Добре, коли кожен знаходить своє: Книжковий Арсенал очима Юлі Козловець

книжковий арсенал, книжковий фестиваль у києві, події в києві, найцікавіші заходи києва, куди піти в києві у травні, книжный фестиваль, книжный арсенал, литературные фестивали в украине, літературні фестивалі, які книжки читати, де купити книжки, новинки дитячої літератури, букмоль на книжковому арсеналі, книжка-картинка, інтерактивні читання для дітей, літературний клуб, майстер-класи, презентації книжок, виавництва, видавництво старого лева, фонтан казок, ранок, барабука, асса, віват, сучасні українські казки, ірбіс комікси, перша миша на місяці, новатор фільм, час майстрів, бібліотека майбутнього, страшенно хуліганська преентація, поскладай по-складах, тарас шевченко, задзеркальні сторітайми, булькало, театралізоване читання, беркошко, майстерня історій, літературна премія навиворіт, освіторія, книголав, казки на ніч для дівчат-бунтарок, українська академія друкарства, як викликати дитячу книгозалежність, ілюстратори, крокус, IBBY, аграфка, заборонений плід, руне белсвік, наймасовіша автограф-сесія, читаріум, патрік несс, рідна мова,

Ось-ось розпочнеться Книжковий Арсенал — декілька днів скуповування товстелезних стосів книжок, бігання з одного кутка величезної красивої споруди в іншу, різноманітні презентації та дискусії, а також, певна річ, музика та перформенси, про які ми потім одразу говоримо, зібравшись купи на вулиці за кавою та чекаючи на наступну подію. Тут можна легко зустріти друзів, колег, родичів, колишніх однокласників, з якими не вдавалося побачити багато років, їхніх дітей — тих, кого бачимо кожного дня, і тих, з ким зустрічаємося раз на десять років. Адже протягом кількох днів Арсенал стає точкою концентрації чи не усього живого!

І саме тому, як і до будь-якої іншої важливої події, до Книжкового Арсеалу краще підготуватися — сформувати власний список тих самих книжок, повз які не можна пройти, а також відмітити найцікавіші події, щоби бігати між ними продуктивно. Встигнути все, здається, неможливо, адже з кожним новим роком програма стає усе насиченішою. Але у цьому вся прекрасніть фестивалю — він вчить не просто споживати, а робити свідомий вибір, смакуючи кожну мить, асолоджуючись тими чи іншими подіями культурної програми. Щоби допомогти вам відчути вповні всі контексти, ми поговорили з Юлією Козловець — кураторкою дитячої програми, яка вже декілька років опікується тим, аби ці кілька днів стали святом для всіх, незважаючи на вік та інтереси.

«Ось, власне!» — назва цьогорічної Дитячої програми — звучить досить ствердно. А разом із тим всеоб’ємно — без необхідності пояснювати, але відкрито до інтерпретувань. Та все ж таки, що саме хотілося цим сказати?

У Дитячій програмі в цьому контексті хотілось би зробити окремий наголос набольовій точці або зоні найближчого розвитку у сучасному дитячому літературному процесі. Cпеціальна тема Дитячої програми — «Ось, власне!» — ставить у центр уваги наших дитячих авторів, ілюстраторів, власних крутих «зірок», засвідчує їхні важливість і потенціал, робить їх максимально впізнаваними серед читачів. Адже за останні роки у нашому літературному процесі поступово почав відчуватися доволі істотний крен у бік домінування перекладного дитліту. Так, кілька років тому ми всі відчували брак цілого ряду тематичних і жанрових ніш у дитячій літературі, а зараз здійснилося вже багато наших мрій про видання українською знакових світових бестселерів, переможців світових літературних рейтингів і премій.
Поступово наші автори почали відчувати загрозу стати невидимими серед  перекладного різноманіття. Так, до багатьох із них можуть бути певні застереження. Так, їхні твори доволі часто програють перекладним схожої тематики. Але наші діти, читаючи суто перекладну літературу, починають асоціювати себе з персонажами інших культур, бачити себе в інших країнах, а не у тому середовищі, в якому вони реально живуть. Тому так важливо вкладатись у розвиток власної сучасної дитячої літератури, підтримувати персоналій, надавати їм перевагу, мотивувати писати ще, і писати краще.

