Сельма вдома: знаменита Морбака в об’єктиві

Чудесна мандрівка Нільса Гольґерсона з дикими гусьми, Сельма Лагерлеф, Морбака

У шведській мові є слово hus, що значить «будинок», а також є hem – «дім». Так от, один будинок у провінції Вермланд відомий тим, що з його подвір’я одного дня полетів у вирій домашній білий гусак, закарбувавшись у пам’яті малої доньки господаря. Пізніше вже доросла донька саме завдяки гусакові та Нобелівській премії з літератури змогла повернути собі дім.

морбакка, сельма лагерлеф

Фасад відновленої Морбаки

Сельма Лагерлеф народилась у маєтку на ім’я Морбака, розташованому на заході Швеції, і мешкала там доки не поїхала здобувати освіту до Стокгольму. Тоді ж через смерть голови родини, лейтенанта Лагерлефа, Морбаку довелося продати разом з усіма меблями, навіть піаніно, столовим сріблом і санчатами. Втрата прихистку власних спогадів, місця, яке віддавна належало обожнюваному батькові та його роду, так вразила Лагерлеф, що вона поклала собі втримати Морбаку у поки єдиний придатний спосіб – на папері.

Рятуючись від нав’язливої уваги, Сельма мандрувала околицями на авто, 1920-ті рр.

Рятуючись від нав’язливої уваги, Сельма мандрувала околицями на авто, 1920-ті рр.

Хай як дивно, а історія про Нільса Гольґерсона могла б не з’явитися на світ, якби не ця рішучість і новації у шведській освіті кін. ХІХ ст. Тоді митцям, а не педагогам, запропонували написати незвично цікаві шкільні підручники зі звичних предметів. З-поміж обраних була Сельма Лагерлеф, і хтозна, якби вона згодилася на інший предмет замість географії, героєві її найвідомішої повісті довелося б розв’язувати рівняння вдома.

Перш ніж братися до роботи, Лагерлеф сама здійснила тривалу подорож Швецією у пошуках краєвидів, легенд, казок і бувальщин – вона писала «Чудесну мандрівку Нільса Гольґерсона Швецією» п’ять років, з 1901 до 1906. Розпочав Нільсові пригоди випадок, пригаданий з дитинства: коли Сельма була дівчам, з подвір’я Морбаки полетів, приєднавшись до дикого табуна, домашній гусак. Щоправда, коли він повернувся назад із гускою та гусенятами, на всю родину чигала значно сумніша доля, ніж випала Мортенові, одначе про неї малі читачі не дізналися. Натомість історія мандрів хлопчика-мізинчика і гусака Мортена всією Швецією, від Лапландії до півдня, а першотвір завдовжки з два грубеньких томи, – це оповідка про вдалу ініціацію, пошуки себе і самоствердження, щасливе «туди і звідти».

Сельма у кабінеті-бібліотеці

Сельма у кабінеті-бібліотеці

Гонорарів від дебютної «Саги про Єсту Берлінґа» і «Чудесної мандрівки» Сельмі Лагерлеф стало, щоби викупити будинок. Постарілий і занедбаний, одначе маєток знову належав Лагерлефам – маєток, але не земля довкола нього. Повернути сад і угіддя, відновити вигляд Морбаки за батькових часів, уже наступного, 1909 року, допоміг здобутий наполегливою працею випадок і рішення Шведської академії. Саме так, грошова частина Нобелівської премії з літератури допомогла своїй першій лауреатці втілити прагнення – повернути дім.

Переїхавши до Морбаки, Сельма взялася лагодити і повертати до життя. Вона відбудувала фасад, звела просторий другий поверх, як був планував батько, зате робочий кабінет облаштувала у скромній кімнатці – колись власній дитячій.

Сельма – у білому пальті й чорному капелюсі, праворуч - принц-консорт Гайнріх, бл. 1922 р.

Сельма – у білому пальті й чорному капелюсі, праворуч — принц-консорт Гайнріх, бл. 1922 р.

У розпал ремонту на гостину завітав голландський принц-консорт Гайнріх: його величність зажадали поглянути на письмовий стіл тоді вже знаної далеко за межами Швеції письменниці. Стіл винесли надвір – його величність були вельми задоволені, та навіть сфотографувалися з Лагерлеф на тлі незавершеного фасаду.

