Швидше, легше, краще: поради для тих, хто хоче навчитися вчитися

Швидше, легше, краще: поради для тих, хто хоче навчитися вчитися, дизайн-мислення, нейрологія, мозок, навчання, ефективність, прокрастинація, корисні техніки та прийоми навчальні, методи

Illustration: Jack Teagle

Коли мова йде про нарощування м’язів, для багатьох очевидно, що для гарного результату необхідним є правильний підхід: режим дня, особливе харчування, чергування різних вправ, відпочинок тощо. Але, якщо говорити про навчання, тобто нарощування нових знань, більшість із нас нехтують самим процесом. Зосереджуючи всю увагу на предметі, ми рідко замислюємося над тим, як вчимося. А дарма, адже, як показують сучасні дослідження у цій галузі та як переконують сотні різноманітних бестселерів на кшталт «How We Learn: The Surprising Truth About When, Where, and Why It Happens» Бенедикта Кері, або «Teach Yourself How to Learn: Strategies You Can Use to Ace Any Course at Any Level» Сандри МакГірі, правильний підхід до навчання приносить значно кращий результат. Аби пересвідчитися у цьому, можна спробувати кілька базових технік, запропонованих у розробленому професоркою з інженерії Барбарою Оуклі та неврологом Терренсом Сейновскі курсі «Навчитися вчитися» — одному з найуспішніших курсів за всю історію освітньої платформи Coursera, що надає практичні поради щодо того, як впоратися із проблемними предметами та побороти схильність до прокрастинації.

ФОКУС/РОЗФОКУС

Наш мозок здатен працювати у двох режимах, визначених професоркою Барбарою Оклі як «сфокусований», який полягає в тому, що учень уважно концентрується на матеріалі, та «розсіяний» — стан відпочинку для нервової системи, під час якого відбувається консолідація даних, тобто нова інформація може «осісти» у мозку (говорячи про ці режими, когнітивні психологи використовують поняття активної (TPN) та пасивної (DMN) мережі роботи мозку). На перший погляд, може здаватися, що люди приходять до розуміння чогось лише тоді, коли є безпосередньо залученими у процес пошуку рішень, вивчення тощо. Насправді ж саме у режимі відпочинку, коли наші думки ніби розфокусовуються, утворюються зв’язки між бітами інформації. Ба більше, саме тоді, коли наш мозок працює у розсіяному режимі, може трапитися щось на кшталт «осяяння», коли ви вже ніби облишили спроби вирішити якусь складну задачу, аж раптом — Еврика! — у свідомості з’являється несподіване рішення. Тому після наполегливої цілеспрямованої роботи так корисно зробити коротку перерву.

ВІДПОЧИНОК І ТЕХНІКА POMODORO

Щоби навчитися використовувати ці режими мислення, Барбара Оуклі рекомендує застосовувати техніку Pomodoro — метод управління часом, розроблений Франческо Чірілло наприкінці 1980-х, на меті якого зменшити вплив внутрішніх та зовнішніх відволікальних факторів на увагу та стан потоку (з англ. flow потік, струмінь, у психології цим поняттям називають стан, у якому людина повністю включена в те, чим вона займається). Застосовувати цей метод дуже просто. Варто просто встановити кухонний таймер на 25 хвилин і повністю зосередитися на роботі над певним завданням, а потім, коли час добіжить кінця, — коротка винагорода, перерва для «розсіяних» думок. Власне, винагорода може полягати в тому, що ви дозволите собі послухати улюблену пісню, прогулятися, або зайнятися будь-якою іншою справою, яка допоможе вам розслабитися та відволіктися від вирішення завдання. Саме через те, що ви повністю не думатимете про завдання, мозок зможе підсвідомо закріпити всі нові знання. Як бонус, сам ритуал встановлення таймера може допомогти у подоланні прокрастинації. Річ у тім, що одні лише думки про необхідність зайнятися тим, що ми не любимо (вчити щось складне, розв’язувати важкі завдання, шукати рішення проблемам тощо), активізує ті ж центри нашого мозку, що й біль. Намагаючись уникнути неприємних відчуттів, ми, зазвичай, відволікаємося та прокрастинуємо. Тоді ж як техніка Pomodoro, за словами пані Оуклі, «допомагає нашій свідомості сфокусуватися та розпочати роботу, не замислюючись над нею безпосередньо». Крім того, побороти себе та зосередитися над певним завданням протягом 25 хвилин може кожен. І чим більше ви практикуватимете таку техніку, тим легше вам ставатиме.

ПРАКТИКА ЧАНКІНГУ

Організаційну одиницю пам’яті, тобто нейронний патерн, що зберігається у нашому мозку та може бути активованим тоді, коли це необхідно, у когнітивній психології називають чанк (з англ. chunk — шматочок, фрагмент). Тоді ж як процес, за допомогою якого окремі інформаційні елементи об’єднуються у таку єдність, називається чанкінгом. Інформацію, яку ми отримуємо, може бути організована по-різному. Часом, коли її об’єм завеликий, нам важко все запам’ятати. На щастя, наш мозок здатен перекодовувати інформацію, тобто ділити й групувати в окремі блоки отримані дані так, щоби полегшити наші зусилля. Наприклад, нам значно легше запам’ятати ось такий от телефонний номер 88005557347, якщо поділити його на фрагменти: 88-00-555-73-47.

Чанком може бути формула, певна фраза французькою мовою або ж гітарний акорд. Як показують дослідження, наявність цілої бібліотеки справних нейронних чанків є передумовою для будь-яких знань і досвіду.Практика чанкінгу привносить певну свободу та плавність. Барбара Оуклі порівнює це із водінням заднім ходом на автомобілі. Коли ви вперше навчається їхати заднім ходом, уся ваша пам’ять, увесь мозок зайнятий лише цим процесом. Та, коли ви вже навчилися це робити, ви вільні думати про щось інше.
Одні чанки накладаються на інші, і нейронна мережа, побудована на цьому знанні, зростає. Так, наприклад, освоєння математичних концепцій низького рівня дозволяє вирішувати більш складні математичні вправи. При цьому, ви можете легко використовувати їх навіть тоді коли ваша увага спрямована на роботу з новою, більш складною інформацією.

ЗНАЙ СЕБЕ

Усі ми різні, тому й навчаємося по-різному. Хтось миттєво схоплює багато інформації, рухаючись, наче швидкісна машина, а хтось потребує трохи більше часу на те, щоби засвоїти нові знання, але встигає побачити значно більше деталей на своєму шляху. У будь-якому разі, зрозуміти себе, свої сильні/слабкі сторони, особливості базових процесів — перший крок у тому, щоби навчитися ефективніше вчитися. 

Якщо ж ви вже встигли засвоїти ці базові техніки, радимо проглянути коротеньке відео, що допоможе збагатити своє вміння вчитися кількома новими прийомами:

Нагадаймо, що курс «Навчитися вчитися» (Learning How to Learn) докторка Барбара Оуклі, професорка з інженерії Оклендського Університету в Рочестері, штат Мічіган, розробила разом із Терренсом Сейновскі, неврологом в Інституті біологічних досліджень Салка, а також із Каліфорнійським університетом Сан Дієго. Прослухати його безкоштовно можна на платформі Coursera.

 

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль