Я пишу: поради майбутнім письменникам від Джаклін Вілсон

Я пишу: поради майбутнім письменникам від Джаклін Вілсон, як стати письменником, як писати книжки, як стати літератором, як вигадувтаи сюжети, розробка персонажа, настанови письменникам початківцям, як конструювати сюжет

Мрієте стати письменником і підкорювати своїми історіями мільйони читачів із різних куточків світу? Тоді вам обов’язково стануть у пригоді поради популярної британської письменниці Джаклін Вілсон — прості, зрозумілі та корисні настанови, перевірені часом і досвідом.

Звідки черпати ідеї?

«Звідки ви берете ідеї для своїх книжок?» — таким є найпопулярніше запитання до мене. Але я не маю однієї відповіді. Іноді ідеї з’являються, коли ви просто щось випадково помічаєте. Якось я побачила у Центральному парку дуже татуйовану жінку з двома маленькими дочками. Моя донька Емма прошепотіла, що вони виглядають саме так, як родини, про які я пишу. Так і з’явилася моя повість «Розмальована мама».
Іншого разу ідею подарувала побачена фотографія у місцевій газеті. На фото були діти-сироти, які шукали нових батьків. І з цього розпочалася моя «Історія історії Трейсі». А буває, що ідеї для книжок мені дають інші люди — як от директор Лондонського музею покинутих дітей, який запитує, чи я не думала коли-небудь про написання книги, присвяченої дитині-знайді — так побачила світ Хетті Фізер. Кожен знаходить свої ідеї по-різному.

Як створювати персонажів?

Думаю, що найважливіша частина написання історії — це створення персонажів. Вони ж бо мають здаватися реальними.
Ви коли-небудь мали уявних друзів, коли були маленькими? Це аналогічний процес. Прокручуйте розмови зі своїми героями у голові. Думайте не лише про їхню зовнішність. Хоча мені завжди подобається уявляти, яку зачіску мають мої дівчатка та хлопці, і який одяг вони носять, насамперед я переймаюся тим, ким вони є усередині.

Вони щасливі, сумні, сором’язливі, нахабні, смішні чи, може, неслухняні? Чим вони захоплюються? Які їхні улюблені телевізійні програми? Яка їхня улюблена їжа? Вони люблять школу? У них є найулюбленіший предмет? Які у них стосунки з мамою чи татом і братами та сестрами? Чи є у них найкращий друг або подруга? Чи, може, вони лише хочуть знайти товариша чи товаришку?
Подумайте про це все, запишіть, що спаде на думку. Напевно, добра частина з усього написаного не потрапить до вашої історії, але, так чи інакше, це допоможе зробити ваших персонажів справді живими.

Як розпочати свою історію

Це найважча частина роботи! Ніхто не любить дивитися на порожню сторінку або екран. Так важко збагнути, з чого саме почати. Усі завжди говорять про те, що гарна історія потребує справді гарного початку, тож, певна річ, це змушує вас нервувати, ви втрачаєте впевненість і здатність вигадати навіть одне простеньке речення.

Я пишу: поради майбутнім письменникам від Джаклін Вілсон, як стати письменником, як писати книжки, як стати літератором, як вигадувтаи сюжети, розробка персонажа, настанови письменникам початківцям, як конструювати сюжет

Тут моя порада полягає в тому, щоби спробувати уявити, наче у вас є найдивовижніша новина, і ви вриваєтесь у свій клас, щоби розповісти про неї своєму найкращому другу. Ви повинні одразу ж викликати інтерес, захопити усією своєю історією, зробити її дотепною та дивовижною, щоби повністю заволодіти увагою. Тож, як на мене, вам не потрібно кілька абзаців описів і пояснень на самому початку вашого тексту. Починайте одразу ж із самої суті. Показуйте, не розповідайте. Ви ж знаєте, що я маю на увазі? Річ у тім, що існує два способи розпочати історію:

Перший: Джордж ішов дорогою разом із мамою. Йому було сумно та нудно. Він хотів би з’їсти шоколадний батончик, але мама не дозволила. Джордж був сердитим.

Другий: Джордж плентався вздовж дороги, човгаючи кросівками. Міс Ґорібл Ґоукінс знову насварила про його через помилки та нерозбірливий почерк, а Вейн Болючка забрав його обід й улюблений шоколадний батончик. «Мам, я голодний. Купиш мені шоколадний батончик, га?» — запитав Джордж. «Авжеж, ні. Ти вже з’їв один сьогодні!» — відповіла мама. Джордж зітхнув і закопилив губу.