Сельма також запросила садівницю – нині більш як столітні морбацькі яблуні сусідять із капустяними та салатними грядками, квітами та пряними травами, а яблучний сік у фірмовій пляшці можна придбати у кав’ярні.

Зазирнувши до книгарні біля ставка, разом із повним виданням «Чудесної мандрівки» можна купити гарнющий садовий набір: граблі та лопатку у дерев’яній скриньці. Липневого дня у теперішній Морбаці панує настрій немов зі сторінок «Морбаки» мемуарної, спогадів молодшої доньки Лагерлефа про своє майже ідилічне дитинство: природа, спокій і затишок, достаток замість розкошів, насолода у вирощеному та змайстрованому власноруч. Уповні втішитися, споглядаючи відновлений власною працею дім, Лагерлеф змогла 1923 р. – Морбака була готова якраз до 65-річчя письменниці.

Сік з морбацьких яблук можна придбати у кав’ярні

Сік з морбацьких яблук можна придбати у кав’ярні

Колишні хліви сьогодні становлять частину музею: тут розташували експозицію, присвячену Лагерлеф і канонічному у Швеції ілюстраторові її книг Бенґту Ольсонові. А також не живих, але балакучих тварин, які розповідають звиклим до бетону й асфальту відвідувачам про життя на фермі.

Сучасна експозиція у старому хліві, присвячена письменниці, ілюстратору та персонажеві

Сучасна експозиція у старому хліві, присвячена письменниці, ілюстратору та персонажеві

Одначе не всі жителі нинішньої Морбаки механічні: у просторому загоні живуть пара павичів – Фараон та Сара. Саме до такого райського диво-птаха п’ятирічна Сельма Лагерлеф побігла простягши руки, коли ніхто вже не сподівався, що дівчинка ходитиме. Відколи доросла дівчинка оселилася у маєтку, тут завжди мешкали павичі – завжди пара і завжди на ім’я Фараон та Сара. Це – ще одна незмінна морбацька традиція і доказ вдячності, такої само непохитної, яку відчувала Лагерлеф до природи. Природи дещо містичної і таємничої, як-от коли малій Сельмі виділося, що серпневої ночі у холодку крислатих кленів морбацькі гноми витанцьовують кадриль.

Кількість написаного і виданого Сельмою Лагерлеф про неї саму вражає: мемуари, автобіографія, щоденник, дитячі спогади. Проте й у решті текстів легко впізнати Морбаку та її історію – у спогаді, який становить зав’язку «Чудесної мандрівки», в описі будинку в «Домі Лілєкруни», у родинній сазі про Левеншельдів. Мимоволі виникає відчуття, що все, написане нею, складає довгу сагу роду і його маєтку, історію, де повернення додому не менш важливе за мандри.

Ласкаво просимо до Морбаки, дому Сельми Лагерлеф

Ласкаво просимо до Морбаки, дому Сельми Лагерлеф

На вивісці, яка зустрічає відвідувачів Морбаки, вказано: «Ласкаво просимо до дому Сельми Лагерлеф», хоча могло би бути «до будинку». Щонайменше, цей дім, схований у Вермланді подалі від великих міст, має ім’я. А завдяки жінці, що свідомо вирішила прожити у ньому все життя і, можливо, менш свідомо, присвятила йому сотні списаних сторінок, він також має історію. Однією зі сторінок був заповіт Лагерлеф – за ним по смерті письменниці, яка не мала спадкоємців, Морбаку належить зберегти і відкрити для відвідувачів – ніхто інший там не житиме. Морбака так і зосталася домом Сельми Лагерлеф.

Кольорові фото «Букмольчині», чорно-білі взято з книги, упорядкованої Maja Petré і перекладеної Paul Britten Austin «Selma Lagerlöf and Her Home at Mårbacka: a chronicle in pictures». – Sunne: Mårbackastiftelsen, 1980. – 64 p. 

Ліза Гречанюк
Ліза Гречанюк

авторка, редакторка сайту Букмоль