Наші діти, читаючи суто перекладну літературу, починають асоціювати себе з персонажами інших культур, бачити себе в інших країнах, а не у тому середовищі, в якому вони реально живуть. Тому так важливо вкладатись у розвиток власної сучасної дитячої літератури, підтримувати персоналій, надавати їм перевагу, мотивувати писати ще, і писати краще.

Важливо підкреслити, що для мене немає в усьому цьому протиставлення. Одне не виключає іншого, ми так само маємо вітати та підтримувати включення України у загальний літературний процес, успіхи наших авторів та ілюстраторів у світі, можливості для наших дітей читати про інші країни, про своїх закордонних однолітків й інші досвіди, подорожувати та пізнавати різноманіття світу через книгу. Але водночас — не забувати та підтримувати своє.

Якщо згадати, що цьогоріч темою усього фестивалю Книжковий Арсенал є Сусідство, то «Ось, власне!» видається ще й досить іронічним, адже ніхто не обирає собі сусіда — маємо те, що маємо. Чи важливо для Вас було свідомо зберігати зв’язок із цією загальною темою? Чи такі зв’язки вибудувались цілком органічно?

Зв’язок і прямий, і опосередковиний. Адже тема сусідства так чи інакше стосується кожного, і має відношення до багатьох інших тем. Я працюю у великій кураторський команді фестивалю, і для нас усіх важливо, щоби фестиваль мав загальну концепцію, і щоб окремі програми зі своїми окремими точковими фокусами разом створювали єдиний фестиваль. Тому так — тут буде і про сусідів, зокрема й по парті чи дитячому майданчику, і про сусідство національних дитячих літератур у світі.

Із тих матеріалів, що я вже встигла прочитати щодо цьогорічної програми КА, у її особливому фокусі будуть українські автори. Цей фокус стосуватиметься лише комунікації між авторами та читачами? Чи також матиме на меті внутрішній нетворкінг авторів одне з одним?

Є кілька подій у програмі, які збирають різних авторів на одній сцені: це і «Експрес-побачення», центральна подія Дитячої програми цього року, і письменницькі двобої, і фінал «Виборів суперзірки дитліт», і анти-дискусія про підліткову літературу від премії «Навиворіт» та купа всього іншого. Завжди раджу організаторам подій на схожі теми об’єднуватись — це і цікавіше, і змістовніше для відвідувачів, і водночас можливість почути колег по цеху та, можливо, отримати додаткові бонуси самим авторам і видавцям.

І в цьому контексті стає особливо цікавим приїзд Ліз Пейдж (виконавчої директорки Міжнародної Ради з дитячої та юнацької книги IBBY, голови журі так званого «Малого Нобеля» — премії імені Ґ. Х. Андерсена). Наскільки важливою є ці подія і що вона може означати для української дитячої книги, її авторів і читачів?

Саме за допомогою пані Ліз у попередні роки ми мали змогу бачити на фестивалі прекрасні Мовчазні книжки, а також колекції книжок для дітей із особливими потребами. Тепер на черзі Почесний список IBBY 2018. Це колекція зі 191 книжки, видання 50-тьма різними мовами, що представляють 61 країну. Традиційно, книжки подаються до Почесного списку національними секціями IBBY. Тож у цій колекції є і книжки, подані нашою, українською секцією.
Щиро сподіваюся, що цей візит і ця нагода поговорити будуть використані на користь Українською секцією IBBY та іншими організаціями та ініціативами, які займаються популяризацією дитячої літератури та читання в Україні.

Ще одним важливим гостем цьогорічного Арсеналу є також Руне Белсвік. Про що хотілось би з ним особливо поговорити? Адже його вже зараз багато хто ставить на рівні з класиками дитліту.

Дуже рада, що він приїде із свої сином Александром, адже саме для нього маленького Руне написав багато років тому чудову історію про Булькала. Мені видається, що попри такий міжнародний успіх, ця книжка помилково не дуже популярна у нас, і це шкода. Саме тому я запропонувала ідею запросити Белсвіка на Книжковий Арсенал видавчині Наргіс Гафуровій. І вона, Галина Кирпа та Norla підтримали цю ідею. Тож тепер ми вже чекаємо на відомого гостя. Вірю, що візит автора допоможе виправити цю помилку і багато хто відкриє для себе чарівний світ казкової країни біля річки.

Взагалі, скандинавські автори вже не перший рік є певним талісманом Книжкового Арсеналу. Ульф Старк, Анна Хьоглунд, Сйон, Гюдрун Скретінг, Єва Суссо… можна зібрати справді приємний список. При цьому тут відчувається взаємний інтерес обох сторін — і української, і скандинавської. Чи це книжкове сусідство справді таке тепле, яким видається нам, читачам, чи все ж таки про якесь велике зацікавлення у співпраці говорити зарано?

Думаю, тепло тут обумовлене особливостями скандинавського дитліту. Певно, є в їхніх традиціях писати для дітей справжньо, зворушливо, щиро, не оминаючи складних тем, без повчань та патетики і в той же час із відчуттям серйозного ставлення до дитячого світу — є в цих традиціях те, чого ми й самі шукаємо в дитячих книжках, що знаходить відгук у серцях маленьких читачів. Тому ми так раді завжди вітати наших гостей, бо вони — свої.

…є в їхніх традиціях писати для дітей справжньо, зворушливо, щиро, не оминаючи складних тем, без повчань та патетики і в той же час із відчуттям серйозного ставлення до дитячого світу — є в цих традиціях те, чого ми й самі шукаємо в дитячих книжках, що знаходить відгук у серцях маленьких читачі

Дитяча програма — це завжди подія не лише для дітей. Що хочеться порадити дорослим взяти від цьогорічних заходів?

Пораджу передусім події за участі Ліз Пейдж усім, хто цікавиться питаннями розвитку дитліту, місцем України в світовому літературному процесі. Пораджу події для підлітків — це унікальна, як на мене, можливість, зрозуміти про цих прекрасних людей більше та почути їх (події за участі «Майстерні історій» та премії «Навиворіт»).

Події від «Освіторії» — тим, кому болить наша освіта, а також тим, хто хоче надихнутись людьми, які творять зміни у ній.

Чи розглядаєте Ви Арсенал як можливість для батьків стати ближчими до своїх дітей, краще зрозуміти їх? Адже на Арсеналі часто можна побачити, що різні інтерактиви, читання, презентації — це місце якоїсь особливої зустрічі, особливого зв’язку між дитиною та її батьками, місце, де часто народжується новий спільний досвід.

Я намагаюсь працювати для створення таких умов, де б люди могли обрати, як їм поводитись. Дбаю про різноманіття, пропоную організаторам подій експерименти, нові формати проведення заходів. Справа у тім, що комусь потрібні умови чи приводи для того, щоби ставати ближчими. А хтось потребує сепарації, вимагає самостійності у виборі книжок, подій, способів спілкування. Думаю, добре, коли кожен знаходить своє.

Комусь потрібні умови чи приводи для того, щоби ставати ближчими. А хтось потребує сепарації, вимагає самостійності у виборі книжок, подій, способів спілкування. Думаю, добре, коли кожен знаходить своє.

Окрім того, чи є у Вас, як у людини, яка вже стільки років займається дитячою програмою Книжкового Арсеналу, якісь власні страхи з приводу фестивалю?

Так, кожного року я маю побоювання, що буде мало людей☺

Як щоразу вдається робити з цього книжкового фестивалю ціле свято для всіх — поза різницею віку, гендеру та інтересів?

Це все складається, як пазл — через включеність людей із спільними цінностями, співставним рівнем відповідальності та бажанням зробити добру справу.

Чи встигаєте за вирішенням усіх питань насолодитись цими кількома днями? І чи багато часу ще потрібно після закінчення Арсеналу, щоби вповні видихнути?

Я майже не буваю на подіях програми☹ Насправді, дуже сумую через це. Інколи намагаюсь — але зазвичай мене смикають, і приходиться бігти гасити пожежу чи шукати п’ятий кут у кімнаті☺ Але кожного року збираюсь. Може цьогоріч?..

 

Софія Швагер
Софія Швагер

літературознавиця