Свен Нордквіст: ми перестали боятися зображати дітей некрасивими, злими, відразливими

петсон і фіндус, навчальна книга-богдан, свен нордквіст, петсон сумує, фіндус загубився, шведська література, казки для дітей, скандинавська література, що читати дітям, свен нурдквист, де моя сестра, ілюстратори

Photo: Nathalie C. Andersson

Не любити дитячі книжки відомого в усьому світі шведського письменника та ілюстратора Свена Нордквіста неможливо. Чому? Бо вони одночасно дотепні та сумні, прості та складні, дитячі та дорослі. Бо Свен Нордквіст і справді талановитий та цікавий письменник. І, щоби переконатися в цьому, пропонуємо прочитати переклад його інтерв’ю, узятого Ксенією Коваленко для онлайн-видання «Афиша Daily» у 2012 році.

_______

У шведів найкраща дитяча література у світі. Ви теж так вважаєте?

Так, я так вважаю. Напевно, тому, що виріс у цьому середовищі. І найбільше я люблю картинки, тому у книзі насамперед звертаю увагу на ілюстрації. А в Швеції стільки чудових і цікавих художників. Данців і норвежців я теж люблю. Водночас чимало європейських художників мені абсолютно не подобаються. Вони або занадто милі, або занадто солодкі — щось із ними не так. Вони не справжні.

Чи відчуваєте Ви себе частиною шведської літературної традиції?

Це вирішувати літературним критикам, я не знаю. Звичайно, на мене вплинули книжки, прочитані у дитинстві, але й література інших країн теж. У Швеції діти відіграють величезну роль, у нас діти — найважливіше. Не знаю, чи так це в інших країнах. А взагалі — я не експерт у галузі літературознавства.

петсон і фіндус, навчальна книга-богдан, свен нордквіст, петсон сумує, фіндус загубився, шведська література, казки для дітей, скандинавська література, що читати дітям, свен нурдквист, де моя сестра, ілюстратори

Яким був Петсон у дитинстві та юності? Чим він жив до того, як у нього з’явився Фіндус?

Це ж треба! Я саме вчора думав про те, як усе було до Фіндуса. Я збирався написати про це у себе в блозі. Вигадав, що у дитинстві у Петсона була велика сім’я, вони жили у селі та тримали багато тварин. У молодості у нього була наречена, але вона його кинула і пішла до данського виконавця шлягерів. З того часу він почав жити на самоті зі своїми курми. Часом йому було зовсім самотньо, а потім у його житті з’явився Фіндус. Але про це я вже розповідав у книжці «Як Фіндус загубився».

У Швеції діти відіграють величезну роль, у нас діти — найважливіше.

Яка з ваших книжок у Вас найулюбленіша?

Мабуть, «Де моя сестра?» (Var är min syster?, 2017) — це найнезвичайніша з усіх моїх книжок. Я дуже довго над нею працював. У ній головними є ілюстрації. А я — людина, яка орієнтується в першу чергу на картинку. З серії про Петсона і Фіндуса я особливо люблю «Петсон сумує» і «Як Фіндус загубився», тому що в них найповніше відбилися мої стосунки з власними дітьми.

петсон і фіндус, навчальна книга-богдан, свен нордквіст, петсон сумує, фіндус загубився, шведська література, казки для дітей, скандинавська література, що читати дітям, свен нурдквист, де моя сестра, ілюстратори

Ілюстрація з книжки «Де моя сестра?»

Чому Ви вирішили більше ніколи не повертатися до серії про Петсона і Фіндуса, але зараз, майже через десять років, написали нову книжку [Findus flyttar ut/Фіндус іде з дому, написана у 2012 році та видана в Україні 2015 року — ред.]?

У якийсь момент мені стала нестерпна думка про те, що я вже постарів, а крім Петсона нічого у цьому житті не зробив. Це цілком природно для творчої людини — пробувати себе в різних сферах, йти далі. Книжки про Петсона і Маму Му досить одноманітні, виконані в одній техніці. Це щоразу повторення однієї й тієї ж книги. Мені хотілося створити щось нове — перш за все, в плані ілюстрацій. Я тримав у голові кілька картинок, які могли б перетворитися на казку. Пізніше я втілив їх у книжці «Де моя сестра?». Минуло чотири роки, і вона з’явилася на світ. Працюю я дуже повільно. Ну а нову книгу про Петсона я зробив тому, що мені дуже приємно було знову взятися за цю серію. Ніяких свіжих ідей у ​​мене не виникло, і для сюжету я використовував старий сценарій для театральної постановки «Фіндус іде з дому».

Раніше я іноді їздив до шкіл, але це не приносило особливого задоволення. Зрозуміло, зустрічатися з дітьми — справа приємна, але я себе завжди з ними незручно почуваю.

Чи часто Ви зустрічаєтеся зі своїми читачами?

Ні. Раніше я іноді їздив до шкіл, але це не приносило особливого задоволення. Зрозуміло, зустрічатися з дітьми — справа приємна, але я себе завжди з ними незручно почуваю. Мені складно пояснити, чому. Іноді я отримую листи від дітей, які люблять мої книжки. Це, з одного боку, подобається, але, з іншого, мене турбує, що на ці листи потрібно відповідати. А якщо я отримав лист від дитини, я відчуваю, що мушу на нього відповісти. Тому, як на мене,  краще ніяких листів не отримувати.

Чи змінилося щось у дитячій літературі за останній час? І чи змінилося щось у Вашій власній творчості?

Для мене творчість — це ілюстрації, і, як я вже казав, головні зміни для мене полягають в тому, що я втомився весь час малювати в одному стилі. Петсона малювати легко, але хочеться спробувати щось нове. Якщо говорити про літературу загалом, то ми, шведи, перестали боятися зображати дітей некрасивими, злими, відразливими. Це така характерна риса шведської літератури. Норвежці та данці теж створюють книжки, які балансують на межі: у них розповідається, наприклад, про смерть, про душевні хвороби. Такі книжки адресовані також і дорослим, які цього бояться.

Зазвичай, я не пишу про своє дитинство. Мені хочеться вигадувати все заново.
петсон і фіндус, навчальна книга-богдан, свен нордквіст, петсон сумує, фіндус загубився, шведська література, казки для дітей, скандинавська література, що читати дітям, свен нурдквист, де моя сестра, ілюстратори

Photo: Leif R Jansson

Чи тримайте Ви у себе в голові образ якоїсь дитини, до якої подумки звертаєтеся, коли пишете книгу? Чи думаєте про те, що вона зрозуміє, а чого може не зрозуміти?

Так, часом я про це замислююся. Іноді я вживаю слова, які можуть бути незрозумілими. Тоді я добираю інше слово або пояснюю незрозуміле. У своїх книжках я уникаю міркувань про життя дорослих. І у них завжди щасливий кінець. А ще мені здається, що моє почуття гумору і мої фантазії дуже близькі до дитячих, тому мені не доводиться особливо вигадувати та докладати зайвих зусиль.

Так, це перше враження від прочитання книги «Ліза чекає на автобус». Там дуже багато нюансів, які навмисне не придумаєш. Наприклад, коли хлопчик дістає з сумки солдатиків, а дівчинка торкається їх і відчуває, що вони трохи липкі, — тому що хлопчик недавно їх сам розфарбовував. І ще купа схожих деталей, від яких у дорослих виринають дитячі спогади.

— Так-так, точно! У мене теж є діти, правда, вони вже зовсім дорослі. Але я пам’ятаю, як усе це було. Хоча зараз мені вже складніше про це писати, з часом усе забувається. Мій син страшенно пишався своїми солдатиками, сам їх розфарбовував. У нього чудово виходило. А у цій сцені з «Ліза чекає на автобус», до речі, є натяк на зародження кохання.

Якось я подумував про те, щоби написати книгу, засновану на моїх спогадах. Пам’ятаю, як мама і тато розлучалися, а я залишався у дідуся. І багато іншого. Однак із цього задуму чомусь нічого не вийшло.

А чи є у Ваших книжки фантазії Вашого ж дитинства, щось знайоме і відоме тільки Вам?

Зазвичай, я не пишу про своє дитинство. Мені хочеться вигадувати все заново. Не знаю, чому так виходить. Те, що я пам’ятаю з дитинства, втілюється в ілюстраціях — природа, село, хутір, де я бував у дитинстві. Якось я подумував про те, щоби написати книгу, засновану на моїх спогадах. Пам’ятаю, як мама і тато розлучалися, а я залишався у дідуся. І багато іншого. Однак із цього задуму чомусь нічого не вийшло.

І нарешті, питання, яке Вам уже задавали, але яке, як і раніше, дуже всіх хвилює. Чи є Петсон автобіографічним персонажем?

Певна річ, я його не вигадав від початку й до кінця. Він думає, як я, і робить те, що зробив би я на його місці. Я все скопіював з самого себе. До того ж у нас однакові окуляри.

петсон і фіндус, навчальна книга-богдан, свен нордквіст, петсон сумує, фіндус загубився, шведська література, казки для дітей, скандинавська література, що читати дітям, свен нурдквист, де моя сестра, ілюстратори

А Фіндус? У нього теж є прототип?

Ні, колись давно у мене колись був кіт, але чорний. Більше котів у мене не було, поки я не зустрів Єву.

У дитинстві у Вас була улюблена книга?

Так. Тільки ви ніколи не чули про її автора. Я і сам не пам’ятаю його прізвища. Ще років у п’ять-шість, коли я тільки навчився читати, я дуже полюбив Йоста Кнутсона. Особливо ж його книжкии про Пелле Безхвостика. Мені дуже подобалися ілюстрації Ельзи Бесков.

Я думаю, Шон Тан, як і багато інших, робить книжки в першу чергу для себе — в надії, що вони сподобаються й іншим.

У Вас на полиці стоїть книжка Шона Тана. Як Ви вважаєте, цей художник зрозумілий дітям, чи це все-таки «дитячі» книги для дорослих?

Я думаю, він, як і багато інших, робить книжки в першу чергу для себе — в надії, що вони сподобаються й іншим. Але мені складно судити про такі речі. Іноді просто дивно, скільки всього здатні зрозуміти діти, а іноді — навпаки, те, що за твоїм задумом має здатися дітям смішним або цікавим, залишає їх байдужими.

Так, залежить від дитини.

І від батьків. Наскільки це цікаво їм, адже саме вони заражають дітей своєю цікавістю.

петсон і фіндус, навчальна книга-богдан, свен нордквіст, петсон сумує, фіндус загубився, шведська література, казки для дітей, скандинавська література, що читати дітям, свен нурдквист, де моя сестра, ілюстратори

Ілюстрація з книжки «Мама Му читає»

Джерело: Афиша Daily

Букмоль
Букмоль

"тебе з'їмо ми вмить" ©