Ігри й імітації: дещо про українські іграшки й іграшки в Україні

Ігри й імітації, або Дещо про українські іграшки й іграшки в Україні,іграшки для дитини,конструктор,гендерні студії,критика культури,споживацтво,розваги для дітей,конструктор,лялька,подарунки дітям,товари для дітей,що не так з дитячими іграшками

Дорослий і дитячий «світи», хоча, ніде правди діти, порозумітися вони намагаються вже протягом цілих століть, досі залишаються загадковими одне для одного. Попри те, що «всі дорослі родом із дитинства», а дітям все так само, як і колись, хочеться подорослішати, процес віднаходження цієї спільної мови вкрай непростий. І хай навіть сучасні дорослі вже нібито відійшли від середньовічного уявлення про дитину як «теж дорослого, тільки маленького», визнають дитинство як цілком повноцінний період життя зі своїми особливостями та потребами, ба більше – все частіше закликають одне одного не забувати про «дитину в своїй душі», на ділі взаємини між цими двома способами світосприйняття виявляються далеко не такими однозначними.

Занадто вже часто, обираючи заняття та речі, якими оточить себе дитина, дорослі чомусь не так вже й рвуться прислухатися до «дитини в своїй душі» і керуються зовсім іншими мотиваціями.

Утім, зважаючи на те, що все ж саме дорослі продовжують визначати (точніше, вгадувати чи здогадуватися про них) і забезпечувати потреби наступного покоління, ці відмінності доволі очікувані. Одна справа – пригадувати, як у відомій пісні, «яка ти золота була дитина», і зовсім інша – намагатися розставити пріоритети у вихованні власних дітей чи тим паче дітей своїх близьких. Причому в цьому пориві «зробити все як правильно/як краще» дорослі, як це не парадоксально, визначають і ті сфери життя дітей, які за логікою мали би лишатися тільки дитячою прерогативою. Одна з таких – ігри, в які грають діти. І ті іграшки, якими вони граються.

Занадто вже часто, обираючи заняття та речі, якими оточить себе дитина, дорослі чомусь не так вже й рвуться прислухатися до «дитини в своїй душі» і керуються зовсім іншими мотиваціями. А ще дивнішим і парадоксальнішим видається той факт, що ці мотивації виявляються незмінними (чи майже незмінними) ще як мінімум із середини минулого століття. Очевидно, з моменту свого виникнення дитячі іграшки не були й не могли бути «просто іграшками». Їхні додаткові символічні та функціональні ролі, пов’язані з пізнанням навколишнього світу, соціалізацією (зокрема гендерною) та розвитком певних навичок, у різний час опинялися в фокусі різноманітних соціологічних, антропологічних та навіть філософських досліджень. Так, французький літературознавець та семіотик Ролан Барт у своїй праці «Міфології» 1957 року теж не оминув тему іграшок. Їй тут присвячено невеликий – всього кілька сторінок, проте місткий і влучний розділ, у якому досліднику вдалося узагальнити роль іграшки у вихованні дітей у сучасній йому Франції. Проте чимало з цих міркувань (якщо не всі вони) виявляються цілком застосовними для наших реалій. Ба більше – якщо вірити Жаку Ле Гоффу, то ще й для середньовічних.

Щоби показати, що дорослий француз бачить у дитині свого двійника, немає кращого прикладу, аніж французькі іграшки. Популярні іграшки – це, по суті, світ дорослих у мініатюрі; в них у зменшеному масштабі відтворюються його предмети. Тобто в очах публіки дитина – це ніби маленька людинка-гомункул, яку треба забезпечити речами відповідно до її зросту.  Оригінальні форми трапляються вкрай нечасто; динамічні форми представлені хіба що конструкторами, в основі яких – дух домашніх саморобок. В іншому ж французькі іграшки неодмінно щось означають, і це «щось» цілковито соціалізоване, складаючись із міфів та навичок дорослого життя.

Варто тільки переступити поріг будь-якого українського магазину іграшок (чи зайти на відповідний сайт), і ці міркування перестають видаватися «привітом із далеких 50-х». Так, стандартний набір із ляльок-машинок, іграшкового посуду чи наборів юного лікаря-вчителя-перукаря у наш час поповнюється пластиковими «ноутбуками» й «смартфонами», гратися якими сучасна дитина може вже з однорічного віку. Але суть незмінна: світ дорослих все ще вважає, що дітям необхідне «все «доросле», тільки маленьке/рожеве/блакитне/щоби була намальована собачка, а при натисненні на кнопки лунала музика». І цей іграшковий світ, по суті, повністю змодельований та зімітований із предметів, які нагадують речі зі «справжнього» (тобто, ясна річ, дорослого), відтворює і ті моделі поведінки, стереотипні уявлення про світ та розрізнення, які існують у світі дорослих. Проте ці світоглядні установки, що йдуть «у комплекті» з іграшками – не зменшені. І зовсім не пластикові, а тому (чи й не лише тому) довговічніші.

Ігри й імітації, або Дещо про українські іграшки й іграшки в Україні,іграшки для дитини,конструктор,гендерні студії,критика культури,споживацтво,розваги для дітей,конструктор,лялька,подарунки дітям,товари для дітей,що не так з дитячими іграшками

Гендерні ролі: «мені для дівчинки»

Продавець-консультант умовного «Дитячого світу» чи «Будинку іграшок», помітивши ваші розгублені походи між стелажами, підходить і ввічливо, з усмішкою запитує: «Вам щось підказати?». І якщо ви справді розгублені й не маєте уявлення, що б такого подарувати дитині близьких друзів чи далеких родичів на день народження, ви відповідаєте: «Мені б щось для дівчинки/хлопчика». І на запитальний погляд продавця поспіхом додаєте: «Ем…трьох років».

Безперечно, в подібну ситуацію хоч раз потрапляла кожна доросла людина, якій доводиться купувати іграшки дитині. І, мабуть, саме розгубленість, якою супроводжується цей процес, найяскравіше свідчить про те, що найчастіше дорослі й гадки не мають, що насправді потрібно дітям. Але не менш показово, що в такій ситуації дорослі «рятуються» від дезорієнтованості найбільш, на їхню думку, очевидним фактом про дитину – її статевою (а отже, і гендерною) належністю. Далі ж усе просто: ось ці стелажі всіх відтінків рожевого – для дівчаток, а ось ці, блакитнуваті до 5 років, а далі синьо-чорні – для хлопчиків. І тут, як в рекламі одного українського інтернет-магазину, «знайдеться все».

Дитина – це не єдиний атрибут життя «справжньої дорослої жінки». Тож асортимент іграшкових магазинів не обділяє дівчаток й іншими «невід’ємними» його елементами.

«Французька іграшка, – пише Ролан Барт, – схожа на засушені голови хіварос, де в масштабі яблука відтворюються всі зморшки і волосся дорослої людини. Існують, наприклад, ляльки зі стравохідною трубкою всередині, і якщо дати їм соску, то вони пудять у пелюшки; скоро, мабуть, додумаються робити їх такими, щоби молоко у них в животику перетворювалося на воду. Таким чином дівчинку готують до причинно-наслідкового порядку домашнього господарства, «виховують» її для майбутнього материнства».  Ляльки Baby Born та їм подібні, максимально наближені за своїми «реакціями» до справжнього немовляти – досі одні з найпопулярніших іграшок із категорії «для дівчат», зокрема, і в Україні (так, саме їм присвячений один із останніх відеооглядів на Youtube-каналі «Будинку іграшок»).

Проте, ясна річ, дитина – це не єдиний атрибут життя «справжньої дорослої жінки». Тож асортимент іграшкових магазинів не обділяє дівчаток й іншими «невід’ємними» його елементами. Набір посуду давно вже перестав бути мрією сучасної жінки – тому свою рожеву пластикову кухню «маленька жінка» може обладнати, окрім банальних тарілочок і чашечок, суперсучасною плитою з духовкою, багатофункціональним кухонним комбайном, набором із 20 з лишком столових приборів для різних видів страв, мікрохвильовкою, кавомашиною… І навіть пластиковими інгредієнтами для всіх видів страв – від пирогів до суші. Або й узагалі – повноцінною кухонною станцією, якій позаздрив би сам Гордон Рамзі.

…варіативність сфер життя майбутнього «справжнього чоловіка», втілена в іграшках, відчутно більша, ніж у «справжньої жінки».

Утім, вкрай сумнівно, що хоч теперішній Гордон Рамзі, а хоч будь-який із майбутніх всесвітньо відомих кухарів-чоловіків могли чи можуть бавитися в дитинстві подібними іграшками. Бо ж «не для хлопців». А що натомість для них? Машинки всіх можливих розмірів і моделей – це лишень верхівка «айсбергу». І вже тут помітно, що варіативність сфер життя майбутнього «справжнього чоловіка», втілена в іграшках, відчутно більша, ніж у «справжньої жінки». Тут є, звісно, набори інструментів і навіть цілі міні-майстерні – але ж скільки натомість шпигунського та супергеройського приладдя! Що прикметно, серед таких іграшок вже далеко не тільки зброя (все так само популярна й різноманітна), а й складні технологічні гаджети, як-то прилад нічного бачення чи змінювач голосу. У дівчаток із альтернатив рожевій пластиковій моделі домашнього побуту – лишень міні-салон краси. Бо ж справжній жінці, окрім пекти пироги, потрібно ще навчитися фарбуватися й робити гарні зачіски. Чи якось так.

Ігри й імітації, або Дещо про українські іграшки й іграшки в Україні,іграшки для дитини,конструктор,гендерні студії,критика культури,споживацтво,розваги для дітей,конструктор,лялька,подарунки дітям,товари для дітей,що не так з дитячими іграшками

Професії: потрібні та ще потрібніші

Наступний тематичний «кластер», хоча й не так вже й сильно відмежований від попереднього – це іграшки, марковані належністю до різних видів професійної діяльності. Цю тему також не оминає Ролан Барт, зазначаючи, зокрема, таке: «Оскільки у французьких іграшках буквально передчувається весь світ дорослих занять, то це природно схиляє дитину до того, щоби приймати їх всі без розбору, і ще до всякого роздуму показує йому природу-алібі, яка споконвіку створює солдат, поштарів та моторолери. Іграшка тут – це ніби каталог усього того, чому дорослі не дивуються, як-то війна, бюрократія, марсіани і так далі».

… варто тільки відфільтрувати пошук в інтернет-магазині, поставивши галочку в полі «дівчинка» – і професійні перспективи майбутніх дорослих суттєво скорочуються.

Наявність таких іграшок, по суті, прищеплює дитині уявлення про функціональність людського життя та можливість судити про цю функціональність суто за зовнішніми атрибутами. Так, батькам сучасного «майбутнього лікаря» українські іграшкові магазини можуть запропонувати всі можливі варіації білих халатів та наборів «медичних інструментів». Знайдуться й уніформа та каска пожежника, і все те, без чого не вийде надвір жоден порядний поліцейський, і рюкзак рятувальника, й навіть касовий апарат для працівника супермаркету. Тут вже можна справедливо понарікати на те, що ні з чого вибрати майбутнім журналістам, науковцям, літературним критикам, дизайнерам та і взагалі фрілансерам. Проте чи не більш показово, що і проблема, описана в попередній частині статті, нікуди не зникла: варто тільки відфільтрувати пошук в інтернет-магазині, поставивши галочку в полі «дівчинка» – і професійні перспективи майбутніх дорослих суттєво скорочуються.

У сучасній Україні нещодавно було скасовано переліки видів професійної діяльності, якими не рекомендовано (тобто не можна) займатися жінкам. Проте іграшкова індустрія, судячи з усього, не виявила (і хтозна, чи виявить) до цього факту бодай мінімальну чутливість. Тішить, що хоч лікарські іграшкові набори залишаються в каталогу після фільтрування пошуку професійних іграшок «для дівчаток». Але все, що окрім них залишається – це набори для… професійної няні та професійної прибиральниці.

Перед лицем цього світу складних і вірних природі іграшок дитині лишається тільки роль власника й користувача, але не творця; вона нічого не створює, а лише застосовує; її вчать робити жести, в яких немає ні ризику, ні здивування, ані радості.

Прикметно також і те, що інший великий український інтернет-магазин іграшок – «Будинок іграшок» – взагалі не передбачає розділу «Професії» для дівчаток. Натомість тут є розділ «Творчість», де, знову ж-таки, всі види творчості дуже чітко діляться на «для хлопчиків» і «для дівчаток». Скажімо, в розділі дитячих музичних інструментів для дівчаток підійдуть хіба клавішні: електрогітара, синтезатор, барабанна установка та навіть мікрофон, не рожевий зі стразами, а на стійці, як у справжніх рокерів – тільки для хлопців.

І Ролан Барт, напевно, краще резюмує вищеописане, ніж змогла би авторка статті: «Перед лицем цього світу складних і вірних природі іграшок дитині лишається тільки роль власника й користувача, але не творця; вона нічого не створює, а лише застосовує; її вчать робити жести, в яких немає ні ризику, ні здивування, ані радості. З неї роблять маленького хазяйновитого домосіда, якому навіть не потрібно розбиратися, чому в світі дорослих відбувається це чи те: всі причини він отримує в готовому вигляді, і його справа – користуватися, а досліджувати тут нічого».

Ігри й імітації, або Дещо про українські іграшки й іграшки в Україні,іграшки для дитини,конструктор,гендерні студії,критика культури,споживацтво,розваги для дітей,конструктор,лялька,подарунки дітям,товари для дітей,що не так з дитячими іграшками

Споживай і володарюй володій

Інший бік цієї «наперед визначеності» іграшок, моделей і способів гри, які вони передбачають – це, власне, привчання дитини до умов існування в суспільстві споживання. Однієї сукні для ляльки безмежно мало, окрім маленьких машинок-«модельок», має бути ще й вантажівка для піску, а в лікарському наборі Катрусі більше предметів, ніж у твоєму, а ще у неї є собачка, яку можна носити у спеціальній рожевій сумочці… У світі дитячих іграшок – свої «бренди», і це зовсім не Chicco чи Fisher Price.

Магазини іграшок запропонують вам все і навіть більше, щоби емблематикою й зображеннями персонажів улюбленого мультика були вцяцьковані всі предмети вжитку вашої дитини.

Нещодавно переглянули з дитиною мультик-блокбастер, і тепер вона марить лялькою-Ельзою з «Крижаного серця» чи хитромудрим автомобілем, на якому їздить-літає Гру з «Нікчемного Я»? Магазини іграшок запропонують вам все і навіть більше, щоби емблематикою й зображеннями персонажів улюбленого мультика були вцяцьковані всі предмети вжитку вашої дитини. Від лялькових зображень до різноманітних аксесуарів і справжнього чарівницького приладдя, а то і звичайних пеналів, зошитів і ручок із принтами улюблених героїв – як тут встояти?

Тішить лише те, що якщо не всі, то бодай частина персонажів мультфільмів, на яких виростають сучасні діти витворюють типажі нестереотипних – рішучих і сміливих, проте водночас емоційних і слабких…

Іграшки Disney як однієї з ключових компаній-дистриб’юторів як мультиків, так і супутньої продукції – суттєва стаття витрат і для українських батьків. Проте, ясна річ, не Диснеєм єдиним – як вам, наприклад, бум на My Little Pony чи міньйонів із «Нікчемного Я»? Користуються популярністю й іграшки за мотивами сучасних російських мультфільмів. «Маша и Медведь» почала здавати позиції, проте «Смешарики», «Фиксики» та «Лунтик» продовжують лишатися у топах як переглядів в українському сегменті Youtube, так і продажів українських магазинів іграшок. Тішить лише те, що якщо не всі, то бодай частина персонажів мультфільмів, на яких виростають сучасні діти витворюють типажі нестереотипних – рішучих і сміливих, проте водночас емоційних і слабких (а іноді ще й не так важливо, хлопці це чи дівчата). А ще те, що скоро точно з’явиться щось інше, й улюбленій досі ляльці доведеться поступитися місцем іншій героїні.

Ігри й імітації, або Дещо про українські іграшки й іграшки в Україні,іграшки для дитини,конструктор,гендерні студії,критика культури,споживацтво,розваги для дітей,конструктор,лялька,подарунки дітям,товари для дітей,що не так з дитячими іграшками

Конструктори: творчість і межі

І де ж у цьому світі суцільних дорослих моральних та матеріальних цінностей, які в ігровій пластиковій формі так активно прищеплюються дитині, місце для того, щоби дитина сама бодай спробувала визначити, зрозуміти чи навіть і створити те, чого хочеться їй самій? Ролан Барт висловлює думку, що на ринку іграшок єдиним продуктом, який може дати дітям таку можливість, є конструктор. «Зовсім інше навчання життю, – пише він, – передбачається навіть у найпростішому конструкторі, якщо тільки він не надто хитромудрий. Тут дитина створює предмети, які нічого не означають, для неї не важливо, щоби вони якось називалися мовою дорослих. Вона зайнята не використанням речей, а створенням світу – створює небачені предмети, здатні ходити чи котитися, вона створює життя, а не власність. Речі тут є самостійними, а не лежать у руці важким, хоч і складним механізмом».

