У жовтні 2020 року ми запустили письменницький конкурс художніх текстів від підлітків та для підлітків. Тоді ми ще не знали, скільки роботи буде в журі, але нарешті близько 350 заявок прочитані й оцінені, тож ми готові оголосити переможців і розповісти про наші плани
Teenside / TEENWRITE
16 Березня 2021
570
#безпробілів: підсумки письменницького конкурсу
TeenSide

Письменницький конкурс #безпробілів ми створили, щоб відзначити тексти письменників і письменниць 12-19 років і підліткову літературу, написану людьми будь-якого віку. Прозу, поезію та п’єси, сміливі експерименти на межі стилів і жанрів. Новаторські за формою та змістом історії з різноманітними персонажами й актуальними темами. Були готові читати про увесь спектр людських почуттів — від надії до відчаю, від бунту до прийняття. Про все, що болить, дратує, радує і змушує підлітків вставати з ліжка щодня. Ми шукали влучно підібрані слова, яким віриш, й образи, що потрапляють просто в серце. Складні у будь-якому сенсі теми, які зазвичай замовчують. Персонажів й авторів з незвичним поглядом на світ і небачені реальності чужої свідомості. І ми їх знайшли!
Коли ми оголосили прийом текстів, то не очікували отримати аж 348 заявок. Така увага неабияк надихає! Цього разу тексти в номінації #teenwrite (написані підлітками) оцінювали письменниці Валя Вздульська й Оля Русіна, а тексти в номінації #teenlit (написані для підлітків) — резидентки підліткової редакції Teenside Софія Туранська, Соня Коптюх і Катя Андрійчук. Вони розповіли, як оцінювали тексти, чого чекали і що отримали.

Валя Вздульська,
дитяча письменниця, літературна оглядачка

Конкурс #безпробілів увиразнив, як на мене, кілька важливих речей. Найперше, що молоді люди стежать за літературними подіями, зацікавлені писати і хочуть випробовувати свої сили. Про це свідчить неочікувано велика кількість поданих робіт, а також те, що вони дуже різнопланові: від перших проб пера до текстів, у яких уже відчутне формування унікального голосу.

Також не можна не помітити, що більшість авторів зосереджується на актуальних темах і проблематиці. Я би сказала, цілком «ринкових». Вони чітко відчувають, що цікаво їм та їхнім одноліткам, і можуть це запропонувати.

Очікувано найслабшим місцем конкурсантів є техніка: володіння жанром чи формою, вміння побудувати структуру, розвинути конфлікт, розкрити образи тощо. За бажання, ці навички можна здобути, вивчаючи письменницьку майстерність. Журі не було прискіпливим у цьому питанні.
Особисто для мене вирішальним був стиль. Це той самий унікальний голос, який в одних авторів уже відчутний, в інших іще перебуває в зародку. І тут я подумки дуже умовно поділила тексти конкурсантів на дві групи. Перша група у плані креативу ще перебуває під впливом шкільних паттернів (слід визнати, доволі отруйних). Друга група вже встигла вирватися з цих лабет, або ж робить це зараз, або ж ніколи до них і не потрапляла, що теж можливо. Ці автори сміливо експериментують з формою, ритмом, жанром, шукають унікальні, промовисті образи без кліше, граються, не бояться провокації чи гротеску і мислять глибше. Тобто вони сміливі, викличні, але при цьому посутні й глибокі. І, власне, саме такі тексти, помножені на очевидний талант, і перемогли. Щиро вітаю!

Оля Русіна
письменниця, перекладачка, журналістка

Мені припало до душі у текстах-переможцях те, як їхні автори граються із мовою та стилем — відчувається, що вони почувають себе у цьому вільно, вплітають у тексти алюзії на інші твори (вірш за мотивами «Ми помрем не в Парижі» Наталки Білоцерківець особливо сподобався), уникаючи при цьому образів-кліше; діалоги у прозі живі та нешаблонні, з використанням ідіолектів, у віршах є увага до ритміки.
Прикметно, що серед них більше поезії, ніж прози (і однієї п’єси), хоча загалом серед надісланих на конкурс творів вони поділилися приблизно 50/50. У мене насправді були фаворити серед прозових текстів, які не ввійшли до остаточного переліку переможців. Але найчастіше вони вимагали доопрацювання одного чи кількох елементів — мови та стилю, сюжету або зображення персонажів, хоча загалом ідеї були дуже добрі. Траплялося, що після кульмінації у творі надто стрімко наступала розв’язка, яка майже обривала оповідь — бо герої дуже швидко оговтувались від головного конфлікту (зради, смерті близької людини тощо), і прикінцева частина тексту через це виглядала непереконливою, а їхні почуття і вчинки — недостатньо вмотивованими.

