Хоумскулінг 2.0: переваги та недоліки дистанційної освіти

Хоумскулінг 2.0: переваги та недоліки дистанційної освіти, дистанційні школи в Україні, сучасна освіта, шкільна система, підлітки, діти, навчання, освіта в інтернеті, онлайн-школа

Часи домашніх вчителів та гувернерів остаточно канули в забуття, потроху відходить у минуле і традиційна школа. Невдоволені батьки та діти шукають способи навчання вдома, однак не всі можуть самостійно керувати хоумскулінгом. Тож на допомогу їм приходять Інтернет та дистанційна освіта. Це означає, що техніка переходить зі статусу «Ніяких телефонів на уроках» до основного пристрою для навчання.
Поки в Україні є усього дві школи, зосереджені тільки на дистанційному навчанні: Центр дистанційної освіти Джерело та Центр освіти Оптіма. Обом лише декілька років, але вони намагаються не відставати від європейських колег, аби залучити якнайбільше нових учнів та учениць.

У дистанційній школі працюєш віч-на-віч із матеріалом та вчителем. Тож тут вже не вдасться сховатися за вищим однокласником, який сидить перед тобою. Доведеться вчитися.

З початку цього навчального року я стала однією з таких учениць.Одразу варто зазначити, що перехід на навчання у дистанційній школі передбачає, що вам доведеться багато разів розповідати про неї зацікавленим знайомим. Та саме час піти за прикладом дистанційних шкіл і перейти з усних розмов у зручніший цифровий формат. Отже…

Як це працює?

Усе відбувається за допомогою техніки та всесвітньої мережі. Ось так, з однієї сторони є ти і твій ноутбук/планшет/телефон/тощо, а з іншої — вчителі та програмісти. Сполучає вас сайт, який дуже нагадує соціальні мережі: є твій профіль, сторінка новин, групові чати та особисті повідомлення. Додайте до цього сторінку з візуалізацією шкільної програми, виконаних та невиконаних завдань, щоденника та успішності — от і маємо основне начиння сайту для дистанційної освіти. У школі є дві програми: стандартна та екстернат. Кожен учень/учениця виконує завдання залежно від обраної програми.

Звичні для традиційної школи речі нікуди не зникають, вони переформовуються та підлаштовуються для роботи з гаджетами. Контрольні роботи стають тестами та письмовими роботами, вірші та спічі здаються у форматі відеозапису, а поточні оцінки можна заробити просто виконуючи необов’язкові тести та завдання. Навіть шкільна дошка нікуди не ділася — на онлайн-консультаціях у режимі реального часу можна малювати та писати на екрані.

Які плюси?

Мобільність. Прощавайте переповнені ранкові маршрутки. Якщо ходиш до дистанційної школи, то ти туди не ходиш. Тобто навчатися можна удома в піжамі, у кафе за чашкою кави, на заправці на шляху до іншої країни — у будь-якому місці, де можна сісти з гаджетом та під’єднатися до Інтернету. Звісно, бажано, щоби атмосфера сприяла поглинанню знань. Єдине, що для деяких завдань потрібен принтер, тож час до часу треба посидіти вдома чи знайти відповідний коворкінг.

Графік. Повністю індивідуальний. Для тих, у кого спортивні змагання, робота, багато додаткових занять, або ж, приміром, інший часовий пояс. Для мене, хронічної сови, це стало порятунком, бо зазвичай мені зранку складно на кухні знайти банку з кавою, що вже там казати про заняття стереометрією. За такої системи кожен учень може вчитися, коли йому зручно, головне — не відставати від програми. Якщо раптом із тайм-менеджментом у вас не склалося, школа допоможе скласти графік.

Індивідуальний підхід. Це не клас, де 25-30 учнів тісняться в одному приміщенні. У дистанційній школі працюєш віч-на-віч із матеріалом та вчителем. Тож тут вже не вдасться сховатися за вищим однокласником, який сидить перед тобою. Доведеться вчитися. Школа ж враховує таке становище, тому учнів розпитують про їхні вподобання, плани на майбутнє, ситуацію з різних предметів у минулому, хобі. У залежності від відповідей може змінюватися індивідуальна програма та графік, адже мета школи в тому, щоби учень отримував максимум саме йому потрібної інформації.

