Навчання тривалістю у життя: наскільки ефективна ваша мережа знань?

Самоосвіта, професійний ріст, навчитися вчитися, допомогти дитині вчитися, як навчити дитину, розумна дитина, виховання, поради для тих, хто хоче навчитися вчитися, дизайн-мислення, нейрологія, мозок, навчання, ефективність, прокрастинація, корисні техніки та прийоми навчальні, методи навчання

Illustration: Abbey Lossing

Мені дуже подобається лаконічний англомовний вислів «lifelong learning», тобто «навчання тривалістю у життя». За останні десять років це красиве словосполучення почало звучати звідусіль усе частіше. І не дарма, адже в теперішньому динамічному світі людина, що хоче бути успішною та залишатися на плаву, не має іншого вибору, окрім як вчитися постійно та безперервно.
Ми живемо у час революцій — технологічної, інформаційної, а також революції у навчанні, яка, хоч і з запізненням, та все ж розгортається на наших очах. І якщо попередні мої статті стосувалися змін у формальній освіті, то сьогодні я хочу поміркувати про освіту неформальну — процес пізнання нового, що відбувається за межами навчальних установ.
Як гадаєте, скільки часу треба вчитися, щоби стати хорошим лікарем? Або ефективним керівником? Чи просто компетентним будівельником? Хтось рахуватиме роки школи, університету, технікуму. А я вважаю, що відповідь на всі ці питання єдина — усе життя. Адже будь-який спеціаліст втрачає свої позиції щойно припиняє вчитися.
То як же навчитися вчитися (отака тавтологія!) самостійно, без допомоги навчальних установ та формальних програм? Нещодавно мені трапилася цікава теорія навчання під назвою конективізм, що дає корисні підказки, як організувати самонавчання та забезпечити добрий фундамент для ефективного «lifelong learning». Та перш ніж пояснити суть теорії конективізму, згадаю кілька інших теорій навчання, що набули поширення ще у доінформаційну еру.

Самоосвіта, професійний ріст, навчитися вчитися, допомогти дитині вчитися, як навчити дитину, розумна дитина, виховання, поради для тих, хто хоче навчитися вчитися, дизайн-мислення, нейрологія, мозок, навчання, ефективність, прокрастинація, корисні техніки та прийоми навчальні, методи навчання

Illustration: Abbey Lossing

Кілька основних теорій навчання

Біхевіоризм (англ. Behaviourism)розглядає знання як колекцію завчених умовних поведінкових реакцій на той чи інший зовнішній подразник. Всі пригадують Павлова з його собаками? Принцип той самий. Треба просто завчити, скільки буде 2+2 (ви ж подумки вигукнули «4!», навіть не задумавшись про це, правда?), і чим більше таких умовних реакцій збережено у нашій пам’яті, тим більшим об’ємом знань ми володіємо. Стара школа з вчителем-інструктором, який пасивно «вкладає знання у голови учнів», заохочує і карає за допомогою оцінок та систематично перевіряє, наскільки добре запам’яталися факти — усе це базується на теорії біхевіоризму. І хоч такий підхід добре працює для окремих областей знань (де є чіткі поняття «правильно»/«неправильно» або багато фактичних даних, які просто треба запам’ятати), та він, на жаль, не заохочує думати.

Теорія конструктивізму (англ. Constructivism) — робить спробу описати, як саме знання про світ формуються і зберігаються у нашій голові. Прихильники конструктивізму вважають, що знання у мозку людини мають вигляд так званих «ментальних карт» (або «ментальних схем»). Вивчаючи нові поняття, ми опираємося на те, що вже засвоїли раніше. Ментальні схеми, що вже існують у нашій свідомості, змінюються та доповнюються новими фрагментами знань. Але щоби це відбулося потрібен активний процес думання, а не просто пасивне запам’ятовування чи зазубрювання інформації. Тож замість пасивної лекції пропонується емпіричний підхід до навчання — пізнання нового на власному досвіді, на практиці. Викладач  — уже не інструктор, а швидше експерт, який лише м’яко направляє цей процес «спроб і помилок» у правильне русло.

Cоціальний конструктивізм (англ. Social Constructivism) розвиває ідею далі враховуючи, що ментальні схеми неможливо уявити поза соціальним контекстом, у якому перебуває особа. Мова, якою ми розмовляємо, культура, середовище людей — усе це впливає на те, як ми сприймаємо, називаємо, якими сенсами наділяємо нові для нас поняття. Тобто формування знання — це результат як внутрішньої роботи (опрацювання особистого досвіду), так і зовнішньої взаємодії з іншими людьми у межах спільної лексики, системи цінностей тощо. Отже, суть навчання у режимі колаборації, коли люди вчаться не наодинці, а в групі учнів чи студентів того ж рівня (peer-to-peer). Учасники процесу мають вдосталь часу на обговорення, на спільний пошук рішень та формування спільного бачення предмету дослідження, а викладач лише виконує роль модератора.

І нарешті, теорія конективізму (англ. Connectivism) — це своєрідне розширення ідей конструктивізму в еру цифрових технологій.  Біхевіористи оперували окремими реакціями (фрагментами знань), конструктивісти подивилися на структури, які вони формують в мозку, а потім додали до цього соціальний контекст. А конективісти заявили, що процес здобування знань — передовсім мережева активність, коли ми взаємодіємо не лише з іншими людьми, а й з технологіями: базами даних, веб-ресурсами, онлайн-інструментами тощо.  Мовляв, у цифрову еру наша здатність вчитися напряму визначається тим, наскільки розвинута наша «особиста мережа знань» (англ. «personal learning network»).

Самоосвіта, професійний ріст, навчитися вчитися, допомогти дитині вчитися, як навчити дитину, розумна дитина, виховання, поради для тих, хто хоче навчитися вчитися, дизайн-мислення, нейрологія, мозок, навчання, ефективність, прокрастинація, корисні техніки та прийоми навчальні, методи навчання

Illustration: Abbey Lossing

Ефективна мережа знань — ознака хорошого фахівця

З яких джерел я черпаю нову інформацію? Чи багато їх, чи достатньо вони різноманітні? Яким експертам довіряю, за ким «слідкую» онлайн? Із ким підтримую постійні професійні зв’язки? Чи відслідковую я найактуальніші новини у своїй галузі? Наскільки активно приймаю участь в обговореннях, спільних проектах, онлайн та офлайн подіях? Чи вмію я користуватися повним спектром інструментів для навчання, що зараз доступні?

Ціль сучасного lifelong-студента не в колекціонуванні статичних фактів, а радше в колекціонуванні цінних контактів та нових зв’язків у своїй особистій павутині знань.

Не штука — отримати доступ до Інтернету, де можна знайти майже все. Фокус у тому, щоби  навчитися ефективно та вчасно видобувати із цього безмежного моря саме ту інформацію, яка нам потрібна, вміло фільтрувати та опрацьовувати її. Ціль сучасного lifelong-студента не в колекціонуванні статичних фактів, а радше в колекціонуванні цінних контактів та нових зв’язків у своїй особистій павутині знань.
Деякі професори американських університетів повністю відмовляються не лише від підручників, але й від списків рекомендованої літератури до опрацювання. Тепер це завдання самих студентів — обирати джерела, яким можна довіряти; шукати людей, які визнані у цій сфері; знайомитися з ровесниками та колегами по курсу, які поділилися б своїми знаннями. Таким чином, за результатами семестру студент не лише «здає курсову» (здав і забув!), але й формує свою власну систему «видобування знань з навколишнього середовища», яка служитиме йому і для подальших курсів.

Як на мене, такий підхід має неабиякий сенс! Найкрутіші програмісти, з якими я мала справу за роки роботи в сфері ІТ, вирізнялися кількома якостями: широтою професійного кругозору (розумінням контексту та доцільності кожної технології, гнучкістю в їхньому виборі), вмінням залишатися в курсі останніх подій (ІТ — це світ, що  дуже динамічно розвивається, і саме доступ до найсвіжіших інструментів часто є вирішальним для успіху проекту) і ще банальним вмінням швидко «нагуглити» варіанти вирішення будь-якої проблеми. Усе це — ознаки надзвичайно ефективної «особистої мережі знань».

Вгадайте, чим вирізнявся найкращий спеціаліст з будівельних робіт, що трапився нам з чоловіком за останні кілька років, поки ми будуємо власний дім? Не лише тим, що мав дуже високу планку до якості власної роботи (і, відповідно, немаленькі вимоги щодо оплати своєї праці), а й тим, що активно користувався «особистою мережею знань». Коли перед тобою людина, що не просто акуратно викладає плитку, але й орієнтується у всіх виробниках і найновіших матеріалах, а ще миттєво знаходить технічні рішення для нестандартних ситуацій (зокрема завдяки своїм знайомствам та активній участі у професійних форумах), то швидко розумієш, за що платиш їй вищу заробітну плату.

Самоосвіта, професійний ріст, навчитися вчитися, допомогти дитині вчитися, як навчити дитину, розумна дитина, виховання, поради для тих, хто хоче навчитися вчитися, дизайн-мислення, нейрологія, мозок, навчання, ефективність, прокрастинація, корисні техніки та прийоми навчальні, методи навчання

Illustration: Abbey Lossing

Як розбудувати особисту мережу знань 

Варто поміркувати про зв’язки, які її формують зараз, і як можна збільшити їхню кількість та якість.

«Правильні» люди

Подумайте про свою адресну книжку в Facebook та інших соцмережах. Хто з цих (сотень?) людей найчастіше стає для вас джерелом нових знань, актуальних новин, дає поштовх до саморозвитку? «Вага» наших людських контактів дуже нерівномірна. Часто буває, лишень починаєш стежити за «правильною» людиною онлайн і відразу відчуваєш, як твій кругозір розширюється завдяки цьому новому контакту. Як один за одним вигулькують нові зв’язки, статті, сайти, спільноти. Такі ключові вузли мережі називають «хабами». Одна «людина-хаб» здатна принести в рази більше інформаційної користі ніж десятки рядових контактів, тож варто шукати таких особистостей у вашій конкретній галузі.

