#ТиповийДискримінатор: тілесний фашизм і казки про зовнішність

тілесний фашизм, lookism, лукізм, цькування, дискримінація за зовнішностю, образливі слова, булінг, проблеми дітей, дорослі та діти, стигматизація, права людини, тінейджери, підліткові проблеми

Якщо ви прогуглите слово «лукізм» (бо як заповідав Остін Клеон — «Гугли все!») найперше прочитаєте приблизно таке:

Лукізм — це позначення позитивних стереотипів, забобонів, вибору поведінки стосовно фізично привабливих людей, а також до тих, чия зовнішність відповідає культурно-соціальним уявленням і нормам того чи іншого суспільства.

Та насправді є у цього явища й інша назва, більш промовиста — тілесний фашизм. Слово фашизм зазвичай асоціюється в більшості з чимось дуже поганим. Тож запам’ятовуючи саме таке визначення лукізму, легше нагадувати собі, що це різко негативне, хоч і дуже розповсюджене явище.
Кожна епоха має свої часто недосяжні стандарти людської зовнішності, яку будь-яке суспільство вбиває всім у голову ще змалечку: через сюсюкання з «милим пупсиком» (бо «така малепусенька красунечка», «такий милий пупсичок», «виростеш — будеш най-найкрасивішою/им»), медіа-контент та найбільший фаворит для пропагування лукізму — казки. Спробуйте знайти популярну класичну казку без слова «прекрасний» в описі головного героя та без згадок про те, наскільки потворним є поганий персонаж. Навряд їх набереться багато. Але життя відрізняється від казок, тому на усіх дітей очікує неабияке розчарування, коли вони дізнаються, що формула «красивий = хороший» не працює. Бо так уже склалося, що людина має як погані якості, так і хороші, але вони рідко збігаються з тим, як вона виглядає і чи вписуєтеся у ну дуже суб’єктивне поняття краси.

Спробуйте знайти популярну класичну казку без слова «прекрасний» в описі головного героя та без згадок про те, наскільки потворним є поганий персонаж. Навряд їх набереться багато.

І ще раз про дітей та глибоке коріння тілесного фашизму. Всі бачили як діти цькують одне одного і найчастіше роблять це саме через зовнішність. Не має особливого значення, чи ви це просто бачили, чи самі ображали когось, чи були жертвою цих образ. У будь-якому разі цей прояв людської жорстокості рідко покидає пам’ять. Та головна проблема в тому, що діти вчаться та наслідують дорослих, отже, лукізм, попри сучасність термінологіє, є такою ж старою формою дискримінації, як ейджизм чи сексизм.

Звичайно така несправедливість зачіпає та шкодить усім. Однак для сучасних підлітків лукізм є справді дуже серйозною та особистою проблемою, адже ми поглинаємо медіа-контент як жодне інше покоління. Але повернімося до дитячого цькування. Хоча вже тоді, у ранньому дитинстві, все жахливо, більшість із часом пристосовується і починає або намагатися відповідати жорстким критеріям, або просто якось із цим жити. Та потім приходить він — Великий та Жахливий — пубертатний період. І зі статусу «жахливо, але можна жити» усе переходить до промовистого «катастрофа».

Найгірше те, що потім із цих підлітків виростають дорослі, які продовжують використовувати стереотипи щодо зовнішності, які створюють лукістський медіа-контент, які забувають про те, наскільки важко було у дитинстві та підлітковому віці через цей популярний фашизм.

Якщо мила дитинка перетворюється на привабливого/привабливу хлопця/дівчину, він/вона може продовжувати користуватися суспільним захопленням і визнанням, щоби отримувати бажане. При варіанті «з несимпатичної дитини у непривабливого підлітка», у людини можуть виникнути дуже серйозні проблеми з самооцінкою та прийняттям себе. Якщо спрацьовує схема з «гидкого каченяти — у лебедя», підліток часто губиться від уваги, може відчувати себе обманутим, бо позитивна реакція виникає через те, як він виглядає, а не те, яким є насправді. Коли ж у дитинстві кожен твій крок викликає захоплення та усмішку, а потім гормони деформують тіло у щось менш привабливе, це руйнує увесь світ, адже стикаєшся з насмішками та негативом, яких начебто раніше не існувало. Але найгірше те, що потім із цих підлітків виростають дорослі, які продовжують використовувати стереотипи щодо зовнішності, які створюють лукістський медіа-контент, які забувають про те, наскільки важко було у дитинстві та підлітковому віці через цей популярний фашизм. У будь-якому випадку лукізм, як і всі види дискримінації, шкодить. Тож до вашої уваги низка прикладів тілесного фашизму з реального життя:

#1
Зустрічають по одежі

Хоча всі люди мають свої стандарти краси, уявлення про ідеальний вигляд жінки/чоловіка конструюються на рівні усього суспільства в той чи інший період часу. Людина, що вписується у ці стандарти, автоматично є не просто гарною, але й хорошою. А до умовно непривабливих людей одразу ставляться зверхньо, ігнорують їхні хороші якості, бо неприємно розвінчувати образ, який вже склався у голові після оцінки зовнішності. Цей стереотип проявляє себе у найпростіших речах. Так, вірогідність, що перед дівчиною модельної зовнішності притримають двері така ж сама, як і вірогідність того, що ці двері грюкнуть перед носом повненької дівчини чи хирлявого хлопця.

тілесний фашизм, lookism, лукізм, цькування, дискримінація за зовнішностю, образливі слова, булінг, проблеми дітей, дорослі та діти, стигматизація, права людини, тінейджери, підліткові проблеми

#2
Твоя зовнішність скаже про тебе все

Форма очей та носу, вигляд рук, пропорції тіла… За зовнішні ознаки лукізм може нагородити людину рисами характеру, яких вона насправді не має. «У нього такі очі — він точно замислив щось погане», «У неї янгольське личко, напевне вона добра і мила», «Рожа страшна — чморило якесь», «З такою фігурою і такими речами, зрозуміло, як вона заробила машину/квартиру/одяг/гарну оцінку». Якщо зібрати усі такі фрази в одну книжку, вона за об’ємом зможе позмагатися з романом «Війна і мир».

тілесний фашизм, lookism, лукізм, цькування, дискримінація за зовнішностю, образливі слова, булінг, проблеми дітей, дорослі та діти, стигматизація, права людини, тінейджери, підліткові проблеми

#3
Товсті люди ледачі, вони не можуть бути успішними ні в роботі, ні в стосунках

Насправді ні. Вони можуть. Можуть бути як ледацюгами, так і трудоголіками, як хорошими, так і злостивими — люди можуть бути будь-якими. І це рідко залежить від їхньої зовнішності чи параметрів тіла. До того ж, часто бувають причини повноти, на які людина не може впливати. Втім, це не так важливо, адже найголовнішим є те, що тіло людини — це її особисте діло. Ніхто не зобов’язаний виглядати так, як хочуть інші.

тілесний фашизм, lookism, лукізм, цькування, дискримінація за зовнішностю, образливі слова, булінг, проблеми дітей, дорослі та діти, стигматизація, права людини, тінейджери, підліткові проблеми

#4
Твоє тіло — це суспільне надбання

Не тільки люди, що не вписуються у загальноприйняті стандарти краси, потерпають від лукізму. Часто привабливі люди для спільноти є просто гарненьким личком та звабливим тілом, а не повноцінною особистістю. Через милу зовнішність їх не сприймають серйозно, а сексуальна привабливість може стати справжнім прокляттям. Цим часто виправдовують сексуальне насильство. Бо «сама/сам винен», бо «твій вигляд — це провокація». А ляскання по сідницях, підглядання у роздягальнні, вульгарні та пошлі коментарі щодо тіла — чомусь учителі зазвичай називають таке «компліментами та виявами уваги». Але відчуття, що твоє тіло належить усім, окрім тебе, не є компліментом. Бо ніхто не хоче знати про внутрішній світ, якщо вже є симпатичне личко і купа стереотипів.

тілесний фашизм, lookism, лукізм, цькування, дискримінація за зовнішностю, образливі слова, булінг, проблеми дітей, дорослі та діти, стигматизація, права людини, тінейджери, підліткові проблеми

_______

Це однозначно не повний список. Просто декілька прикладів. І вони однозначно заважають нормальному спілкуванню, адже лукізм не дає можливості розгледіти справжній характер людини. Час закінчувати з тілесним фашизмом. Ми вже переросли казки про зовнішність.

Катерина Кіщинська
Катерина Кіщинська

авторка рубрики "Teen Review"