Ще цікаво було спостерігати за тематикою текстів: від у певному сенсі «вічних тем» (що не означає, що їх не можна змалювати оригінально й по-новому) до рефлексій на нинішні події (як-от війна Росії проти України) чи просто сучасний світ, у якому ми живемо, з його інформаційною перенасиченістю, швидкими змінами подій і станів.

Подекуди у творах відчувався вплив перекладної літератури, але це стосувалося передусім імен персонажів, які все одно зображені у реаліях, близьких авторові чи авторці (вони або помітно українські, або це просто мало прописаний світ). У багатьох віршах, натомість — помітний вплив поезії зі шкільної програми (особливо у римах, формі, образності).Я особисто не вважаю вплив інших текстів чимось виключно негативним або критичним, бо це неуникненна річ, коли починаєш писати — часто, читаючи надіслані підлітками тексти, згадувала себе у цьому віці й те, що тоді писала, тож це був ще й персонально цікавий досвід. У літературі ми вчимося, наслідуючи, а далі вже справа «виписування”, переходу від прямого наслідування до свідомої гри з алюзіями (як це вдалося авторам текстів, що перемогли у конкурсі). Мені сподобалося, що тексти назагал були дуже різноманітними: фентезі, довгі сюжетні оповідання і замальовки-есеї, верлібри і майже-поеми. Сподіваюся, що #безпробілів відбудеться і наступного року — я б із задоволенням почитала наступні твори деяких авторів та авторок (по іменам, згідно з правилами конкурсу, нікого не знаю, тому можу хіба що запам’ятати номери:), якщо вони продовжуватимуть писати.

Соня Коптюх
резидентка підліткової редакції Teenside

Багато з текстів падали десь посередині: не жахливі, але й не достатньо цікаві чи субверсивні, щоб їх можна було нагородити. Інколи створювалося враження, що автор написав це тільки тому, що побачив конкурс і захотів виграти, а не тому, що текст має для нього якесь особливе значення чи емоційний зв’язок. Немає нічого поганого в тому, щоб спробувати щось нове, — та й однією з цілей цього конкурсу було спонукання людей до літературної творчості, але у доброго тексту повинно бути емоційне ядро, думка, ідея чи досвід, про який автор прагне розповісти світові. Деяким оповіданням бракувало цього ядра, і через це вони не чіпляли. 
Багато текстів було імітацією чогось популярного і написаного до них. Ми отримали безліч оповідань, що косили під тих же «Тореадорів з Васюківки». Деякі косили під типове підліткове фентезі. І ці імітації часто не були поганими — просто нічого нового вони нам не давали.

Ще були оповідання, в яких можна було побачити дивне захоплення стражданням. Персонаж проходив через дуже важкі події, і це все описувалося в таких кривавих деталях, що, здавалося, авторові просто подобається такий садизм щодо своїх героїв. Насправді це дуже тонка межа. З одного боку, важка література часто наважується говорити про складні й важливі теми, а з іншого — є різниця між стражданням заради глибокої історії і стражданням просто заради страждання.

Поезія була для мене найскладнішою. Здається, деякі люди не зовсім розуміють, що таке поезія. Для мене вірші — це передусім образність. Читач повинен фізично відчувати те, що відбувається у тексті. Але у багатьох існує дитсадівська думка, що добра поезія — це просто рими. 
Я найвище оцінювала найвинахідливіші тексти. На щастя, такі у нас знайшлися, і ми сподіваємося, що усі автори продовжуватимуть розвиватися і займатися творчістю.

