Love Story: Букмольні люди

букмоль, ліза гречанюк, ірина комаренець, міра київська, дитяча література, випускники могилянки, літературні критики

Шлях до вивчення дитячої літератури буває різним. У цьому можете переконатися, перечитавши наше невеличке опитування «Love Story: літературні критики і дитяча література» з Валентиною Вздульською, Ольгою Купріян та Оксаною Лущевською у «головних ролях». Сьогодні ж пропонуєюмо вам захопливі історії про те, яким цей шлях був у засновників Букмолі: літературознавиць Лізи Гречанюк, Ірини Комаренець, Міри Київської й інформатика Богдана Тушевського.

букмоль, ліза гречанюк, ірина комаренець, міра київська, дитяча література, випускники могилянки, літературні критики

Ліза Гречанюк

Хотілося, щоб у відповідь на це питання я могла б натхненно розповісти гарну історію, бажано з білим кроликом або Самотньою горою чи, принаймні, дотепно відповісти, що дитячою літературою я захопилася за шість з половиною місяців після народження (ха-ха). Одначе це відбулося значно буденніше й непомітніше. Майже напевно пригадую есе, яке довелося писати під час навчання на бакалавраті, що підштовхнуло до двох думок. Виявляється, все чому вчать філологів в університеті, можна застосовувати до дитліту, і це робить цікавішим і це «все», і «дитліт». Виявляється, існують книги, які читають переважно діти, але які написані не менш майстерно, натхненно і глибоко, ніж ті, за які дорослі винагороджують одне одного преміями.
Згодом спала й інша думка: хочуть цього академіки, міністерства чи комісії, та жоден науковець, теоретик літератури або філософ не почав свій читацький шлях з Ніцше, Деріди чи Ейнштейна. Перш ніж сягнути високої (та й будь-якої, насправді) полиці, найпевніше доведеться почати з найнижчої. То чого ж стільком байдуже, що стоїть на тій найнижчій поличці?
А тоді з’явилася Букмоль.

 букмоль, ліза гречанюк, ірина комаренець, міра київська, дитяча література, випускники могилянки, літературні критики

Ірина Комаренець

Кілька днів тому їхала в метро поруч з одним чоловіком років тридцяти п’яти-сорока.  Він дістав з сумки підручник з геометрії для дев’ятого класу, я – книжку Віґдіс Йорт “Йорґен+Анна=любов”, нещодавно перекладену українською.  Я зиркнула на його читво, він покосився на моє. У повітрі зависло передучуття глибокої і натхненної розмови..
— А що це у вас за книга?
— Підліткова, любовний роман для десятирічних, – трохи розгубилася я.
— Ааа.. – ще більше розгубився він. – А що, ви таким цікавитеся?
— Так, пишу про дитячу літературу. – Ані тіні розуміння на обличчі співрозмовника. – Я критик, – додаю невпевнено. – Літературознавець, — вже геть без надії.
— Зрозуміло, – ми обоє радіємо, що порозумілися, попри шум поїзда, культурні, вікові, гендерні, цивілізаційні та бозна ще які розриви. – То у вас є діти?
— Ні.
Далі їдемо мовчки.
Іншими словами, інтерес до дитячої літератури виник у мене не від насущної потреби у формі табунця діточок. Натомість надихнула моя найліпша подруга Ліза Гречанюк, яка віддавна цікавиться дитлітом і добре знається на ньому. Щиро кажучи, трохи більше року тому, знуджена філологічною освітою і стомлена “дорослою” літературою, я добряче заздрила Лізиному захопленню – і поступово захопилася сама.
Книжки для дітей досі мене дивують, розчулюють, смішать. Я намагаюся ставитися до них не як критик, а як дуже уважний читач: не “дивитися очима дитини”, це нонсенс, але звертати увагу на кожну дрібницю.
Наразі для мене дуже важливою є робота моїх друзів і колег, передусім Міри Київської, Лізи Гречанюк і Богдана Тушевського, з якими ми працюємо над Букмоллю. Крім того, дуже надихають Валентина Вздульська, завдяки якій я цьогоріч попрацювала над Рейтингом критика, Оксана Лущевська, яка залюбки ділиться з нами сучасними теоріями і підходами до дитліту, та багато-багато інших людей, яких я зустріла завдяки моїй новій пристрасті – дитячій літературі.

букмоль, ліза гречанюк, ірина комаренець, міра київська, дитяча література, випускники могилянки, літературні критики

Міра Київська

Мій шлях до дитячої літератури був стрімким, несподіваним (якби два роки тому мені сказали, що я займатимусь дитячою літературою, я б у жодному разі не повірила!) та, як і більшість визначних для людини речей, майже непомітним. Одного ранку я просто прокинулася й усвідомила, що життя кардинально змінилося. У квартирі з’явилася поличка з купою книжок-картинок, картонок і підліткових романів, на рідері — праці невідомих мені раніше дослідників та теоретиків, а у думках — нав’язлива ідея зрозуміти потреби дитини-читача і стійке переконання, що, якщо література і врятує колись світ, то ця література буде дитячою. В один момент мені, невпевненій у майбутньому філологині, відкрився цілий світ прекрасних текстів, про які у нас говорять одиниці. Чи не те саме відчувала Люсі, зрозумівши, що у шафі можна натрапити на щось значно цікавіше за банальні сукні та пальта?
Звісно, крім низки збігів і випадковостей, були друзі, які буквально заражали своїм ентузіазмом, письменники, які надихали, проблеми, які хотілося вирішити, а найголовніше — чітке розуміння ролі дитячої літератури у становленні людини.

букмоль, ліза гречанюк, ірина комаренець, міра київська, дитяча література, випускники могилянки, літературні критики,  богдан тушевський

Богдан Тушевський

Цікавий сімейний бізнес. Не дуже прибутковий. Не дуже бізнес. Але цікавий.

Букмоль
Букмоль

"тебе з'їмо ми вмить" ©