Не лише на карантині: як я перейшла на дистанційне навчання

Зараз багатьом школярам через карантин доводиться вчитися дистанційно. У когось уроки перетворилися на вебінари в зумі, хтось говорить з учителями по скайпу, а комусь просто задали купу домашки. Але для мене процес навчання нітрохи не змінився, бо я вже два роки навчаюся у дистанційній школі. Можливо, після карантину хтось захоче продовжити навчатися вдома, але вже з продуманою програмою та вчителями, які чудово вміють дистанційно проводити уроки. Тут я зібрала свої відповіді на найпоширеніші запитання про перехід на домашнє навчання.

Чому ти перейшла на дистанційне навчання?

З першого по восьмий клас я змінила три школи. Вперше — через переїзд в інше місто, а вдруге — тому що школа, де я навчалася, була дуже слабкою і мій мозок почав гнити. Пошуки нової школи завжди були виснажливими. З першого класу я ходила до школи з поглибленим вивченням німецької мови. У Києві такі школи можна перерахувати на пальцях. У середині сьомого класу я перейшла до школи у центрі міста з крутими вчителями німецької — це єдиний предмет, якого там навчали добре. На двох-трьох уроках з семи (а іноді й восьми) нам казали: «Дітки, посидьте тихенько, позаймайтеся своїми справами». Щодня у тій школі я відчувала, що марно витрачаю життя. У першій половині дня я не знала, чим займатися на більшості уроків, де не було нічого корисного. А о четвертій або п’ятій годині вечора, коли я нарешті приходила додому, то одразу сідала за домашнє завдання. Його задавали справді багато. Мабуть, так вчителі намагалися надолужити програму. Я пішла посеред року. Тому що перестала радіти життю, посміхатися, не пам’ятала, як відпочивати, і взагалі не розуміла, чого хочу.

Яку школу обрати?

Я пробувала дві школи: харківську «Альтернативу» та київське «Джерело». Вони відрізняються найперше формою уроків. В «Альтернативі» всі уроки записують самі вчителі у форматі відео. В «Джерелі» більшість інформації дають у вигляді тексту. Звичайно, з відео, ілюстраціями, діаграмами тощо. В «Альтернативі» легше отримати гарні оцінки. В «Джерелі» працювати треба більше, але особисто я більше інформації запам’ятовую надовго. Багато моїх знайомих кажуть, що саме в «Джерелі» вони навчилися вчитися.

Які складнощі виникають?

  • Я про це не замислювалась при переході, але всім потрібен час на адаптацію до нової програми. У перші кілька тижнів або місяців ти можеш отримувати нижчі оцінки, ніж зазвичай. І це не через лінь чи отупіння, а просто тому, що працюєш у незнайомій системі. Намагайся не перейматися оцінками. Скоро все налагодиться.
  • Коли вчишся вдома, постійно хочеться щось жувати, тож доводиться краще контролювати себе. 
  • Через деякий час виникає бажання весь день сидіти в піжамі, не чистити зуби, не розчісуватись: все одно тебе ніхто не побачить. Але це шлях в нікуди. В тебе нарешті є можливість одягатися на навчання так, як ти хочеш. І ніхто не буде дорікати за джинси, кроп-топ, шорти, яскравий мейк чи пірсинг. Це дуже круто — гарно виглядати для себе. Це особливий кайф.

Які переваги та плюшки дистанційного навчання?

  • Найбільша перевага — свобода обирати місце й час навчання. Якщо у тебе в понеділок зустріч з друзями, то уроки спокійно можна зробити наступного дня. Або навпаки, зробити їх наперед. Це допомагає навчитися розподіляти час. 
  • Домашніх завдань набагато менше, тому вивільняється час на хоббі та відпочинок.
  • Якщо якась тема залишається для незрозумілою, можна попросити про онлайн-консультацію і тобі її пояснять. Одній людині пояснити значно легше, ніж цілому класу.
  • Знання не з усіх предметів знадобляться тобі у майбутньому. Завдання з них можна робити швидко, користуючись інтернетом, щоб сконцентруватись на тих уроках, які тобі цікаві або важливі.
  • Школа — це місце без фільтру. Туди потрапляють всі. І часто не з усіма однокласниками хочеться співіснувати по сім годин на день. На дистанційному навчанні можна бачитись лише з важливими і приємними тобі людьми. 
  • У старших класах конспект треба писати лише з одного предмета — зарубіжної літератури. Але вчителька завжди підкреслює, що писати його можна у зручній тобі формі. Тож не потрібно повністю переписувати підручники з десяти предметів, але можна навчитись писати інформативні конспекти.
  • Можна не ходити на фізру та не ліпити дурню з пластиліну на уроках праці. Просто здаєш кілька тестів — і жодних «ще двадцять кругів». 

Як все працює?

