Не лізь туди: чому дітям потрібно ризикувати

виховання дитини, неформальна освіта, поради для батьків, ризикові ігри, ігри для дітей, воспитание ребенка, игры для детей, рискованные игры, как играть с ребенком, як грати з дитиною

Illustration: Juli Vicente

Спробуйте згадати найяскравіші враження зі свого дитинства — найімовірніше ці події відбувалися десь на вулиці з друзями та, звісно, без нагляду дорослих. Але сучасні діти проводять значно менше часу, граючи надворі, ніж їхні батьки.
Маріана Бруссоні, професорка Університету Британської Колумбії та дитячої лікарні БК — як показано у документальному фільмі «The Power of Play» — роками досліджувала переваги ігор з елементами ризику. За її поясненням ризикові дитячі ігри — це такі, де діти з хвилюванням та захопленням ризикують і експериментують, не маючи впевненості у результаті своїх дій — і їхні переваги були доведені.
Ризикова гра передбачає, що діти експериментують і намагаються вияснити, що станеться, не знаючи точного кінцевого результату. Якщо діти у своїй грі не заходять дуже далеко, то їм нудно, а якщо, навпаки, заходять надто далеко, стає дуже страшно. Бруссоні порівнює це з науковим експериментом — так юні дослідники перевіряють середовище, що їх оточує, та визначають, як і де їм комфортно.
Коли ми граємо разом з дітьми, це для них дійсно фундаментальний шлях до розуміння того, як працює світ, як працюють їхні тіла — але всі ці маленькі експерименти проводяться в умовах відносно безпечного простору.
Ризикові ігри в дитинстві допомагають розвинути впевненість у собі, стійкість, виконавчі здібності та навіть навички управління ризиками. І робота Бруссоні в галузі профілактики травматизму показує, що участь у таких іграх насправді може знизити ризик отримання травм.
Але як отримати найбільшу користь від ризикових ігор, не хвилюватися за дитину та дати їй достатньо простору і свободи, щоби вивчити себе і світ? Читайте наступні поради:

«Безпечно настільки, наскільки це необхідно» краще, ніж «максимально безпечно»

Розглянемо ігровий майданчик. Небезпечні речі, наприклад, голки на землі або зламане обладнання, можуть стати причиною батьківського втручання, тоді як розв’язання проблеми куща з колючками на рівні очей, що росте посеред майданчика, — саме те, до чого батьки можуть залучити дитину.
Замість того, щоб самостійно видалити рослину, Бруссоні радить разом оцінити ситуацію та попросити дитину підбити підсумки й запропонувати способи зберегти безпеку. Пам’ятайте про баланс між ризиком та перевагами.

Навчіть бути у безпеці

Коли ви щодня водите дитину до школи, виділіть час та вкажіть на потенційні небезпеки, щоби вона поступово дійшла до того рівня, коли матиме достатньо знань, аби їх уникати. Це формує впевненість і готує до самостійних пригод.

Не дозволяйте власним страхам заважати

Страхи батьків можуть заважати свободі дітей. Хвилювання щодо викрадення людей та отримання серйозних травм, а також страх перед людьми, які можуть виявитися поганими, змушують багатьох батьків втручатися у гру, перш ніж їхня дитина може дійсно піддатися ризику.

Найважливішим елементом у будь-якому ігровому просторі є психологічний та фізичний простір для ризику.

Останні оцінки показують, що дітям потрібно витрачати близько трьох годин на день, граючи щодня протягом 10 років, перш ніж вони, ймовірно, отримають травму, яка потребує лікування.
Бруссоні та її команда дослідників розробили онлайн-інструмент під назвою Outsideplay.ca, де можна знайти інформацію про те, як зробити усвідомлений вибір щодо ризикованої гри для своїх дітей.

Практикуйте правило 17 секунд

Замість того, щоб постійно забороняти дитині високо лазити або швидко бігати під час гри, знайдіть хвилинку або, як радить Бруссоні, 17 секунд. Відійдіть і подивіться, як ваша дитина реагує на ситуацію, щоб краще зрозуміти, на що вона здатна, коли ви їй не заважаєте. Таким чином дитина зможе самостійно зрозуміти, що їй зручно і що вона може зробити, і водночас розвине важливі навички управління ризиками.

Геть з дороги

У «The Power of Play» Бруссоні зазначає, що найважливіше, що можуть зробити батьки та опікуни, — це відійти з дороги: забезпечити дітям середовище для гри, а потім дати їм можливість вільно грати.
Це не означає, що не потрібно контролювати ризиковані гри. Ви можете просто підтримувати дитину у її рішенні, в які ігри та як гратися, замість того, щоб постійно вказувати та виправляти її.

Забезпечте час, свободу та простір для хорошої гри

Виділіть достатньо часу, щоб діти могли вдосталь награтися, попри великий обсяг домашніх завдань та позакласних занять. Дітям потрібно давати свободу гратися так, як вони хочуть, без обмежень.
Проте якісна гра також вимагає простору — як фізичного, так і психологічного. Що стосується фізичного простору, його має бути достатньо, і він повинен бути хорошої якості. Психологічний передбачає відчуття, що про дитину піклуються і у неї є можливість поекспериментувати.

Створіть ігровий простір із незакріпленими частинами та матеріалами

В даний час Бруссоні та її команда розробляють індекс придатності для гри, щоб з’ясувати, які елементи необхідні для створення якісного ігрового простору на відкритому повітрі у мікрорайонах. Опитавши сотні дітей, виділився один важливий фактор: свобода будувати з власної уяви. На типовому для Північної Америки майданчику обладнання фіксується, а можливості для гри обмежені — лише гойдалки та гірки. Натомість команда Бруссоні рекомендує прибрати всю цю конструкцію, а замість неї надати дітям незакріплені рухомі матеріали, з якими можна грати — такі як колоди, бруд, брезенти, ящики, палички, дошки, мотузки та навіть вода.
Ці елементи часто можна зустріти в природі, на порожніх ділянках і навіть на звалищах, але найважливішим елементом у будь-якому ігровому просторі є, знову ж таки, психологічний та фізичний простір для ризику.

6 ідей для ризикової гри:

  1. Грайте з висотою, наприклад, лазьте по деревах або інших спорудах.
  2. Грайте швидко, наприклад, у доганялки чи квача або покатайтеся на велосипеді.
  3. Грайте з інструментами, збудуйте флот або вистругайте палицю.
  4. Грайте біля вогню, води, скелі чи чогось такого, у що дитина може потрапити.
  5. Грайте з шансом заблукати, наприклад, гуляючи з друзями без нагляду або просто ховаючись у кущах.
  6. Грайте грубо, наприклад, у бійку.

Звісно, не варто сприймати всі ці поради буквально. Ми лише закликаємо давати дітям більше свободи для власних експериментів, аби краще вивчити, як працює світ. Пам’ятайте, що найголовніше, що повинні зробити батьки, — забезпечити дітям підтримку.

Джерело: CBC.CA

Катерина Шпирко
Катерина Шпирко

журналістка, редакторка рубрики Події