Чому дітям потрібні не тільки хепі-енди?

казки, хепі-енд, смерть у дитячій літературі, література про травми, складна дитяча література, що читати дітям, поради для батьків, книжки про складні теми, трагізм, дитяча література

Ми звикли до того, що більшість дитячих книжок закінчується чимось на кшталт «жили собі довго і щасливо». Проте діти не рідко потребують історій — і часто страшних історій, фінали яких є якщо не геть трагічними, то вже точно куди реалістичнішими. Чому ж дорослі намагаються зробити дитячу літературу «солодшою»? І чи варто наважуватися розповідати про страждання дітям? Міркування щодо цих запитань читайте у статті, яку Анна Камаралі та Джорджина Ледвінка написали за мотивами книжки «Щастя: нові ідеї для 21 століття».

_______

У казках на ніч герої часто і цілком сподівано живуть довго і щасливо. Та дорослішаючи діти починають розуміти, що життя заплутаніше за казки: воно не пропонує хепі-енди хоча б тому, що загалом не пропонує закінчень. Або скоріше, має лише одне закінчення. За словами Маргарет Атвуд: Справжнє закінчення може бути лише таке: Джон та Мері помирають. Джон та Мері помирають. Джон та Мері помирають.
З іншого боку, казкова оповідь мусить в якийсь момент зупинитися. Коли про будь-який текст говорять як про історію з хепі-ендом, на думку відразу спадає казкове жили-довго-і-щасливо. Тобто за визначенням історія зі щасливим фіналом є романтичною і завершується гетеросексуальним весіллям.

У реальному світі діти зазнають травматичних випадків і час до часу втягують у халепу своїх друзів. Уникання історій, де йдеться про такі досвіди, більше говорить про те, як дорослі розуміють дитинство, аніж про те, як світ сприймають самі діти.

Одначе відколи визначення стало саме таким? Сама ідея хепі-енду як придатного у першу чергу для дітей — це ілюзія, як на неї не поглянь. Більшість чарівних казок сповнені темряви й насильства і так само часто мають погані завершення, як і хороші.

Хороші герої добре закінчують, погані – погано, ось якими є закони художньої літератури
сказав якось Оскар Вайлд, і майже всі його казки мають сумні закінчення

Насправді, історії для дітей завжди мали різноманітні завершення. Героїнь Перро та братів Гріммів часом видають заміж, а часом з’їдають; лише їхні найвідоміші казки закінчуються щасливо. Написані ж Гансом Кристіаном Андерсеном твори значно частіше завершуються сумно («Дівчинка з сірниками», «Непохитний олов’яний солдатик») або ж геть не мають романтичної лінії («Гидке качення», «Великий Клаус і маленький Клаус»).

У реальному світі діти зазнають травматичних випадків і час до часу втягують у халепу своїх друзів. Уникання історій, де йдеться про такі досвіди, більше говорить про те, як дорослі розуміють дитинство, аніж про те, як світ сприймають самі діти.

У реальному світі діти зазнають травматичних випадків і час до часу втягують у халепу своїх друзів. Уникання історій, де йдеться про такі досвіди, більше говорить про те, як дорослі розуміють дитинство, аніж про те, як світ сприймають самі діти.
Батьки та вчителі тих дітей, яким поталанило жити комфортним життям, постають перед суперечністю між бажанням забезпечити дітям безтурботне дитинство та потребою допомогти їм виховати у собі емпатію.
Наскільки ми готові розповідати про страждання тим, хто його уникає? Або тим, хто ніколи його не уникне?
Майже всі історії для наймолодших дотримуються принципу неодмінного хепі-енду, та винятки з правила варті уваги. «Стара свиня» (1999) Маргарет Вайлд і Рона Брукса, написана безпосередньо для молодших школярів, зосереджується довкола ідеї смерті близької людини. «Садако і тисяча паперових журавликів» Елеанор Коер, де бажання героїні видужати від лейкемії не здійснюється, є раннім вступом до дитячих романів із направду сумним закінченням.

Деякі дитячі книжки навмисне перевертають сподівання на щасливий фінал. Лемоні Снікет у «33 нещастях» послідовно руйнує будь-які натяки на хепі-енд і спонукає тих, хто на нього чекає, почитати щось інше: На жаль, мушу сказати, що книга, яку ви тримаєте в руках, є надзвичайно неприємною.

…якщо чарівні казки та література, написана для дітей, часто завершуються погано, звідки пішло переконання у тому, що хепі-енд – це норма?

У менш райдужному світі підліткової літератури оповіді стають значно заплутанішими і деякі романи мають реалістичні чи й навіть антиутопійні завершення. «The Bunker Diary» (2013) Кевіна Брукса, де протагоніст помирає від руки психопата, так і не розв’язавши того, що його мучить, здобув медаль Карнеґі та водночас слугував поштовхом до серйозних міркувань щодо того, про що можна говорити з дітьми.

казки, хепі-енд, смерть у дитячій літературі, література про травми, складна дитяча література, що читати дітям, поради для батьків, книжки про складні теми, трагізм, дитяча література

Отож якщо чарівні казки та література, написана для дітей, часто завершуються погано, звідки пішло переконання у тому, що хепі-енд – це норма? На щасливих фіналах наполягають не класичні твори для дітей, а скоріше їхні сучасні екранізації.
Саме Голівуд не може змиритися з ідеєю чогось меншого, ніж повне щастя. Кінозйомки потребують чималих коштів, а хепі-енди є найбезпечнішою інвестицією. Вишуканий і ввічливий Джеймс Бонд завжди рятує світ і здобуває дівчину або дівчат. У романтичних комедіях це лише питання часу, коли гарненький головний герой і його дещо спокуслива сусідка-з-дому-навпроти пройдуть крізь низку незграбних халеп і визнають невідворотну привабливість одне одного.

казки, хепі-енд, смерть у дитячій літературі, література про травми, складна дитяча література, що читати дітям, поради для батьків, книжки про складні теми, трагізм, дитяча література

Отож і не дивно, що такі фільми подобаються, і часом навіть найвідданіша арт-хаузна стрічка піддається цій спокусі навіть знаючи, що голлівудські блокбастери незмінно відновлюють статус кво, увічнюючи західні гегемонії, що надають перевагу капіталізмові, білості, маскулінності й гетеросексуальності.

…допоки діти мають доступ до книжок так само, як і до популярних фільмів, вони відчуватимуть, що добре підігнані жили-довго-і-щасливо є лише одним з варіантів закінчення.

Видається, що відданість популярних стрічок щасливим фіналам просочилася у книжки для дітей, радше ніж дитячі історії вплинули на кінематограф.
Та допоки діти мають доступ до книжок так само, як і до популярних фільмів, вони відчуватимуть, що добре підігнані жили-довго-і-щасливо є лише одним з варіантів закінчення й існує безліч інших, значно складніших фіналів.

Джерело: Newsroom

Букмоль
Букмоль

"тебе з'їмо ми вмить" ©