2016 рік в українському дитліті: перемоги та зради

2016 рік в українській дитячій літературі, що зміниося, перемоги та зради, висновки року, итоги, дитліт, казки, жанри, книжки-картинки, переклади, видання класики дитліту, піділткова ілтература

Рік добігає кінця, отже, саме час пригадувати все, що відбувалося протягом цих днів та ночей, аналізувати, підбивати підсумки й робити висновки, які, можливо, допоможуть нам зробити наступний рік більш продуктивним, а, можливо, просто потішать наше самолюбство. Щоби приводів змінюватися було більше, ми вирішили попросити експертів у сфері дитячої літератури оглянути 2016 рік у традиційній для українців формі перемог і зрад.

Анна Третяк, 2016 рік в українській дитячій літературі, що зміниося, перемоги та зради, висновки року, итоги, дитліт, казки, жанри, книжки-картинки, переклади, видання класики дитліту, піділткова ілтература

Анна Третяк

літературознавиця, зв’язкова проекту «BaraBooka. Простір української дитячої книги»

Найважливішою перемогою року є зближення між сучасними дітьми та літературою. І тут мені переважно йдеться про два аспекти: оновлення програми літературного читання в початкових класах та справжній бум у літературі для підлітків. Перше сприятиме тому, що діти вчитимуться читати вже на сучасних текстах з актуальною лексикою. Друге може повернути до читання досить непросту аудиторію майже дорослих. Підлітки отримали більше десятка різних книжок, серед яких є тексти і для романтичних юнаків та дівчат, і для любителів авантюр, і для пошановувачів детективного жанру, тому кожен зможе знайти книжку до смаку.
І на цьому фоні особливо помітно найбільшу зраду: брак гідної популяризації сучасних видань. Звісно, є ціла низка спеціалізованих ресурсів — Букмоль, БараБука, Читомо тощо — але у національних ЗМІ книжкова тема з’являється вкрай рідко, тому цільова аудиторія сучасних видань часто не в курсі, що вони існують.

Валентина Вздульська, 2016 рік в українській дитячій літературі, що зміниося, перемоги та зради, висновки року, итоги, дитліт, казки, жанри, книжки-картинки, переклади, видання класики дитліту, піділткова ілтература

Валентина Вздульська

голова дитячої редакції «Читомо»,
співзасновниця «Рейтингу критика: найкращі дитячі та підліткові книжки року»

Серед досягнень я б найперше виділила урізноманітнення ринку. Звісно, він лишається ще дуже малим, але в порівнянні з попередніми роками суттєво збільшився обсяг якісної перекладної дитячої й підліткової літератури. Такі гравці, як «Віват», «Читаріум», «Урбіно», «Артбукс», ПЕТ, «Рідна мова», «КМ Букс», «ВСЛ», «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Навчальна книга – Богдан» та інші купували права на світові бестселери та перекладали їх українською. Це Джоан Роулінґ, Джон Грін, Сюзанна Ротраут Бернер, Джулія Дональдсон, Джеф Кінні, Ніл Гейман та інші. Таке пожвавлення ми бачили вперше, можливо, за дуже багато років. Також збільшилася пропозиція і вітчизняної літератури для дітей і підлітків. Для прикладу, в межах «Рейтингу критика», який оглядає лише вітчизняні видання», ми на першому етапі відбору зафіксували зростання нових назв приблизно на 20% (але це не вичерпні дані). Як і раніше, основний масив – це «чаптербуки» на вік 5-9  років, але дуже суттєво зросла пропозиція вітчизняної підліткової літератури (групи 10-14 і 14+). Також з’явилося багато нових гравців – видавництва Vydavnyctvo, Wise Bee, Артбукс, Дивогра, Академвидав, Pabulum та інші. Тобто ринок розвивається, а дитяча і підліткова літератури залишаються найперспективнішими його частинами.
Негативу теж було немало. Мені найбільше боліли дві речі. По-перше, непритомність держпремій, наприклад премії Кабміну ім. Лесі Українки, яку ігнорують практично всі видавництва, але яка продовжує імітувати діяльність та витрачати державні кошти, хай і невеликі, визначаючи «найкращі» дитячі книжки. Та найбільшою невдачею я вважаю те, що питання з українською секцією IBBY так і не вирішилося. Секцію кілька років тому перевели з Дніпропетровська до Києва, до Національної бібліотеки для дітей. Утім нове керівництво, схоже, теж не знає, що з нею робити, сприймаючи її як доважок до основної роботи, а не як потужний інструмент для представництва й популяризації української дитячої літератури у світі. Жодних притомних рухів і результатів ми досі не побачили.

Юлія Козловець, 2016 рік в українській дитячій літературі, що зміниося, перемоги та зради, висновки року, итоги, дитліт, казки, жанри, книжки-картинки, переклади, видання класики дитліту, піділткова ілтература

Юлія Козловець

співвласниця книгарні “Chulan Bookstore”,
кураторка дитячої програми “Книжкового Арсеналу”

Перемога: Урізноманітнення жанрів дитячих книжок, що видавались цього року. Є жанри, які було спробувані нашими видавцями чи не вперше. Антиутопія, віммельбух, книжка без слів, проблемний підлітковий роман, нон-фікшн, комікс… Здебільшого ці нові жанри — перекладні книжки. Але поступово українські автори виростають. Цього року це вже істотно помітно. А подія року – приїзд прекрасного Ульфа Старка.
Зрада – стосується не тільки дитліту, а всього книжкового процесу. На мою думку, це прийняття закону про обмеження доступу на український ринок російських книжок. Тому що, в принципі, заборона на книжки – то хибний шлях. Якою би благою не була ціль. А, щиро кажучи, вона в мене викликає багато запитань.

