностей перекладачі вирішили зберегти й перетворили ЛГБТ-батьків на татка й дідуся, про що у статті «Про їжачка Пуфа та особливі родини» розповідає Лариса Лавренюк. Отож, книжка, що в Україні могла би запропонувати читачам справді альтернативну ідеологію [про неї читайте трохи далі— ред.], змінюється під тиском домінантної ідеології. З іншого ж боку, навіть оригінальна історія не є аж настільки підривною, адже після дня поневірянь маленький Пуф, який ще зранку має купу претензій до родичів, повертається додому, щоби любити свою сім’ю такою, якою вона є. Такий фінал є прийнятним в усьому світі. Це ніби і мило, і добре, і «правильно»… Та насправді чимало людей не почуваються так щодо своїх родичів.

Від самого початку дитліт просуває ідею прив’язаності до родичів, і юним читачам рідко вдається натрапити на історії про родинну ненависть, яка б, урешті-решт, не оберталася любов’ю.

Загалом, переконанням, що жодна родина не є досконалою, та вона все-таки лишається твоєю родиною, просякнуті майже усі дитячі книжки. Від самого початку дитліт просуває ідею прив’язаності до родичів, і юним читачам рідко вдається натрапити на історії про родинну ненависть, яка б, урешті-решт, не оберталася любов’ю. Натомість негативні відчуття автори спрямовують на додаткових поза-родинних персонажів, як-от мачуху.

Ідеологія удитячих книжках, приховані сенси, пропаганда, сексизм, шовінізм, казки, що приховують казки, що таке ідеологія, дискурс, цінності, мораль, виховання

Стати більш помітною домінантна ідеологія може, коли взятися за щось зі старої класики. Текст може бути зверхнім щодо інших субкультур якщо, наприклад, оповідач говорить правильно, а мовлення котрогось із персонажів натомість далеке від нормативного (серед деяких авторів така особливість «поганих» героїв, як суржик, і досі популярна). Це створює протиставлення “нормального” мовлення до мовлення цього персонажа.

Ідеологія у дитячих книжках, приховані сенси, пропаганда, сексизм, шовінізм, казки, що приховують казки, що таке ідеологія, дискурс, цінності, мораль, виховання

Також значно очевидінішою ідеологію роблять ілюстрації. Ось така розгортка з книжки Володимира Маяковського «Что такое хорошо и что такое плохо?», виданої 1925 року з малюнками Миколи Дєнісовського, — яскравий зразок справжнього обличчя «пролетарського інтернаціоналізму».

АЛЬТЕРНАТИВНА/ПІДРИВНА ІДЕОЛОГІЯ

Часом, аби зруйнувати наші читацькі сподівання, у текст із домінантною ідеологією вплетено також альтернативну чи підривну.

Підривні ідеології різняться залежно від часу та культурного контексту. Скажімо, історія може бути альтернативною в Америці, але у Франції вона буде цілком мейнстрімною чи навпаки. Отже вони є суб’єктивними, бо залежать від ідеології, що домінує у тому чи іншому середовищі.

Підривною можна назвати книжку «Бути мною» Анни Хьоґлунд, адже у ній тринадцятирічна дівчина руйнує патріархальні стереотипи.
Аналогічно у повісті «Над прірвою у житі» Джерома Селінджера герой-підліток критикує капіталістичну післявоєнну Америку.
У певному сенсі підривною є трилогія «Голодних ігор» Сюзанни Коллінз. У ній підлітки вбивають інших підлітків, що у контексті літератури останніх кількох століть є не конвенційною думкою. Водночас, у тривалішому історичному контексті раніших воєн і конфліктів вона не є альтернативною.

Ідеологія у дитячих книжках, приховані сенси, пропаганда, сексизм, шовінізм, казки, що приховують казки, що таке ідеологія, дискурс, цінності, мораль, виховання

Цікавим з ідеологічної точки зору є роман «Тобі Лолнесс» Тімоте де Фомбеля. З одного боку, ідеологія тут є підривною, оскільки автор цієї «екологічної» антиутопії критикує вади сучасного нам капіталістичного світу. З іншого ж боку, головний герой роману – білий розумний, хоробрий і дуже правильний хлопчик. Тоді ж як решту персонажів, зокрема Елішу, зображено як Інших і в їхніх історіях цю Іншість підкреслено.