Матеріал. Вчителі мають дотримуватися програми, однак не обмежені лише одним підручником, коли мова йде про підбір матеріалу для уроку. Отже, в одному уроці може бути інформація за темою з кількох джерел, медіа файли, коментарі вчителя, посилання на статті тощо.

Батьки. Я знаю не так багато людей, які не люблять традиційну школу більше за мене. Одні з таких людей — мої батьки. Це й зрозуміло, адже важко її любити, якщо маєш щоранку вставати, змушувати дитину йти туди, куди вона іти не хоче. А ще багатогодинні батьківські збори, вічні збирання грошей на штори, погано організовані шкільні заходи, на які потрібно шукати костюм сніжинки, домашні завдання до пізньої ночі та ще й з учителем з приводу кожної поганої оцінки (бо ж про хороші ніхто не запитує) треба розбиратися: за що поставили і чому так. У дистанційній школі все значно простіше — раз на місяць на електронну пошту приходить звіт успішності (решта важливої інформації також надсилається електронною поштою).

Які мінуси?

Соціалізація. При переході на дистанційне навчання батьки часто хвилюються через соціалізацію. Але насправді з нею проблем немає. Усі вчителі та учні знаходяться в одному кіберпросторі, тож можуть зв’язатися одне з одним у будь-який момент. Крім того, школа влаштовує екскурсії/лекції/семінари майже щотижня, а також регулярно викладає на сайті інформацію про цікаві культурні події у Києві. Однак це не актуально для тих, хто живе за кордоном або в окупованих територіях.

Людський фактор. Як не дивно, у системі, де головну роль грає техніка, найбільші проблеми можуть виникнути через людей. А вчителі теж люди, тому тут — як пощастить. Вчитель у дистанційній школі має навіть більший вплив, ніж у звичайній (як я вже казала, саме він/вона добирає матеріал). Та мені поки доля усміхається — у дистанційному форматі навчалася здебільшого у прогресивних та компетентних викладачів.

Сам перехід. Це схоже на зміну часового пояса. Потрібен час, аби перелаштуватися та звикнути до змін. Все почнеться з того, що 1 вересня ти встаєш, коли тобі зручно і переглядаєш інструкцію до сайту школи, замість того, щоби йти на Лінійку (це, до речі, ще один плюс). А далі — адаптуйся. Дуже важливий тайм-менеджмент. Якщо не здатен організовувати свій час — вчися це робити, знайди когось, хто зробить це за тебе, або ж просто не йди до дистанційної школи. Бо від вміння розподіляти час дуже сильно залежить успішність.

Інтернет. Дистанційне навчання — це залежність від Інтернету. Але не така, коли людина ніколи не випускає телефон з рук. Ні. Тут я маю на увазі лише те, що поганий зв’язок, будь-які проблеми з WiFi, відсутність якісного 3G — це відсутність можливості вчитися, а це вже втрата часу! Крім того, оскільки дистанційні школи в Україні — нові, вони іноді роблять оновлення, усувають помилки, що робить сайт недоступним на деякий час. У такий ситуації виникає незапланований вихідний. На перший погляд, це плюс, але насправді — знову ж таки втрата часу.

Гроші. Така школа платна. Бо потрібні гарні вчителі та гарні програмісти. Бо такі школи не фінансуються державою (хоча атестат буде такий самий, як і в державній школі). Тому ціна виправдана. Але мріяти не шкідливо.

_______

За три місяці мого навчання я ще жодного разу не жалкувала про перехід у дистанційну школу. Насправді жалкую я тільки про те, що не зробила це раніше. Але дистанційна освіта — це справді освіта, тому, якщо ви не готові працювати над собою, постійно виконувати усі завдання і боротися зі своєю лінню, якщо проблема не в форматі навчання, а в тому, що ви просто не любите вчитися, залишайтесь у традиційній школі. Бо списувати, прогулювати та байдикувати можна й там. Якщо ж вас не лякають труднощі, ви відкриті до нового та любите вчитися — вітаю у світі дистанційного хоумскулінгу.

Катерина Кіщинська
Катерина Кіщинська

авторка рубрики "Teen Review"