Володимир Чернишенко, 2016 рік в українській дитячій літературі, що зміниося, перемоги та зради, висновки року, итоги, дитліт, казки, жанри, книжки-картинки, переклади, видання класики дитліту, піділткова ілтература

Володимир Чернишенко

перекладач, літературний критик

Перемоги — це видання книжок, які зараз популярні у світі. Йдеться про всі сегменти дитліту. Зокрема це і візуальні книжки для найменших, і віршоказки Дональдсон та просто казка Сендака для трохи старших, і повісті для ще старших — «Щоденники слабака» Кіні та «Диво» Паласіо. Тобто, ми зараз читаємо те, що останнє десятиліття справді знаходиться на слуху (а у випадку з Сендаком — останні півстоліття). Саме вчасно.
Зрада — це гучно сказано. Але для мене — це, коли з’являються паралельні переклади класики, які поступаються першим перекладам у якості. І не лише класики, до речі. Наприклад, вийшов переклад Енн, і паралельно теж переклад Енн, але вже в іншому перекладі — гіршому за Урбінівський.

Тетяна Стус, Щербаченко, 2016 рік в українській дитячій літературі, що зміниося, перемоги та зради, висновки року, итоги, дитліт, казки, жанри, книжки-картинки, переклади, видання класики дитліту, піділткова ілтература

Тетяна Стус

письменниця, співзасновниця та провідниця
проекту «BaraBooka. Простір української дитячої книги»

Якщо говорити про досягнення в укрдитліті, то крім її прориву до шкільної програми напрочуд прикметним стало наповнення ніші підліткової літератури. Стільки «жанрових» дебютів водночас у нас ще не було! Це ознака того, що комунікація між попитом та пропозицією, читачем – видавцем – автором нарешті налагоджується. Втім, це водночас стало й найбільшою «зрадою», бо частину текстів видавці надто поквапилися оприлюднювати. Із ними слід було ще працювати й працювати перш ніж робити книжки.

Ліза Гречанюк, 2016 рік в українській дитячій літературі, що зміниося, перемоги та зради, висновки року, итоги, дитліт, казки, жанри, книжки-картинки, переклади, видання класики дитліту, піділткова ілтература

Ліза Гречанюк

літературознавиця, співзасновниця проекту “Букмоль”

Книжка-картинка стосовно більшої кількості українських книжок, аніж торік, можна вживати ось так, без лапок. І це win-win, бо показує, що ми беремо та засвоюємо найкращі формати сучасного світового дитліту, а також спростовує міф, що картинки — то «для малечі».

З поганого — «казка» досі лишається універсальним жанром української дитячої літератури. Терміном без певного визначення, сенсу чи шарму, хоч і надзвичайно зручним у використанні. Реалістичному дитліту також бракує зв’язку з реальністю не менш аніж «казковим повістям» — як проблематиці, так і мові та сюжетам.

Міра Київська, 2016 рік в українській дитячій літературі, що зміниося, перемоги та зради, висновки року, итоги, дитліт, казки, жанри, книжки-картинки, переклади, видання класики дитліту, піділткова ілтература

Міра Київська

літературознавиця, співзасновниця проекту “Букмоль”

Важливою перемогою українського дитліту можна назвати здорову конкуренцію, яка стимулює видавців не тільки змагатися одне з одним у кількісних показниках, ганятися за світовими бестселерами й брати участь у міжнародних подіях на кшталт Франкфуртського книжкового ярмарку, але й уважніше ставитися до того, що та як (!) вони друкують, більше зусиль докладати для того, щоби просувати свої видання, уважніше ставитися до критики та потреб читачів. Це стосується як великих видавництв, так і маленьких, як власне українських книжок, так і перекладених.
Великим досягненням є і те, наскільки активніше у нас почали популяризувати читання, зокрема читання вголос. Поки це стосується перважно столиці нашої країни, але, сподіваюся, що вже наступного року лихоманка сторітаймів у кожній книгарні та кав’ярні охопить й інші міста.
Крім дрібних зрад, як от недобросовісні переклади перекладів, божевільні образи деяких видавців на звичайну критику, відсутність державної підтримки культурних ініціатив тощо, вічною зрадою, на мою думку, є ставлення до дитячої літератури, як до маргінальної. Дитліт і досі сприймається дорослими як не-серйозна (неповноцінна) література, про що свідчить і кількість, і якість літературної критики, дискусій, круглих столів та інших подій, присвячених виданням для дітей та підлітків.

_______

 2016 рік в українській дитячій літературі, що зміниося, перемоги та зради, висновки року, итоги, дитліт, казки, жанри, книжки-картинки, переклади, видання класики дитліту, піділткова ілтература

Букмоль
Букмоль

"тебе з'їмо ми вмить" ©