Катя Андрійчук
резидентка підліткової редакції Teenside

Ми отримали майже 150 текстів у номінації #teenlit, і це дуже тішить. Серед них були історії з незвичними іменами персонажів, хаотичні потоки думок про буремне підліткове життя, замальовки з великою кількістю чуттєвих деталей, які не знаєш, віднести до поезії чи прози, і навіть кілька горорів.

Приємно вразило те, що були тексти з репрезентацією ЛГБТК+ спільноти і тексти на складні теми на кшталт аб’юзивних стосунків і переживання втрати близької людини.

Але було і багато недоліків. Багато історій були взагалі не для підлітків і нагадували скоріше повчальні притчі, ніж щось справді близьке підліткам. Було навіть декілька списків порад, як правильно прожити свій підлітковий вік, і це відверто дратувало. Велика частина текстів зводилася до любовного трикутника, розповіді про нерозділене кохання чи шкільної драми зі стереотипними поганими однокласниками і бідною сірою мишою, яку всі ображають. У багатьох текстах перші кілька абзаців займав опис зовнішності персонажів і лише після цього починалася дія, хоча це можна було б замінити виразними деталями вже протягом розповіді. Загалом не вистачало текстів про глибокі переживання у підлітковому віці, що не обмежуються першим коханням і школою та не повчають.

Софія Туранська
резидентка підліткової редакції Teenside

Часто про твори для підлітків думають лише як про твори, сповнені моралі, повчань і поверхневих пояснень того, що таке добро і зло, де всі вчинки, думки і події діляться лише на ці дві категорії. Таких текстів ми отримали багато, але на противагу їм ми отримали, наприклад, експерименти зі структурою та викладенням сюжету, чи взагалі без сюжету. У них були як теми, актуальні завжди, так і ті, що зараз на часі. Ми побачили розмаїття стилів викладу, саркастичну прозу й іронічні вірші. Іноді тексти відштовхували через романтизацію болю задля кохання, знецінювання підліткових проблем та виправдання насилля.

Нам найбільше сподобались тексти про перші підліткові досвіди та дослідження світу. Про зростання й зміни — перші місячні, перші закоханості; швидке дорослішання — насилля у сім’ї, вибір власного майбутнього, неочікувана ноша відповідальності за інших; пізнання себе — переживання травм і болю, пошуки відповідей на вічні питання, прийняття кардинальних життєвих змін.

Дякую за сюжети, знайомі й близькі усім, викладені легко, з дивовижно влучними продуманими образами та деталями, які створюють атмосферу.

Ми довго обирали 10 переможців, які отримають річні абонементи від Мистецького Арсеналу і книжки видавництва Pabulum, проте текстів, гідних публікації на сайті «Букмоль», виявилося значно більше, тож ми вирішили себе не обмежувати й опублікувати все, що полюбилося журі. Нижче — список переможців-призерів, з якими сподіваємося побачитися цього року на Книжковому Арсеналі. Якщо ж вашого імені у ньому немає, все одно радимо перевірити пошту: до 21 березня ми напишемо всім, чиї тексти хотіли б опублікувати.

Тож, переможці й переможниці конкурсу #безпробілів 2020:

Номінація # teenwrite


Стасюк Олександра
Олексій Тарасенко
Христина Скидан
Степан Пенкалюк
Уляна Робчинська
Анастасія Суворова
Шешурак Вікторія
Влада Друзд

Номінація #teenlit

Марійка Сновида
Денис Ратушний

Вітаємо!

І насамкінець ще раз дякуємо нашому журі, нашій прекрасній дизайнерці Каті Козіній і всім нашим партнерам: Мистецькому Арсеналові, видавництву Pabulum, Українському інституту книги, Читомо, Буквоїду, БараБуці, Фундації Дарини Жолдак, Освіторії, Громадському радіо, Litcentr, Освіта Нова, Edcamp, Стос, Studway.


І не забувайте слідкувати за нашими новинами — їх буде багато!

TEENSIDE teenwrite безпробілів конкурс література для підлітків літературний конкурс підлітки пишуть підліткова література підлітковий конкурс письменницький конкурс тінліт український тінліт