ПАСИВНІ ІДЕОЛОГІЇ

Це розрізнення проводить у своїй праці “Ідеологія та дитяча книжка” (1988) Пітер Холіндейл. У випадку коли автор не пропагує певну ідеологію свідомо, ідеологія у тексті є пасивною.

…дитяча література загалом є здебільшого консервативною, і саме у репродукуванні традиційних цінностей зацікавлені британські видавництва.

Скажімо, весь доробок Енід Блайтон пронизано її авторськими упередженнями щодо білих англійських дітей з родин середнього класу. Й ідеології Блайтон – якраз найпевніше пасивні, з низки “так воно є”. Варто зауважити, що дитяча література загалом є здебільшого консервативною, і саме у репродукуванні традиційних цінностей зацікавлені британські видавництва.

Чудовий приклад пасивної ідеології можна знайти у романі Діани Вінн Джон «Мандрівний замок Хаула». Попри те, що свою героїню, зачакловану капелюшницю Софі, авторка наділила запальним характером, від традиційних уявлень про «жіночі ролі» вона не відійшла. Тож браз Софі є наскрізно сексистським (і певною мірою класово упередженим — Джон Стівенс): вона готує, прибирає, охороняє домашнє вогнище, доглядає за «дитиною» та мріє про кохання свого прекрасного принца (на малюнку з екранізації роману «Мандрівний замок Хаула» Хаяо Мідзакі бачимо Софі за прибиранням замку).

Читайте також: «Мандрівний замок Хаула» Діани Джонс – чари, чвари й капелюшки

Можемо закластися, що так само власних упереджень щодо жінок не усвідомлює український художник й автор серії книжок про кицю Сіму («Сіма і пінгвін», «Сіма і тарганчик», «Сіма і жабка», «Сіма і спідничка», «Сіма йде до манюньки») Олег Петренко-ЗаневськийЛариса Ніцой не розуміє, що її погляд на дитинство у книжці «Зайчикове щастя» є ейджистським; а Редьярд Кіплінг так і не дізнався, що своїх текстах був тим ще імперіалістом.

Читайте також: Обережно Сіма!, «Зайчикове щастя», або Відповідь для невибагливих

АКТИВНІ ІДЕОЛОГІЇ

Коли автор свідомо намагається підважити чи здолати конвенційні, домінантні цінності, такі ідеології називають активними. Так, Клайв Стейплз Люїс писав “Хроніки Нарнії”, аби донести до читачів християнський світогляд, а Філіп Пулман створив трилогію “Темні матерії”, щоби підважити те, що розпочав Люїс.

Так само Зірка Мензатюк у своїй повісті «Як я руйнувала імперію» та Олена Захарченко у «Хуторі» намагалися нівелювати комуністичну ідеологію й посперечатися з авторами багатьох радянських дитячих книжок.

До активних і водночас підривних належить феміністична ідеологія, адже книжки на зразок «Принцеса Задавака» Бабет Коул та «Спляча Красуня і веретено» Ніла Ґеймана намагаються деконструювати патріархальні норми та пропонують читачам альтернативні прочитання таких понять як заміжжя (разом із популярною Піксарівською стрічкою «Фроузен»).

Читайте також: 6 книжок, які ламають стереотипи про принцес

ГОСТРІ ТЕМИ НЕ ЗАВЖДИ ПІДРИВНІ

Існує чимало книг, заборонених різними організаціями через ідеї, що вони пропагують. Часто ці книги заборонені через непорозуміння. На думку багатьох критиків, ці книги не просто просувають певний спосіб життя / переконання / цінності, а узвичаюють небезпечні способи життя. Але це не має нічого спільного з підривною ідеологією.

Читайте також: Тиждень «заборонених» книжок: святкування свободи читання 

Тож існує багато книг, які люди називають «дуууже радикальними», хоча вони геть такими не є. Вони лише здаються такими через те, що говорять на такі гострі теми, як секс / насиля / наркотики. Насправді ж, «шокуючий зміст» зовсім не конче підриває будь-яку домінантну ідеологію. Наприклад, підліткові книжки про наркотики найчастіше ретранслюють усталену думку про те, що наркотики дуже погані. Чимало дитячих книг, які розповідають про виховання дітей у гомосексуальних родинах — в історіях з активною ідеологією — спиратимуться на панівну ідеологію про відносини в цілому: гомосексуальні батьки будуть моногамними й не разюче відрізнятимуться від моделі родини 1950-х років. Ймовірно, це пов’язано із тим, що культурні зміни відбуваються поступово, а видавці зацікавлені у продажу більшої кількості примірників уже нині.

Так, у повісті «Не такий» Сергія Гридіна згадується і підліткова вагітність, і алкоголь та куріння, але з позиції авторитетного дорослого автор засуджує і те, й інше.

Водночас, історія, що на перший погляд виглядатиме дуже мейнстрімною, може виявитися надзвичайно радикальною. Так, зокрема комікс Сари Андерсен «Це серйозно» на перший погляд є черговою «дівчачою» книжкою з простенькими сюжетиками та невигадливими ілюстраціями, але, завдяки профеміністичним  в українському тексті — вона є долові радикальною уже про-феміністична книга.

Читайте також: «Це серйозно!»: бодіпозитив, фемінізм, жарти та інші ліки від депресії

ІДЕОЛОГІЯ ЯК РОЗРАДА

Дитячі книжки часто мають на меті розрадити та підтримати дитину, зробити її життя більш зрозумілим — неможливо уявити вкрай радикальну дитячу книжку, позбавлену всіх норм. Норми — це те, за що «чіпляється» ваша думка та уява. Якщо перед вами буде текст із абсолютно новою ідеологією, новими цінностями, новим соціальним порядком, ви почуватиметеся повністю відчуженими від історії. Саме тому, найефективнішими є ті книги, що зберігають баланс між домінантними ідеалами та новими ідеями.

КНИЖКОВІ ПРЕМІЇ ТА РЕЙТИНГИ

Суспільство, що має книжкові премії, обирає, які ідеї воно хоче просувати за допомогою текстів. Книжкова премія є сильним ідеологічним рішенням, оскільки визнає деякі ідеології. У 2011 році Шон Тан отримав премію Астрід Ліндґрен — еквівалент Нобелівської премії в галузі дитячої літератури. Шон Тан пише про досвід імміграції та інтеграції. Його книга — це стімпанк із сильним політичним коментарем про світ і те, що ми бачимо у його роботі є тим, що хочемо бачити в суспільстві.  

Експерти з дитячої літератури, що визначають переможців літературних премій, як правило, доволі ліві у своїх переконаннях, тоді ж як творці популярної комерційної літератури дотримується більш правих поглядів.

Дитячі бестселери зазвичай відповідають капіталістичній, споживацькій, ліберальній, демократичній, гуманістичній ідеологіям — вони добрі, безпечні й зовсім не трансгресивні.

З іншого боку, існує чимало літературних нагород (часто більш комерційно орієнтованих), які нагороджують авторів на кшталт Джулії Дональдсон, чиї книжки є дуже мейнстрімними, успішними та менш складними для дітей. Хоча емпіричні дослідження показують, що діти, так само, як і дорослі, як правило, надають перевагу більш складним творам (наприклад, Тана).

ПОПУЛЯРНІ КНИЖКИ

Дитячі бестселери зазвичай відповідають капіталістичній, споживацькій, ліберальній, демократичній, гуманістичній ідеологіям — вони добрі, безпечні й зовсім не трансгресивні. Книжки Джулії Дональдсон не мають ніякого політичного меседжу, вони відповідають панівнич уявленням про виховання і навчання дитини тощо, і саме тому стають бестселерами.

ВПЛИВ ІДЕОЛОГІЇ НА ДІТЕЙ-ЧИТАЧІВ

Незалежно від того, якою є ідеологія — пасивною, активною, підривною чи гегемонною, вона матиме вплив на читача. І з цієї точки зору нерівноправність позицій автора і читача набуває значної ваги. Оскільки дорослі автори книжок, які триваліший час перебували під впливом різноманітних ідеологій, опиняються у владній позиції відносно юних читачів.

Букмоль
Букмоль

"тебе з'їмо ми вмить" ©