Книжки мого дитинства: гострі сюжети, пригоди та казки Петра Охотіна

Петро Охотін, улюблені книжки дитинства, радянська література, комікси, детективи, що читали дітям, українські народні казки

Букмоль продовжує зазирати у літературне минуле письменників, журналістів, культурних діячів, активістів і просто цікавих нам людей та переконуватися у тому, наскільки важливу роль у житті людини відіграють книжки, прочитані у дитинстві. Нашим сьогоднішнім героєм рубрики «Книжкова полиця» став Петро Охотін — відомий український політтехнолог та співавтор книги «Виграти вибори: покрокова інструкція».

Петро Охотін, улюблені книжки дитинства, радянська література, комікси, детективи, що читали дітям, українські народні казки, комікси муха, сказки, совествие книжки

Важливо не лише привчати дитину до нових технологій, але й передавати досвід поколінь, тактильний досвід пізнання. Без паперових книжок це неможливо зробити.

Моє дитинство минуло у маленькому містечку на Вінничині. Любив читати. Персонажі з книжок збільшували простір думок і надихали.

П’ять улюблених книжок пригадати досить просто. І досі відчуваю теплоту, коли бачу їх на полицях чи на розкладках у букіністів. Під епітетом «дитячі» я тут вживаю ті книжки, які читав у 1992-1997 роках . Здається, саме їх я найбільш асоціюю з дитинством. Читав багато, навіть писав якісь перші свої твори (про це в кінці статті). Однак ділюся з вами тим, що тоді вражало найбільше – гострі сюжети, пригоди та казки.

Отже, поїхали:

Петро Охотін, улюблені книжки дитинства, радянська література, комікси, детективи, що читали дітям, українські народні казки, борис житков, что я видел

1. Борис Житков, «Что я видел»

У середині дев’яностих було важко подорожувати кудись, особливо закордон. Можливо, саме тому однією з найбільш перечитуваних мною книг стали описи пригод «Альоши Почємучки», який розповідав про подорожі потягом, літаком, теплоходом тощо.

Петро Охотін, улюблені книжки дитинства, радянська література, комікси, детективи, що читали дітям, українські народні казки

 2. Російські народні казки з ілюстраціями Івана Білібіна

Чомусь саме ілюстровані книжки з цими казками були для мене водночас цікавими журналами. Їх можна було часто переглядати, над ними(картинками) можна було подумати. Дуже любив їх.

Химерні, нереалістичні ілюстрації – дуже важливі для дитячої літератури. Вони пробуджують у тобі щось глибоке, а не просто ‘just for fun’. У Білібіна ці картинки ще додавали драйву. Після них хотілося самому шукати царівну-жабку (тато навіть зробив лук), їхати з вірним конем у пошуках пригод (замість коня був «козел» для розпилювання дров), вкрасти шкірку Васіліси Прємудрої та потім визволяти її з полону (от із цим було важкувато).

Петро Охотін, улюблені книжки дитинства, радянська література, комікси, детективи, що читали дітям, українські народні казки

3. Українські народні казки

Картинок там було менше, ніж у книзі з малюнками Білібіна, а тексту більше. Деякі казки, наприклад, «Шовкова держава», «Летючий корабель», подобалися настільки, що переписував їх від руки чорнильною ручкою в зошит. Щоби не загубилася книжка.

Пригадуючи цю книжку, я не згадую масив тексту. Я згадую динамічні кліпові фільми, які межуються з текстом на папері у найнудніших для моєї дитячої фантазії книжках.

Петро Охотін, улюблені книжки дитинства, радянська література, комікси, детективи, що читали дітям, українські народні казки, комікси муха, сказки, совествие книжки

4. Виктор Доценко, «Золото бешеного»

Книжку залишив на столі мій дядько. Зараз він працює машиністом. Книга про Савелія Говоркова – типового героя «дев’яностих». Персонаж підкупав не лише своїм вмінням боротися з поганими хлопцями, але й внутрішнім світом. За легендою, під час війни в Афганістані він потрапив у буддистський храм, де пройшов посвяти, навчився медитувати. У найбільш гострих моментах йому допомагав «учитель», «майстер свідомості». А ще «Тридцятий» (позивний героя) був справедливим і карав зло у всіх його проявах.

Петро Охотін, улюблені книжки дитинства, радянська література, комікси, детективи, що читали дітям, українські народні казки, комікси муха, сказки, совествие книжки

Надихав також і образ самого Віктора Доценка – підтягнений чоловік із сивою бородою справляв враження людини, що «знає щось» у цьому житті. Особливо, в плані східної духовності.

Петро Охотін, улюблені книжки дитинства, радянська література, комікси, детективи, що читали дітям, українські народні казки, комікси муха, сказки, совествие книжки

5. Комікси студії «Муха»

Можливо, тоді я б і не вніс їх до топ-5 книг, які люблю. Однак тепер розумію, що це були перші вітчизняні комікси – новий стиль, нові теми. Їхня тематика вже була дорослою. Це не були «вісьолиє суркі» чи «утіниє історії». Комікси студії «Муха» розповідали про величезних щурів у каналізації Москви, нещадних мутантів з Чорнобиля тощо. Примірник такого коміксу зазвичай отримувався від старшого брата чи друга-старшокласника. А це в ті часи було знаком того, що у тебе є «впливові друзі» в школі. Круті були комікси.

Десь після першого класу (1995 рік) почав писати. Моєю першою книжкою був посібник з кунг-фу з намальованими власноруч ілюстраціями в зошиті у клітинку. На жаль, не збереглося. Зрозуміло, всі вправи були взяті з фільмів циклу «Золотий вік кунг-фу» на ICTV, жодної практики не було. Другою книжкою був бойовик про Олександра Франка та Юрія Кельму – молодого бізнесмена та його водія. Вони давали опір бандитам, їздили на яхти. Назви автомобілів для персонажів бралися з етикеток Turbo. Писалося все під музику «Фантом-2», E-type і якийсь метал (музика не дуже подобалася, але я розумів, що всі круті хлопці мають слухати метал).

Вважаю, що паперова книжка – дуже важливий інструмент для розвитку дитини. Звісно, нові медіа наступають. Однак, важливо не лише привчати дитину до нових технологій, але й передавати досвід поколінь, тактильний досвід пізнання. Без паперових книжок це неможливо зробити.

Букмоль
Букмоль

"тебе з'їмо ми вмить" ©