Книжки мого дитинства: Оксана Осмоловська

Сьогодні героїнею рубрики «Книжкова полиця» стала поетка Оксана Осмоловська, яка розповіла нам про своє літературне дитинство, про його курйозні та травматичні моменти і про книжки, які були найулюбленішими.

_______

У дитинстві я настільки любила читати, що мамі доводилося конфісковувати в мене деякі книжки, щоб я бодай трохи ретельніше вчила уроки. Більше того: я настільки любила читати, що навіть організовувала власний побут максимально подібно до побуту героїв улюбленої книги. Наприклад, читаючи «Алі-баба і сорок розбійників», я просила маму приготувати мені бобів у маслі, а коли йшлося про українські народні казки – я вживала дубовий магазинний хліб у промислових кількостях (щиро вірячи, що він смачний, як паляниці з казок) і звичайна вода мені була «така добра, що зроду такої не пила» — зовсім як тій дідовій дочці у період її ініціації. А коли герой книги розпочинав далекі мандри – я прив’язувала вузлик із хлібом і салом до палки з-під старої швабри і завзято мандрувала нашою маленькою квартирою, руйнуючи хатню порцеляну і неймовірно дратуючи дорослих. Я жила у власному книжковому світі й щиро вірила, що добра чарівниця колись витягне мене і рідню з убогої квартири і поселить у чарівному палаці, де на кожному кроці буде скатертина-самобранка, якій варто сказати «давай обід!» — і на ній з’явиться стільки тортів і кока-коли, скільки я захочу.

Але, на жаль, не всі книжки мого дитинства були райдужними і безтурботними. У вісім років я прочитала казку-притчу Андрія Платонова «Разноцветная бабочка». У ній ішлося про те, як хлопчик на ім’я Тимоша біг за метеликом і раптом провалився в глибоку яму. Тимоші знадобилося приблизно сорок років, щоб викопати тунель і вибратися з тієї ями, і я не пригадую, щоб він там щось їв, а коли він повернувся нарешті додому – його обійняла вже стара сива мати і майже відразу ж померла. Після прочитання цієї притчі я плакала, щойно побачивши маму, а коли бачила метелика – так узагалі ридала вголос. Я тоді думала, що маю уникати метеликів усіма можливими способами, бо як поженуся за одним – повторю долю Тимоші.

Бували також і курйозні моменти: надто ж тоді, коли я взяла до рук хрестоматію дитячої літератури, видану в ранніх 60-х і дивом збережену, розкрила її на першій-ліпшій сторінці і прочитала таке:

Это — церковь, божий храм,
Сюда старухи приходят по утрам.
Сделали картинку, назвали — «Бог»
И ждут, чтоб этот Бог помог.
Глупые тоже — картинка им никак не поможет.

Я процитувала цей віршик бабусі, і в неї від несподіванки мало Біблія з рук не випала. Мені було 6 років, і я б тоді навряд чи сприйняла інформацію про Жовтневу революцію, Леніна і т.д. Бабуся мені сказала, що дядя Маяковський пожартував, і я повірила.

Ось рейтинг найкращих книг мого дитинства у порядку зростання:

Книжки дитинства, казки, українські книжки для дітей, радянська література, Оксана Осмоловська, «Біле Ікло» Джека Лондона, Українські народні казки,«Малюк і Карлсон» Астрід Ліндгрен, «Холодне серце» Вільгельма Гауфа, «Дивовижні пригоди малого Хлапича» Івани Брлич-Мажуранич

5 місце: «Біле Ікло» Джека Лондона

Історія про дикого вовка із неймовірно високим рівнем інтелекту, який став рівноправним другом і захисником людини. Ця книга на все життя прищепила мені любов і повагу до тварин, які часом бувають вірнішими і людянішими, ніж їхні господарі.

Книжки дитинства, казки, українські книжки для дітей, радянська література, Оксана Осмоловська, «Біле Ікло» Джека Лондона, Українські народні казки,«Малюк і Карлсон» Астрід Ліндгрен, «Холодне серце» Вільгельма Гауфа, «Дивовижні пригоди малого Хлапича» Івани Брлич-Мажуранич

4 місце: Українські народні казки

Навіть у дорослому віці, коли настають складні періоди життя, я рятуюся саме українськими народними казками.

Може, хтось зі мною й не погодиться, але я вважаю наші казки найатмосфернішими і найменш пафосними у світі. Як можна думати, що жити нудно, якщо є десь там є яйце-райце, кобиляча голова, Пан Коцький і бублейна хмара? Навіть у дорослому віці, коли настають складні періоди життя, я рятуюся саме українськими народними казками.

Книжки дитинства, казки, українські книжки для дітей, радянська література, Оксана Осмоловська, «Біле Ікло» Джека Лондона, Українські народні казки,«Малюк і Карлсон» Астрід Ліндгрен, «Холодне серце» Вільгельма Гауфа, «Дивовижні пригоди малого Хлапича» Івани Брлич-Мажуранич

3 місце: «Малюк і Карлсон» Астрід Ліндгрен

Кому, як не шкільному ізгоєві на кшталт мене, розуміти, наскільки важливо мати уявних друзів? Щоправда, я ніяк не могла зрозуміти, чому Малюк вигадав саме Карлсона: жадібного, хитрого і брехливого підстаркуватого ненажеру. Але написана книга геніально, всім раджу.

Книжки дитинства, казки, українські книжки для дітей, радянська література, Оксана Осмоловська, «Біле Ікло» Джека Лондона, Українські народні казки,«Малюк і Карлсон» Астрід Ліндгрен, «Холодне серце» Вільгельма Гауфа, «Дивовижні пригоди малого Хлапича» Івани Брлич-Мажуранич

2 місце: «Холодне серце» Вільгельма Гауфа

Ця книга про те, що навіть людина з кам’яним серцем може подобрішати, якщо сильно захоче. І про те, що навіть невідворотне можна виправити. Читається на одному подиху і запам’ятовується на все життя.

Книжки дитинства, казки, українські книжки для дітей, радянська література, Оксана Осмоловська, «Біле Ікло» Джека Лондона, Українські народні казки,«Малюк і Карлсон» Астрід Ліндгрен, «Холодне серце» Вільгельма Гауфа, «Дивовижні пригоди малого Хлапича» Івани Брлич-Мажуранич

1 місце: «Дивовижні пригоди малого Хлапича» Івани Брлич-Мажуранич

Якби мене хтось спитав, яку річ мені було найприкріше в житті губити, — я б відповіла «Пригоди малого хлапича у перекладі українською». Ніде не можу знайти цю книгу: хотіла придбати у букіністів, але й там нема. Це та сама книга, через яку я перебила швабровою палкою з вузликом половину радянських ваз у своїй квартирі. Та сама книга, яку в мене конфіскували тричі і тричі ж повернули. Найкраща в світі книга про дитячу совість і про чудеса, які трапляються значно частіше, ніж ми думаємо.

Букмоль
Букмоль

"тебе з'їмо ми вмить" ©