На сайті «Альтернативи» є чіткий розклад і на виконання будь-якого завдання дається тиждень. Для кожної теми вчитель чи вчителька записує відео-урок. Хороша новина: це дуже зручно та не займає багато часу. Погана — не все залишається в голові надовго, а ще є велика спокуса почати залипати в інстаграм, типу: «Я ж і так чую».
У «Джерелі» своєчасне виконання завдань не так жорстко контролюється. Є програма з усіх предметів на цілий рік, а виконувати їх можна, коли забажаєш. Але є й рекомендований розклад. З переваг «Джерела» для мене — лекції у вигляді тексту з фотографіями, графіками, схемами та відео. Це краще для довгострокової пам’яті і мені так простіше сприймати інформацію, ніж з уроків повністю у форматі відео. Також для кожного уроку призначений час для консультації, коли можна зв’язатися з учителем чи вчителькою у спеціальній програмі і попросити пояснити незрозумілі теми.
В обох школах з кожної теми існує теоретичний урок, а потім — тест або творче завдання. Деякі завдання потрібно роздруковувати і виконувати вручну, але більшість робіт приймається у цифровому форматі. Для усних завдань — читання віршів напам’ять або розмовної англійської — треба записувати відео. Вчителька зарубіжної літератури з «Джерела», коли зрозуміла, що дехто читає з книги вірші на камеру, почала приймати тільки вірші, які ми розповідаємо з заплющеними очима. Зате я навіть зараз пам’ятаю монолог Гамлета. 

Як ти змушуєш себе кожен день сідати й вчитися?

Я просто полюбила вчитися. Я отримую від цього задоволення. Для мене складніше було йти в школу вранці, особливо коли треба їхати в переповненому вагоні метро. До того ж, я можу починати з тих предметів, для яких у мене є настрій. А у звичайній школі розклад іноді просто вбиває. У мене якось були дві хімії у понеділок. На це себе змусити набагато складніше. А ще мій ранок починається з прогулянки з собакою. Коли французький бульдог облизує тобі обличчя і робить вигляд, що от-от вибухне, то не встати на прогулянку просто неможливо. Потім я можу півгодини пити каву та читати. Після цього я готова до всього, навіть до органічної хімії.

Чи не сумно тобі без однокласників?

Якщо коротко, ні. Якщо пояснювати, то все дещо складніше. Як відомо, однокласників ми не в змозі вибирати. І не завжди погляди рандомних тридцяти людей, яким доводиться жити по сім годин поряд, співпадають. І це нормально. У мене були періоди непростих відносин з однокласниками. Думаю, ви теж стикалися з людьми, з якими просто неприємно знаходитися поруч. Для мене це були ті, хто слухав російський реп з динаміка на всю школу, розглядав себе через фронталку на фізиці та роздавав всім поради на кшталт «Тобі варто схуднути» або «Ти в цьому светрі, як чмо». Жити приємніше, коли можна обирати, з ким спілкуватися. У мене є друзі, з якими мені круто та весело. Можливо, це скидається на втечу від реальності: все одно у дорослому віці доведеться стикатись з неприємними людьми. Але я вважаю інакше. Підлітки набагато жорстокіші від дорослих. Вони не думають про наслідки. А ще у підлітковому віці формується особистість і її надзвичайно легко зламати. Тому ні, мені не сумно.

Ну от зробиш ти уроки за чотири–п’ять годин, а потім що?

Чомусь багато хто думає, що у час, який звільняється після переходу на дистанційне навчання, я, скажімо, дивлюся відосики з дурними лайфхаками на ютубі чи, не знаю, малюю пальцем по пилюці. Але це не так. Зараз, мабуть, моє життя навіть більш насичене, ніж у звичайно-шкільні часи. Я нарешті знайшла спорт, який мене зачепив — степ-аеробіка. У школі з фізрою в мене були дуже особливі відносини. У мене катастрофічно погано виходило все, що стосувалось влучності. Можливо, це через поганий зір, а, може, просто руки не як треба ростуть. А шкільна програма фізкультури майже повністю побудована на влучності: футбол, волейбол, баскетбол, піонербол, настільний і звичайний теніс. Це все командні ігри, в яких мої здібності на рівні картоплини. І, звичайно, ніхто не хотів брати мене в команду, а якщо доводилось-таки грати разом, то кричали на мене без упину. І тільки у короткий період легкої атлетики та гімнастики мені вдавалося хоч якось виправити оцінки. У восьмому класі я би стала відмінницею, якби не фізра. Так от, зараз я вперше відчула, що спорт може бути не покаранням. Я регулярно відвідую тренування і знаходжуся у більш-менш гармонії зі своїм тілом. Наскільки це можливо, коли тобі 16. Кілька місяців тому я закінчила триместр у Ґете-Інстутуті. Я змогла ходити на ранкові заняття, які коштують менше, ніж вечірні. Також я відвідую письменницькі курси. Це допомагає висловлювати ті думки, які почали з’являтися з почуттям свободи. Ще я приєдналася до Букмолі й тепер можу розповідати вам свою історію. Це допомагає відчувати, що я роблю щось корисне для цього світу. А нещодавно я знайшла роботу і заробляю собі на каву та кольорові шнурки. У вільний час я вчуся малювати на граф-планшеті та програмувати на Прометеусі. Ну й ігри «Що, де, коли?» майже щонеділі. Якщо чесно, я вже не пам’ятаю, коли проводила хоча б один вихідний вдома. Та й будній день також.

Матеріал не є рекламою, не має партнерської підтримки й відображає виключно особистий досвід авторки.
Ольга Сідельнікова
Ольга Сідельнікова
учасниця підліткової редакції сайту TeenSide