Мумі-тролі в гостях у Астрід Ліндґрен

Чи давно ви почувалися велетнем? Розуміли, що завеликі, щоби зайти до будинку, якщо вищі, ніж 1 метр на зріст? Бачили, що все довкола зроблено не для вашої зручності, а для когось значно меншого і нижчого, скажімо, гномів, гатіфнатів, мумі-тролів, ну, або дітей?

А, власне, саме такою є Долина мумі-тролів у Юнібакені, стокгольмському музеї Астрід Ліндґрен, яку відкрили для відвідувачів до 100-річного ювілею Туве Янсон.

Човни, скрині зі скарбами, черепашки – морська атмосфера переносить одночасно до книжкової Долини мумі-тролів, а також на улюблений острів Туве Янсон, де вона жила влітку. Бодай і штучними, але травичкою і пісочком дуже кортить побігати босоніж, що переважна більшість відвідувачів Юнібакена робить не вагаючись.

IMAG1616

IMAG1553

Меншості або, принаймні, половині відвідувачів, тобто людям, старшим десь за 10 років, фізично пересуватися Долиною не аж так зручно. Щоби потрапити до будиночка мумі-тролів, треба добряче зігнутися, щоби лишень зазирнути до комірчини всередині – встати навколішки, а проїхатися на каруселі чи пролізти до тунелю з гатіфнатами, які спалахують у темряві, й думати годі. Тож і лишається сидіти біля багаття, споглядати, як Мумі-троль, Чмих і Нюхмумрик смажать млинці, та міркувати. Приміром, як воно, жити у світі, де все зроблено не для тебе. Звичайно, за десять чи скількись років ноги сягатимуть підлоги, стільці та столи зменшаться, та поки що замість допомагати, всі ці речі видаються чи не перепонами.

IMAG1556

IMAG1560

IMAG1598

Як усе в Юнібакені, Мумі-долина створена дуже ґрунтовно і вражає сотнями дрібних, але надважливих деталей. Ілюстрації, а головне стиль Янсон відтворили з великою увагою — глянути бодай на інтер’єр будиночка чи дбайливо обкладені черепашками клумби. Якби яблука на яблунях та вогонь у грубці були справжні, тут можна було б жити. А ще впадає в око, що цю формально «виставку» створено не для відстороненого споглядання, а для освоєння, видряпування і відкриття.

Незмінною особливістю і, можливо, навіть засадничим принципом Юнібакена є не лише те, що відвідувачі опиняються у ретельно відтвореному світі книжок Янсон, Ліндґрен або Свена Нордквіста, а й що вони почуваються там головними героями. У тамтешній Долині мумі-тролів не зустрінеш самого Мумі-троля,чи Хропсю, чи (на щастя) Мору; їх щонайбільше тільки намальовано на стінах. Тож відчути себе повноправними, хоч і тимчасовими, мешканцями долини можуть і дорослі поціновувачі Мумі-тролів, і діти. Одначе перш за все це — Долина дітей, ну, і мумі-тролів.

Навідатися в гості до мумі-тролів у Юнібакені можна до січня 2017.

А більше про Юнібакен і Стокгольм Астрід Ліндґрен Букмоль розповіла тут: Місто багатьох світів.

Ліза Гречанюк
Ліза Гречанюк

авторка, редакторка сайту Букмоль