Реалізуй себе повністю: проблеми універсальних людей

Універсальні люди, профорієнтація, захоплення, поради для підлітків і дорослих, вибір професії, освіта, спеціальність, советы для подростков, как выбрать профессию, виклики тінейджери, навчання, хобі, Емілі Вапнік

Illustration: Elizabeth Pich

Чомусь ми звикли думати, що це справжня трагедія, якщо людина не може дати чітку відповідь на запитання, ким вона хоче стати у майбутньому, якщо не може визначитися й обрати щось одне. Але це не зовсім так. Принаймні, саме у цьому переконує Емілі Вапнік — письменниця, наставниця, художниця та ще багато хто, яка впевнена, що далеко не кожен із нас народжується з єдиним і головним захопленням у житті, і що всі ми повинні розуміти, що в цьому наша сила, а не слабкість.

_______

Ви пам’ятаєте, як вас у дитинстві запитували, ким ви хочете стати, коли подорослішаєте? Я не можу згадати, що саме тоді казала, але я пам’ятаю, що сталося, коли я таки відповіла: обличчя дорослого, котрий запитував, прийняло вираз схвалення та гордості. Це було приємно.
Але коли ми дорослішаємо, запитання «Ким ти хочеш стати, коли виростеш?» перестає бути цікавою вправою для фантазії, а стає все серйознішим і навіть трохи тривожним для багатьох із нас. І ми починаємо відчувати тиск, намагаючись дати практичну відповідь, до якої підходимо з розумінням всієї важливості та серйозності її наслідків. Ідея того, що ми повинні зупинитися на одному єдиному варіанті постулюється чи не усюди. Основні профорієнтаційні книги та консультанти дають нам тести, щоби допомогти звузити наші кар’єрні можливості до ідеалу. Коледжі та університети просять нас визначитися з вибором. А роботодавці інколи змушують кандидатів, які мають багато навичок у різних сферах, виправдовуватися, мовляв, їм не вистачає вміння зосереджуватися та знань загалом. Ми всі чули про лікаря, який завжди знав, що хоче бути лікарем, або про письменника, який написав свій перший роман у 10 років. Ці люди сприймаються як яскраві приклади для наслідування і, хоча вони безсумнівно існують, багато хто з нас просто не вписується у такі рамки.

Будьте обережні: шлях до повноцінного вираження наших різнобічних інтересів не є ані простим, ані гладким.

Якщо це так, то ви, напевне, багатопотенційна (або ж універсальна) людина: та, що має безліч інтересів і творчих пошуків. Немає єдиного шляху, щоби бути багатопотенційним. Хтось із нас одночасно має десятки проектів, інші вважають, що краще зосереджуватися на одному предметі на місяці або й роки, роблять його єдиним центром уваги, допоки повністю не перейдуть у якийсь новий. Ваші захоплення можуть існувати одночасно, послідовно (одне захоплення за раз) або і так, і так.
Та будьте обережні: шлях до повноцінного вираження наших різнобічних інтересів не є ані простим, ані гладким. Основними перешкодами стає брак кар’єрних можливостей та часу, щоби встигнути осягнути всі наші захоплення. Але найделікатнішою та найпідступнішою завадою для нас стає наша самовпевненість. Ми можемо бути найбільшими ворогами для себе — через страх бути засудженими можемо продовжувати робити те, що більше не відповідає нашій особистості. Ось найпоширеніші проблеми багатопотенційної людини та шляхи їхнього подолання — щоби вони не тягнули нас назад. 

Виклик #1
Почуття провини та сорому

До цього може призвести втрата інтересу до колись улюбленої справи. Можливо, ви вклали безліч часу, поту, сліз і грошей — можливо, ви навіть думали, що ЦЕ ВОНО. І коли ви втрачаєте цікавість, залишаєтеся із болісним усвідомленням того, що ви помилялися. У мене так траплялося багато разів. Я втратила інтерес до музики, коли мені було 20, і відчувала себе повністю розгубленою. Ким я була без музики? Я відчула щось подібне, коли зникла моя цікавість до кіно і коли нудним мені здалося вивчення права… Відчуваючи подібні емоції, ви будете хвилюватися, що зазнали поразки, почуватиметеся розгубленими, винними і присоромленими. Ви також будете шкодувати за тими добрими часами, які у вас були, та за пристрастю, якої більше немає.

Ви — не те, що ви робите. Ви — не ваше оточення. Ви — не ваша робота. Ви — це трохи більше, ніж «музикант», «вчитель» чи «інженер-електрик». 

Що ж робити із почуттям провини та сорому? Для початку, пам’ятайте, що зміни мають певний сенс. Рух далі — це те, до чого вдаються багатопотенційні люди, а стояти на місці через відчуття провини — це наче зустрічатися з тим, кого ви більше не любите, лише через страх зробити йому боляче. Але на відміну від стосунків, єдиною людиною, якій боляче, є ви. Хоча і це не зовсім так, адже ви ще й завдаєте болю людям, яких могли торкнутися у своїх починаннях, залишивши їх без ваших ідей, вмінь та присутності як такої. Знайте також і те, що попереду на вас чекатиме ще більше турбот. Тож дозволяйте чомусь відступати, щоби мати змогу перейти до наступних пригод. Там ви отримаєте нові навички, які зможете використати у всіх своїх подальших захопленнях. І, звісно ж, ви зустрічатимете безліч прекрасних людей, тому що не дозволили собі залишитися в тій сфері, яку вже переросли. Зрештою, ви — не те, що ви робите. Ви — не ваше оточення. Ви — не ваша робота. Ви — це трохи більше, ніж «музикант», «вчитель» чи «інженер-електрик». Ви цілісні, незалежно від вашого звання. Або й взагалі без нього. Звикаючи до власної перемінливої натури, ви починаєте сприймати такі переходи, як дещо захопливе і необхідне, а не як події, що руйнують особистість. Ви зрозумієте, що все, що ви пережили, створили та вивчили залишається з вами, зміцнюючи вашу здатність вступати у нові сфери зі складнішими та тоншими перспективами.

Виклик #2
Необхідність бути новачком знову і знову

Зазвичай люди починають робити щось нове через бажання бути іншими. Більшість мультипотенціальних людей любить учитися, але навіть найупевненіші у собі можуть почуватися вразливо та некомфортно на початку нових звершень.

Бути поганим у якійсь справі — це невід’ємна частина процесу, один із перших кроків для того, щоби стати хорошим, а потім і неперевершеним у ній. 

Що робити із цим дискомфортом? Бути поганим у якійсь справі — це невід’ємна частина процесу, один із перших кроків для того, щоби стати хорошим, а потім і неперевершеним у ній. Це може здатися очевидним, але дуже легко забути, що некомпетентність є неминучою. Дуже просто передчасно оголосити себе «поганим у малюванні» або «поганим у науці». Дайте собі трохи часу. Розвиваючись, продовжуйте відстежувати свої маленькі перемоги. І щоразу, коли ви розумієте концепцію або досягаєте хоча б найменшого прогресу, записуйте це у блокноті. Це підійматиме вам настрій та збереже мотивацію, завдяки якій ви продовжуватимете вчитися. Не перевантажуйте себе. Замість цього, працюйте менше, але частіше. Так ви допоможете своєму мозку та пам’яті краще засвоювати нову інформацію. Короткі періоди роботи також запобігають розчаруванню. Коли моя собака була цуценям, вона дуже хотіла відповідати на всі мої команди, але її мозок не міг зрозуміти, що означало «сидіти» чи «стояти». Якби ми забагато тренувалися, то вона б розчарувалася та здалася. Тож ми тренувалися по 5-10 хвилин щодня (із превеликим задоволенням) і нарешті вона навчилася.
Останнє, але не менш важливе: будьте добрі до себе. Інший урок, який я збагнула під час тренувань із собакою: позитивне підкріплення набагато ефективніше, ніж лайка. Сприймайте себе як заплутане, але дуже цілеспрямоване створіння. Будьте ласкаві, будьте терплячі та час до часу нагороджуйте себе печивом.

Виклик #3
Страх бути не найкращим

Однією з найрозповсюдженіших проблем різнобічних людей є те, що ми навряд будемо такими ж гарними спеціалістами, як ті, хто працюють у цій галузі десятки років. Наш внутрішній голос казатиме нам: «Чому вони найняли мене, колишнього шеф-кухаря, менеджером проекту, якщо вони могли найняти когось, хто працює у цій сфері вже багато років?» або «Чому хтось захоче працювати із лікарем, який також є професійним танцівником, якщо вони можуть знайти лікаря, який одержимий медициною ще з 5 років?».

Займатися чимось із метою стати кращим, аніж інші, лише налаштовуватиме вас проти людей та створюватиме атмосферу, де ви постійно порівнюєте себе з іншими та засуджуєте себе.

Що ж робити зі страхом бути не найкращим? Насправді бути найкращим неможливо. Навіть якщо ви присвятите своє життя одній професії, найімовірніше, ви не станете #1. Завжди буде хтось більш або менш кваліфікований, ніж ви. Таке вже життя. Займатися чимось із метою стати кращим, аніж інші, лише налаштовуватиме вас проти людей та створюватиме атмосферу, де ви постійно порівнюєте себе з іншими та засуджуєте себе. Є ще один маленький секрет: немає Національної Гільдії Експертів, які видають значки справжнім майстрам і викривають аматорів. Ви є експертом, поки хтось не скаже інакше — а, як правило, так ніхто не робить. Більшість потенційних роботодавців і клієнтів шукають людей, які розуміють їхню проблему та можуть її вирішити. Тож якщо ви впевнено зарекомендуєте себе та зможете використати свої навички задля досягнення результатів, то правильні люди захочуть працювати з вами.

Виклик #4
Синдром самозванця

Синдром самозванця — це переконання, що в глибині душі ви шахрай, що ви не повинні бути тут, і що одного дня всі прокинуться та зрозуміють це. Найсмішніше те, що цей синдром має тенденцію посилюватися щоразу, коли успіх і великі можливості приходять на наш шлях.

Кожна людина, яка має добрі наміри та переслідує щось важливе для себе, часом почувається так, наче вона не належить цьому часу.

Що робити із синдромом самозванця? Якби ви дійсно були самозванцем, у вас не було би такого синдрому. Самозванці – брехуни, схильні обманювати інших і користуватися цим. Це не ви. Ви лише намагаєтеся робити гарну роботу, а спроби зробити щось нове часто викликають невизначеність. Якщо ви інколи у собі сумніваєтеся, сприймайте це як знак того, що ви один із найкращих. Кожна людина, яка має добрі наміри та переслідує щось важливе для себе, часом почувається так, наче вона не належить цьому часу.

Виклик #5
Зустріч із зовнішньою критикою

Невпевненість багатопотенційних людей не завжди йде зсередини. Наші переживання можуть з’явитися у відповідь на зовнішній голос: занепокоєні батьки, заплутаний колега, зарозумілий вчитель. Кожен мультипотенціал знає це відчуття, коли поділився із кимось новим захопленням, а у відповідь отримав пустий погляд або засудження.

Не бійтеся відходити від старої дружби та шукати нових знайомих, котрі мають більш схожі спосіб життя та переконання до тих, яких ви прагнете. Ви не зобов’язані спілкуватися з тими, з ким не хочете.

Що робити із зовнішньою критикою? Кажуть, що людина є породженням п’ятьох її найближчих друзів. Люди, якими ми себе оточуємо, дуже сильно впливають на нашу мотивацію, наші цілі та на те, у що ми віримо. Не бійтеся відходити від старої дружби та шукати нових знайомих, котрі мають більш схожі спосіб життя та переконання до тих, яких ви прагнете. Ви не зобов’язані спілкуватися з тими, з ким не хочете. Тим паче із людьми, котрі критикують ваш життєвий вибір та негативно на вас впливають. Після того, як ви покинете всіх, хто сумнівається, прийшов час шукати підтримки у суспільства. Вирушайте туди, починайте реалізовуватися у цікавих для себе сферах і знаходьте своїх людей.

Показувати всі наші «я» не завжди просто й комфортно. Але ризикуйте.

У поганий день так легко подумати, що досліджувати всі свої захоплення було би куди простіше наодинці. Проте самоізоляція та зведення свого потужного потенціалу до приватного завдасть лише шкоди і нам, і всім іншим. Бути «відкритим і гордим» для різнобічної людини означає взаємодіяти зі світом, вчитися говорити про нашу роботу та дослухатися до наших сердець перед обличчям страху чи засудження. Показувати всі наші «я» не завжди просто й комфортно. Але ризикуйте. Покажіть світу, які ви неймовірні, та допоможіть зменшити упередження щодо захоплення багатьма речами. Так ви почуватимете себе значно краще і допоможете іншим багатопотенційним людям бути тими, ким вони є насправді.

Джерело: Ideas Ted

Катерина Шпирко
Катерина Шпирко

журналістка, редакторка рубрики Події