Мудрий Пеннак, звідки ви про це знали?

як обирати книжки дітям, читання вголос, пробелми батьків, дитячі книжки, казки, пеннак, правила читання, сторітелінг

— А мені більше подобається читати ті книжки, що я сама вибираю.
— Добре, читай.

Уже 10 років я вибираю і купую дитячі книжки. У звичайних і незвичайних книгарнях, на сайтах видавництв, просто з асфальту чи букіністичного сайту, на книжкових виставках, в інтернет-книгарнях і навіть секонд-хендах. Вибираю саме я, тому, що це моє окреме задоволення. Тому що поки всі слухачі були меншими, я читала їм те, що обрала і майже ніколи не помилялася. Слухали з захватом чи цікавістю, а пізніше вже перечитували самі стільки разів скільки хотілося.

І ось раптом я стала влучати не стовідсотково. Одна, друга, третя книга залишилися не читаними майже 3-4 місяці потому, як були обрані після розглядання сайтів, спілкування у фейсбуці, розмірковування біля книжкових полиць книгарні. Спочатку я вирішила, що черга ще дійде, що просто книг багато і є улюблені, і їхня ротація перемежовується новими; що читає з електронки і не встигає усе; що я повелася на промоакцію і книга справді не така вже й вчасна, як мені здалося спочатку. Потім я знову їх стала пропонувати, спитала, вислухала відповідь і виявилося, що дехто дійсно загрався в обирання книжок як своє самостійне хобі.

як обирати книжки дітям, читання вголос, пробелми батьків, дитячі книжки, казки, пеннак, правила читання, сторітелінг, квентін блейк

Ні, іноді ми усі разом забігали в книгарні, їздили на Книжковий арсенал, обирали книжки вдома у подруги —  власниці інтернет-книгарні, але це було не традиційно, і тоді ще зовсім не принципово. А зараз 10-річній старшій стало принципово. І це цікаво, і сумно водночас. Цікаво, тому що вона читає лише сама і тільки іноді, якщо раптом схоче, слухає те, що я читаю середній і навіть молодшій. Іноді, тому що вже те все перечитала і їй цікаво «зустріти знайомця» за розмовою з кимось іншим (через те, як на мене, вона і дослухається до тих читань). Цікаво ще тому, що коли я розбираю книжкові завали на її столі або ліжку, вони мене надихають шукати щось нове. А ще я непомітно стрибаю до неба, що ці книжкові мури громадяться саме з тих дорогоцінних камінців, що я колись захоплено обирала.

Сумно ж тому, що обирати самій так подобається. І треба міняти формати. А міняти я дуже не люблю і люблю водночас. Люблю, що вже читають самі і не люблю, що вже зовсім скоро мабуть читатиму лише наймолодшій. Люблю, що колись моя 8-річна дівчинка привезла з Арсеналу «Піаніно на лямці» і не люблю, що зайшли ось до книгарні і та сама 10-річна дівчинка, що читає все не залежно від того є там картинки, чи немає, обрала саму «гламурну» енциклопедію про тварин, і я не схотіла підтримати того вибору. Люблю, що «вгадала» з «Іркою Хортицею» і не люблю, що не готова підтримувати захоплення «Танєю Гроттер».

як обирати книжки дітям, читання вголос, пробелми батьків, дитячі книжки, казки, пеннак, правила читання, сторітелінг

Люблю і не люблю читати «Скелліґа» і «Матіуша» самій собі, коли знаю, що хтось у цей час удесяте зайшов на коло «Гарі Потер і дари смерті». Люблю і не люблю ходити з ними у дитячі бібліотеки. Тому що я там зайва, вже зовсім зайва, як часом і у дитячій книгарні, але я не можу так легко здати позиції і відмовити собі у задоволенні посередництва між дітьми і книжками. До того ж і у бібліотеках, і у книгарнях є теж багато моментів, які я не люблю. Не завжди є гарантія дружності до тих, хто щойно вирішив, що їм більше подобається читати те, що вони обирають самі. Ну, то таке, можна пережити, і навіть навибирати самостійно безліч прекрасного. Дуже навіть запросто, якщо сильно хочеш.

Залишилось лише мені потроху теж ставати самостійною. Робити глибокий реверанс у сторону усіх порад Пеннака, глибоко дихати і розуміти, що якщо я хочу читати «Матіуша», то читати його таки собі або 8-річній дівчинці — більш темпераментній пані, яка стільки ж, скільки сестра, читати мабуть ніколи й не схоче (є ж багато джерел інформації у нашому інформативному світі), але слухати зараз готова майже усе. Навіть, якщо я таки не вгадую — тоді ми беремо щось інше. А ще читати знову цікаве і яскраве трирічній, яка знову обирає «Груффало», навіть, якщо я його вже не хочу. І зовсім не думати, що 10-річна тільки глянула на те нове читво, що я вчора принесла і поки що поставила далеко на полицю. Воно достоїть до свого часу. А те що вона обирає сама багато цікавого (енциклопедія теж була не погана, насправді) – це класнючо, і я таки молодець, йохоу!

А як ви вважаєте, чи є у нас де обирати нові книги самостійним щенепідліткам: простори, дитячі книгарні, бібліотеки, сайти, які б були розраховані саме на контент неопосередкований дорослими книгопокупцями, де ось такі майже підлітки могли б це робити і справді самостійно? І чи завжди легко вдається слідувати порадам Пеннака про читання?

Аліна Штефан
Аліна Штефан

Блогерка, авторка