Книжки мого дитинства: Ольга Шиленко

Книжки дитинства, Ольга Шиленко, казки, українські книжки для дітей, радянська література, 5 місце: "Маленька Баба-Яга", "Маленький Водяник" та "Маленький Привид" Отфріда Пройслера, серія "Країна Мумі-тролів", Туве Янссон, “Балакучий згорток", Джеральда Даррелла,”Гобіт, або Туди і Звідти", Джона Р. Р. Толкіна,”Пітер Пен", Джеймса Баррі

Фотографія Oksana Tysovska (c)

Цього місяця героїнею рубрики «Книжкова полиця» стала журналістка й блогерка Ольга Шиленко, яка розповіла нам про свою палку любов до читання, «ковтання» книжок, шкільні уроки літератури та ТОП-5 книжок дитинства.

______

З самого дитинства читання було для мене особливим ритуалом. У своїй кімнаті я навіть обладнала для цього будиночок під ліжком, де на мене завжди чекали ковдра, подушки, жерстяна коробка з цукерками та дволітрова банка зі свічкою, яку я запалювала вночі, аби бачити літери. Там було досить тісно, але я могла лежати на животі, підвівшись на лікті, а поряд частенько сопів мій спанієль Джой.

Одного разу я задрімала над книгою, банка перекинулася й подушка зайнялася. Мені пощастило одразу прокинутись і загасити вогонь, після чого я швиденько вилізла зі свого укриття, забралася у холодну постіль і зробила вигляд, що давно сплю міцним сном. Мама нічого не почула і вже вранці, за сніданком, здивовано спитала: «Цікаво, звідки пахне паленим?». У той день я почала відкладати гроші на ліхтарик.

Також я обожнювала читати на своєму підвіконні, де завжди лежали подушки і було вдосталь місця для чашки й тарілки з печивом. Я могла просидіти так з ранку до вечора, випивши дуже і дуже багато чаю. Саме там я «ковтала» по книжці за день, особливо взимку, в мою улюблену пору.

мені близька думка про те, що шкільний курс з літератури має не стільки змушувати дітей читати, скільки рекламувати книги, пропагувати їх, і ця пропаганда повинна бути настільки тонкою та ненав’язливою, аби одного дня (скоріш за все, вже після випуску) дітям захотілося до цих творів повернутися

Я почала самостійно читати у п’ять років і, звісно, першими в моєму житті з’явилися казки, але з часом я перейшла на літературу, що була мені однозначно не за віком. Дуже рано, ще зовсім дівчинкою, я прочитала «Замок Броуді» Кроніна, «Сто років самотності» Маркеса, з маминої подачі навіть всю серію «Анжеліки» Анн і Сержа Голон.
Цікаво, що в школі, де читання було примусовим, я відчувала певний внутрішній протест і практично ніколи не слідувала програмі. На уроках літератури я тихесенько, ховаючись під партою, читала те, що хотіла, а не те, що ми вчили.
Усі твори Достоєвського, Толстого, Булгакова, Камю та інші я перечитала вже після школи, коли сама відчула у цьому потребу. Саме тому мені близька думка про те, що шкільний курс з літератури має не стільки змушувати дітей читати, скільки рекламувати книги, пропагувати їх, і ця пропаганда повинна бути настільки тонкою та ненав’язливою, аби одного дня (скоріш за все, вже після випуску) дітям захотілося до цих творів повернутися.

Однак давайте все ж поговоримо про книжки, з яких у мене все почалося. Дуже важко виділити лише п’ять, бо дуже хочеться загадати і «Мафін та його друзі» Хогарт, і «Молочний зуб дракона Тішки» Потапової, і «Алісу в країні чудес» Керрола, і «Маленького Принца» Сент-Екзюпері, і всю серію «П’ять юних сищиків та вірний пес» Блайтон. Але я спробую зосередитися на «най-най-най».

Книжки дитинства, Ольга Шиленко, казки, українські книжки для дітей, радянська література, 5 місце: "Маленька Баба-Яга", "Маленький Водяник" та "Маленький Привид" Отфріда Пройслера, серія "Країна Мумі-тролів", Туве Янссон, “Балакучий згорток", Джеральда Даррелла,”Гобіт, або Туди і Звідти", Джона Р. Р. Толкіна,”Пітер Пен", Джеймса Баррі

5 місце: «Маленька Баба-Яга», «Маленький Водяник» та «Маленький Привид» Отфріда Пройслера

На цих трьох тоненьких книжечках я вчилася читати, тому добряче їх потріпала. Довгий час я могла переказати напам’ять улюблені глави, і навіть те, що мої видання були чорно-білими та практично без ілюстрацій (а в мене було дуже багато яскравих різнокольорових книг), мене не бентежило. Історії були такі прекрасні та насичені, що уява все домальовувала сама.