Асортимент конструкторів в українських магазинах іграшок, на щастя, теж достатньо широкий. Окрім звичайних кубиків чи пірамідок різних розмірів, є тут і славнозвісні Lego, на яких уже встигло вирости як мінімум одне покоління українських дітей. Магічний жовтий ящик, в якому поміщався цілий всесвіт – сьогодні піратський корабель, завтра таємнича вежа, а післязавтра так і взагалі дивовижна машинерія з крилами (так, крилами сьогодні слугують віконниці), колесами й скляними вікнами – нині існує у значно ширших тематичних проявах. Зокрема й у вигляді різноманітних наборів, скомпонованих з тією-таки гендерно заангажованою (таких чимало в тематичній серії Lego Friends) чи споживацькою (набори «Зірка Смерті» чи «Дроїд BB-8» за мотивами «Зоряних воєн» – це те, що неодмінно куплять своїм дітям ровесники й ровесниці авторки статті) метою. Але хто сказав, що з цієї гори пластинок, коліс, лампочок та інших хитромудрих штукенцій обов’язково треба будувати саме те, що намальовано на коробці?

Власноруч зібрати рухому фабрику роботів, трамвайну лінію чи сейф у стилі стімпанк неабияк втішить і допоможе розвинути чимало навичок (зокрема, добряче підвищить самооцінку).

Дуже тішить і те, що якщо в магазинах іграшок в Україні і представлена суто українська продукція, то здебільшого це саме конструктори (дещо менше – розмальовки та крафтові м’які іграшки з екологічних матеріалів). І Ролана Барта надзвичайно потішив би той факт, що в основному конструктори українського виробництва виготовлені не з пластмаси, а з дерева. «Це ідеальний матеріал, твердий та ніжний, за природою своєю теплий на дотик – пише він. – Виконана з дерева, будь-яка форма втрачає занадто різкі, гострі кути. Коли дитина об щось вдаряє такою іграшкою, то дерево не вібрує і не скрегоче, а звучить приглушено і водночас чітко. Це матеріал затишний і поетичний; дерев’яна іграшка не може поранити чи зіпсуватися, її не можна розбити, вона тільки зношується. Вона здатна жити довго й протягом росту дитини по-новому співвідноситися з її рукою. З дерева виходять сутнісно повні речі, речі на всі часи».

Український бренд рухомих дерев’яних конструкторів Ugears, що встиг уже стати відомим далеко за межами України, може, й не задовольнить вповні бажання дитини до створення «недорослих» форм. Іграшкові набори, які пропонує виробник, передбачають створення цілком конкретної речі, і деякі з них дійсно були речами «дорослого світу» десь століття чи півтора тому. Проте власноруч зібрати рухому фабрику роботів, трамвайну лінію чи сейф у стилі стімпанк неабияк втішить і допоможе розвинути чимало навичок (зокрема, добряче підвищить самооцінку). Ближчі до «реальності», проте все ж дуже цікаві дерев’яні іграшки та конструктори виробляють українські іграшкові майстерні-мануфактури Wanderwood (тут дерев’яні пазли, пірамідки й брязкальця для найменшеньких), Windmill Toys та Igroteka (набори дерев’яних деталей для вільної творчості, а також різноманітних головоломок). Що тут найбільш важливо – ці іграшки не нав’язують ніяких моделей гендерного розподілу і жодних стереотипів стосовно того, кому «можна» чи «треба» гратися цими іграшками. Зокрема, ними можуть (і, як показала практика – дуже люблять) гратися й дорослі, як разом із дітьми, так і цілком автономно або в компанії інших дорослих збираючи Зірку Смерті, піратський корабель чи рухому дерев’яну модель годинника.

_______

Світ дорослих людей нібито чіткий, визначений у своїй функціональності та формах і зручний. Але чому нам, дорослим, із цього світу так часто хочеться втекти? Чому так хочеться відпочити від тих складних, функціональних і корисних речей і форм, що ними користуємося щодня, і створити якісь інші? Може, саме тому, що з раннього дитинства ми починаємо втомлюватися від них, граючись «дівчачими» чи «хлопчачими» іграшками, не менш функціональними й складними, аніж їхні «дорослі» й «справжні» аналоги. І, може, варто таки, бодай іноді, давати можливість, окрім лише імітувати,  по-справжньому погратися. Дитині поруч із нами – як і дитині в кожному та кожній із нас.

Ірина Ніколайчук
Ірина Ніколайчук

літературознавиця