«Правильні» веб-ресурси

У кожній сфері — свої критерії визначення хорошого сайту: у журналіста одні пріоритети, у будівельника — інші. Мабуть, спільними вимогами є актуальність інформації, а також її об’єктивність та правдивість. Подумайте про топ-5 веб-сайтів, які ви відвідуєте у пошуках потрібної фахової інформації. Наскільки надійними є ці джерела? Наскільки зручними у пошуку? Які ще існують портали, форуми, довідники на вашу тематику? Можливо, іншомовні. Як і з «людьми-хабами», коефіцієнт корисної дії хорошого «сайту-хабу» буде в рази більшим ніж першого-ліпшого сайту, який видасть Google. Тож має зміст інвестувати час у пошуки та прискіпливий вибір своєї п’ятірки улюблених веб-ресурсів.

Джерела концентрованих знань

Маю на увазі онлайн-курси, вебінари та тренінги. Дарма, що ВНЗ позаду! Тепер, як ніколи, багато можливостей отримати добре структуровані, «розжовані» знання «на тарілочці», не відходячи від екрану комп’ютера. Якщо ви досі не знаєте чарівних слів Coursera, EdX, FutureLearn, чи хоча б україномовних Prometheus, Ed-Era, VUM і тому подібних, то я щиро вам заздрю! Адже у вас є можливість уперше пірнути у це море нового та цікавого! До того ж, у більшості випадків, абсолютно безоплатно, ціною лише вашого часу, добровільно проведеного на віртуальній «студентській лаві».

Треба коригувати і свій підхід до навчання та опрацювання інформації, більш свідомо обирати, ефективніше організовувати процес вивчення нового.

Попри онлайн-курси, заплануйте собі час і на реальні тренінги, семінари та конференції, як безкоштовні, так і платні. Інвестиції у саморозвиток (при грамотному підході) зазвичай дають гарні дивіденди тривалої дії.
Окрім пошуку нових вузлів для особистої мережі знань, треба коригувати і свій підхід до навчання та опрацювання інформації, більш свідомо обирати, ефективніше організовувати процес вивчення нового.

Важливі навички «вічного студента»

Передовсім потрібне критичне мислення, тобто здатність відрізнити правдиві факти від сумнівних. Вміння швидко перевірити адекватність інформації, досліджувати, хто стоїть за конкретною новиною, статтею, відео-каналом. Думаю, курс із критичного мислення (чи то в університеті, чи у форматі онлайн-навчання) має стати обов’язковим для всіх цифрових громадян, тобто для кожного з нас, не залежно від віку та професії. Докиньте до цього ще навички правильної організації процесу навчання, а ще володіння хоча б однією іноземною мовою, або, принаймні, вміння користуватися автоматичними перекладачами (що суттєво розширить для вас Інтернет-терени), і ви станете набагато вправнішим здобувачем знань.

Двосторонній процес отримання знань

Подумайте про два сценарії роботи з інформацією. Перша — коли вам потрібно щось знайти, вивчити, дослідити. Ви запускаєте свою «машину знань» і хочете отримати на виході швидку та повну відповідь. Ви є ініціатором процесу навчання.

Добре відлагоджена «машина знань» працює і не дає вам проґавити нічого важливого.

Але хороша особиста мережа знань підтримує й інший сценарій: коли ви просто проглядаєте стрічку новин, чи дописи в блогах, на які підписані, а нові знання самі вас знаходять. Добре відлагоджена «машина знань» працює і не дає вам проґавити нічого важливого. Щоправда, відлагодити її — доволі важко. Інформаційний шум часто зводить нанівець всю корисність нашого пасивного онлайн-плавання в очікуванні чогось вартісного. Потрібна інформація може губитися на фоні несуттєвої, або взагалі не доходити до вас через специфіку роботи сучасних пошуковиків, соцмереж та агрегаторів новин.

Жорстке відсіювання непотрібної інформації

У вашій мережі знань важить не лише кількість зв’язків, а насамперед їхня якість. Треба цінувати власний час та рішуче позбуватися всього зайвого. Unsubcribe, unfollow, block. Частіше займайтеся онлайн-прибиранням і ваша продуктивність дивним чином підвищиться. А якщо є потреба максимально інтенсивно повчитися, з головою заглибитися в тему (чи то курсу, який проходите, чи то робочої проблеми, яку вирішуєте), то не зашкодить і невеличке вибіркове «Інтернет-голодування».

Треба цінувати власний час та рішуче позбуватися всього зайвого.

Наостанок скажу, що для студента, який проповідує конективізм, вже не соромно «списувати» в інших! Можна і треба підглядати за тим, як досягають успіху у навчанні люди навколо вас! Винюхувати «грибні точки» онлайн, звідки колеги отримують нові знання. Просити у друзів порекомендувати «правильних» людей. Можливо, і для вашої особистої «машини знань» якась із цих деталей підійде.

Приємного вам навчання, тривалістю в життя!

Христя Слободян
Христя Слободян

блогерка, розробниця дитячих мобільних ігор