Як знайти спільну мову з підлітками: 5 простих порад

як спілкуватися з підлітками, виховання, перехідний вік, проблеми тінейджери, стосунки з дітьми, сварки з батьками, сімейна психологія, родина, поради для батьків, комунікація, Shelja Sen

Illustration: Elizabeth Pich

Батьки часто розповідають про те, як тяжко спілкуватися з підлітками, що їхні діти не хочуть нічого розповідати або слухати. Візьмемо типову ситуацію: ви хочете поговорити зі своїм сином-підлітком про його «безвідповідальну» поведінку (можливо він забагато грає в ігри, не виконує домашніх завдань або нехтує домашніми справами). Ви підходите до нього із запитанням: «Ми можемо поговорити?». Він закочує очі та тяжко зітхає: «Ну от, знову починається». Якщо ви почнете з: «Ти маєш бути відповідальнішим», — він сповзатиме зі стільця, крадькома зиркатиме на годинник, а скляний погляд промовисто показуватиме, наскільки йому байдуже. Зустрівши таку відповідь, ви втратите самоконтроль та почнете кричати: «Ти знаєш, що ми хочемо для тебе тільки найкращого, а ти навіть не стараєшся!». У відповідь він також кричатиме: «Неправда!». І з часом ця розмова перетвориться на сварку з грюканням дверима. Обидві сторони почуваються злими, беззахисними та повністю розгубленими. Розмови повинні приносити результат, чи не так? Однак найчастіше цього не відбувається.

Спілкування з підлітками – це майстерна навичка, яку ми всі можемо напрацювати.

Втім, спілкування з підлітками – це майстерна навичка, яку ми всі можемо напрацювати. Після того, як я стала матір’ю та пропрацювала дитячим психологом більше, ніж 25 років, я виокремила для себе 5 основних стратегій, завдяки яким будувати зв’язок можна зовсім по-іншому.

Порада №1
Уникайте словосполучення «давай поговоримо»

Вони здаються найприроднішим способом розпочати розмову. Але коли ми кажемо «давай поговоримо» нашим підліткам, у їхньому мозку лунають тривожні дзвоники й опускаються затвори — тож нормальна та конструктивна розмова стає просто неможливою. Замість цього, невимушено повештайтесь навколо них перед тим, як що-небудь казати. Інколи я просто беру книгу та вмощуюся на стілець у кімнаті моєї доньки. Найчастіше вона сама починає говорити. Шукайте своє віконце для розмов — це може бути час, коли ви відвозите дітей до їхніх друзів, працюєте на кухні або ж розчісуєте собаку.

Порада №2
Запитуйте, а не говоріть

В усіх сімейних відносинах обов’язково є місце для конфліктів. Навчіть своїх дітей тонкому мистецтву співпраці, пройшовши цей шлях разом:

Я слухаю Тебе і розумію твою точку зору (навіть якщо я не погоджуюся з нею)

Я поділюся своєю думкою, як мати/батько (навіть якщо ти не погодишся із нею)

Тоді Ми знайдемо вихід разом

У нашому прагненні допомогти підліткам ми завжди розповідаємо їм, як саме вони повинні розмовляти, виглядати й поводитися. Але набагато важливіше — запитати про все у них самих. Замість того, щоби сказати: «Тобі потрібно вчитися — я бачу, що ти взагалі не вчишся», значно ефективніше запитати: «Як проходить твоя підготовка до іспитів?». Коли ви вказуєте підліткам, що вони повинні робити, то, як правило, вони відкидають ці вказівки. Однак, коли ви запитуєте — спокійно і з цікавістю — ви повідомляєте, що поважаєте їх та їхні рішення, ви поважаєте їхню особистість.

Порада №3
Відповідайте від щирого серця

Це може бути складно — наприклад, ваша донька-підліток може поділитися, що вона не готова до іспиту та хвилюється, що провалить його. Ви можете негайно зреагувати зі злістю та докорами: «Я ж казала тобі, що потрібно вчитися старанніше». Однак все, що їй потрібно від вас — розуміння. Замість цього скажіть щось типу: «Я розумію, як тобі непросто». Коли ми співпереживаємо від щирого серця, підлітки не почуваються звинуваченими, засоромленими чи засудженими — вони, навпаки, стають відкритішими до вас.

Порада №4
Коли ви не погоджуєтесь, дотримуйтеся методу Ти-Я-Ми

Наприклад, ви стурбовані тим, що ваш син постійно сидить у комп’ютері, телефоні чи у будь-якому іншому гаджеті. Гаразд, ви більше, ніж просто стурбовані — ви злі. Але замість того, щоби починати свою лекцію з «Ми можемо поговорити про те, що тут трапилося?», а потім, слухаючи його виправдовування, намагатися вилити на нього всі свої упередження чи засудження, покажіть йому, що ви поважаєте його та даєте шанс пояснити свою точку зору, не втручаючись і не перебиваючи. Після того, як він закінчить, поділіться із ним своєю думкою. Чому його поведінка вас засмучує? Який результат його дій ви бачите? Зробіть це якомога спокійніше, не дозволяючи емоціям взяти верх. А наостанок ви разом повинні обговорити рішення: коли, що і скільки.

Порада №5
Вибачайтесь, коли ви неправі

Всі батьки роблять помилки зі своїми дітьми, особливо з підлітками, відколи ті стають експертами у тисненні на наші слабкі місця. Коли ми кажемо щось, про що потім шкодуватимемо, найкраще одразу вибачитися: «Вибач, що погарячкувала. Що я можу зробити, щоби виправити ситуацію?».  Підлітки дуже швидко вибачають всі образи, коли ви щирі з ними.

Джерело: Ideas Ted

Катерина Шпирко
Катерина Шпирко

журналістка, редакторка рубрики Події