Перша версія гарна, але у ній нам просто про все розповідають. І це трохи нудно. А от друга версія, на мою думку, краща. Вона живіша.

Як зробити так, аби щось відбулося

Подумайте про всі історії, які ви коли-небудь читали. Оповідання, невеличкі книжки, великі та довгі книги з сотнями сторінок… Усі вони з чогось починаються. Потім щось відбувається. Часто відбувається багато різних речей. А потім усе закінчується.

Неважливо, яку саме історію ви пишете, добре, коли є конфлікт — трохи боротьби, щось неправильне, щось дивне, щось, із чим ваш головний герой повинен спробувати впоратися та розібратися.
Принцеса може бути замкнена в замку і повинна втекти. Хлопчик загубив свою собаку і повинен її знайти. Динозавр раптом помітив, що йде центральною вулицею Лондона, кусаючи верхівки дерев… Ви повинні дозволити історії розвиватися.

Я пишу: поради майбутнім письменникам від Джаклін Вілсон, як стати письменником, як писати книжки, як стати літератором, як вигадувтаи сюжети, розробка персонажа, настанови письменникам початківцям, як конструювати сюжет

Іноді дуже зручно продумувати все наперед, аби не застрягнути на півдорозі. А іноді спрацьовує й імпровізація, коли ви надзвичайно швидко пишете та наче просто спостерігаєте, що відбувається, не плануючи нічого.
Ніякого універсального способу писання тут немає. Усі ж різні. Але якщо ви почали працювати над своєю історією та застрягли десь посередині, спробуйте зазирнути у голови своїх головних героїв. Запитайте їх, що насправді їх хвилює? Потім занотуйте відповідь, і просто подивіться, як вони виплутуються та з усім цим справляються.

Як закінчити історію

Це найкраща частина роботи! Ви писали і писали, писали і писали… А тепер ви майже завершили свою історію і не можете дочекатися поставити крапку після останнього речення. Але поспішати — це страшна спокуса. І, якщо ви схожі на мене,  то ви просто мріятимете швидше все це закінчити. Раніше я писала останні сторінки поквапом, але  потім  редактори (вони трохи нагадують вчителів, і навіть більш прискіпливі) радили мені переписати фінальну частину, розширити її та продумати все ретельніше.

Тепер я намагаюся приділяти останнім розділам ще більше часу і уваги, ніж першим. Я намагаюся належним чином закінчити кожну сюжетну лінію. Втім, це не означає, що я завжди пишу про все. Іноді я свідомо залишаю своїх читачів без відповідей, аби вони самі могли додумувати, що ж станеться далі. При цьому я завжди даю їм натяки. Я прагну, щоби всі мої фінали були відкритими. Але якщо вас мої закінчення не задовольняють, ви завжди можете писати свої власні версії.
І так, я завжди намагаюся створювати щасливі фінали. Проте іноді персонажі грають за своїми правилами та не роблять так, як я їм кажу. Мабуть, моєю найсумнішою книгою є «Моя сестра Джоді». Я не мала наміру зробити її фінал таким, але чомусь моя рука дуже несподівано завершила цю історію драматично.

Отже, припустимо, ви витратили час на фінал і цілком задоволені своєю історією. Та боюся, ви все ще маєте трохи роботи. Особливо, якщо ваша історія створена у межах шкільного курсу, як спеціальний проект, або ж написана для якогось конкурсу. Перечитайте її. Подивіться, чи є частини, які здаються не дуже важливими, або просто трохи нудні. Як їх можна покращити? Чи не могли б ви вигадати щось нове, що зробить історію цікавішою?
Ви перевірили, чи правильно написали всі слова? Не забули про знаки пунктуації? Я знаю, що це нудна робота. Я терпіти не можу скніти над усім цим, але це справді важливо. Часто лише тоді, коли я доходжу до цього етапу, у мене раптово виникає якась гарна ідея. Мені не подобається переписувати — але це, як правило, просто життєво необхідно. Ви ж хочете, щоби ваша історія була якомога кращою, чи не так?

Найулюбленіший етап закінчення моєї книги для мене — надіслати її моєму другові ілюстраторові Ніку Шеррату. Він дуже уважно прочитує мою історію, часто не один раз, а потім надсилає мені кілька ілюстрацій персонажів. Вони у нього завжди виходять саме такі, як я їх уявляла. І це просто неймовірно!

Джерело: Penguin

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль