Я ЧИТАЮ ДІТЯМ: Наталія Вановська

Наталія Вановська, Едмонтон, Канада, букмоль, що читати дітям, як читати дітям, дитячі казки, читання вголос, як привчити дітей читати

Букмольний конкурс-флешмоб #ячитаюдітям завершився, та ми й далі розпитуємо людей, які читають дітям, про їхній досвід. Сьогодні Марія Удуд говорить із Наталією Вановською, що працює у канадській бібліотеці, про тамтешні англо- та україномовні storytimes.

— Як давно ви читаєте дітям? Розкажіть, про перше читання, яке відбулося нещодавно.

Для дітей я читаю з тих пір, як працюю в публічній бібліотеці Едмонтона, а це вже зо два роки. Справа в тому, що кожне бібліотечне відділення пропонує багато різних програм для малюків та дорослих і в обов’язки бібліотекарів входить їх проведення. Спершу це мене дуже злякало, адже англійську мову я почала вчити недавно і сама лиш думка про те, що доведеться читати перед авдиторією вголос, навіювала на мене жах. Але працювати в бібліотеці мені дуже хотілося, тож виходу не було — довелося переборювати свої страхи.

Є різні програми, що включають у себе процес читання. Мені доводиться читати і для немовлят, які сидять у матусь на колінах, і для школярів, при чому як у бібліотеці, так і поза її межами, бо ми також практикуємо відвідування дитячих садочків та шкіл. Під час програм для малюків я читаю лише одну книжку, все решта – пісні, всілякі забавлянки, римівки. Для старших діток у нас є програма Family Storytime, основу якої становить читання книжок, розбавлене якимись «фізкультхвилинками» чи іграми.

— Чи є якісь секрети і правила читання дітям у вас?

Перед програмою я ретельно готуюся. Обираю цікаві книжки, практикуюся в читанні, перевіряю, чи знаю значення усіх слів і їхню вимову. Якщо мої колеги можуть просто вихопити будь-яку книгу з полиці перед початком програми, навіть не розгортаючи, то я собі цього не можу дозволити. На щастя, вибір дитячої літератури тут величезний. Для програм обираю книжки з невеликою кількістю тексту, з динамічним сюжетом та яскравими малюнками, інакше дуже важко буде втримати дитячу увагу. Дуже люблю книжки, де читач теж є частиною сюжету. До нього звертаються персонажі, йому пропонується натиснути якусь намальовану кнопку, погладити дерево, щось вигукнути, а потім перегорнути сторінку і подивитися, що буде далі. Мусить бути якась інтрига, що змушує дитину слухати те, що ти читаєш. Книгу я повертаю так, щоб діти бачили ілюстрації, додаю також якісь свої коментарі, запитую щось у них, разом імітуємо голоси тварин чи вгадуємо, що буде далі. Стараюсь перетворити читання на активний і захопливий процес, щоб діти не нудились.

— Чи було так, що дітям не цікаво слухати книжку? Що тоді робили?

Звісно, важко передбачити всі нюанси і часом маленькі слухачі сприймають книгу не з таким захопленням, як мені б хотілося. Або буває, що вона не відповідає їхньому віку. Жорстких вікових обмежень у нас нема, тож можна сподіватися, як дітей молодшого шкільного віку, так і двох-трьох річних малюків. Якось на початку моєї бібліотечної кар’єри у мене була програма на тему «Чарівні казки» і я підібрала відомі простенькі казочки, які мені було б легко читати. А послухати їх завітали діти 10-12 років, яким було не вельми цікаво, тож я намагалася розважити їх активними рухливими танцями у проміжках між читанням. Загалом, нам рекомендують припинити читати книгу, якщо бачимо, що діти її не сприймають, і взятися за іншу. На разі, такого мені робити не доводилось.

Наталія Вановська, Едмонтон, Канада, букмоль, що читати дітям, як читати дітям, дитячі казки, читання вголос, як привчити дітей читати, Keith Bendis

Ілюстрація Кіта Бендіса

— Що вам найбільше подобається у читанні дітям?

Зовсім недавно я мала чудесну нагоду читати книги для діток українською мовою. Завдяки підтримці керівництва мені вдалося започаткувати програму Ukrainian Storytime у нашій бібліотеці, яка відбуватиметься щомісяця. Дуже хочеться, щоб дітки її відвідували і отримували насолоду від української літератури. Щоправда, я зіткнулася з проблемою дуже малого вибору книжок українською мовою, які б відповідали формату цієї програми (хоч в едмонтонській бібліотеці є чимало дитячої літератури українською мовою). Завдяки добрим людям вдалося роздобути кілька підходящих книг, але я журюся, як даватиму собі з цим раду надалі. Замовила декілька новинок з України, сподіваюсь, вони прибудуть вчасно. На всякий випадок знайшла чудову дитячу книгу англійською в електронному форматі, переклала її і роздрукувала разом з ілюстраціями. Таким чином розповідатиму про Маленького Горошка і його нелюбов до цукерок. Також під час програм переповідаю історії демонструючи сюжет на спеціальній дошці з фетру за допомогою фетрових фігурок, які сама шию, коли в бібліотеці мало відвідувачів.

— Яка ваша найулюбленіша книжка для читання?

Одні з моїх улюблених книг це «Don’t push the button», а також серія про голуба, наприклад «Pigeon Wants a Puppy».

Марія Удуд
Марія Удуд

авторка