Книжки дитинства, Ольга Шиленко, казки, українські книжки для дітей, радянська література, 5 місце: "Маленька Баба-Яга", "Маленький Водяник" та "Маленький Привид" Отфріда Пройслера, серія "Країна Мумі-тролів", Туве Янссон, “Балакучий згорток", Джеральда Даррелла,”Гобіт, або Туди і Звідти", Джона Р. Р. Толкіна,”Пітер Пен", Джеймса Баррі

4 місце: серія «Країна Мумі-тролів», Туве Янссон

Книга з пригодами Мумі-тролів була однією з тих, які я регулярно брала почитати у районній бібліотеці. Цікаво, що я ніколи не просила маму купити її, бо в цьому «не володінні бажаним» була певна романтика. Пам’ятаю, як я бігла в бібліотеку рано-рано вранці, хвилюючись, чи буде Янссон в наявності, і для мене було надзвичайним полегшенням дізнатись, що так, вона є. А вона чомусь завжди була.

Книжки дитинства, Ольга Шиленко, казки, українські книжки для дітей, радянська література, 5 місце: "Маленька Баба-Яга", "Маленький Водяник" та "Маленький Привид" Отфріда Пройслера, серія "Країна Мумі-тролів", Туве Янссон, “Балакучий згорток", Джеральда Даррелла,”Гобіт, або Туди і Звідти", Джона Р. Р. Толкіна,”Пітер Пен", Джеймса Баррі

3 місце: «Балакучий згорток», Джеральда Даррелла

На відміну від «Мумі-тролів», «Балакучим згортком» я палко мріяла саме володіти. Думаю, через його недоступність. Тоді як Туве Янссон можна було легко купити на книжковому ринку на Петрівці та в безлічі книжкових магазинів, Даррелла я не могла знайти ніде. В якийсь момент підліткової кризи, я навіть всерйоз замислювалася про те, щоб вкрасти затерте до дір видання з бібліотеки, але совість пересилила. Саме тому «Балакучого згортка» у мене донині немає.

Книжки дитинства, Ольга Шиленко, казки, українські книжки для дітей, радянська література, 5 місце: "Маленька Баба-Яга", "Маленький Водяник" та "Маленький Привид" Отфріда Пройслера, серія "Країна Мумі-тролів", Туве Янссон, “Балакучий згорток", Джеральда Даррелла,”Гобіт, або Туди і Звідти", Джона Р. Р. Толкіна,”Пітер Пен", Джеймса Баррі

2 місце: «Гобіт, або Туди і Звідти», Джона Р. Р. Толкіна

«Гобіта» мені подарував батько, коли я була десь у п’ятому класі. Він вже не жив з нами і просто приніс мені книгу, нічого не пояснюючи, а мама до того дня взагалі не знала про її існування. Я проковтнула цю прекрасну пригоду за один день, а наступного дня перечитала ще раз. І потім ще раз. І ще. Далі, звісно, був «Володар перснів», але це вже зовсім інша історія.

Книжки дитинства, Ольга Шиленко, казки, українські книжки для дітей, радянська література, 5 місце: "Маленька Баба-Яга", "Маленький Водяник" та "Маленький Привид" Отфріда Пройслера, серія "Країна Мумі-тролів", Туве Янссон, “Балакучий згорток", Джеральда Даррелла,”Гобіт, або Туди і Звідти", Джона Р. Р. Толкіна,”Пітер Пен", Джеймса Баррі

1 місце: «Пітер Пен», Джеймса Баррі

Найпрекрасніша, наймагічніша для мене казка всіх часів та народів — це історія хлопчика, який не хотів дорослішати. Навіть зараз, через роки, думки про Пітера, що полетів в Кенсінгтонських садів до острова Небувалії, пробуджують мурашок на моїй шкірі. Це абсолютно чарівна історія, а «другий поворот праворуч і прямо до самого ранку»досі викарбувані в моїй пам’яті як координати «місцин, де я обов’язково маю побувати».

Букмоль
Букмоль

"тебе з'їмо ми вмить" ©