Про Григорія Сковороду написано багато, але як зупинитися, якщо він така цікава людина й персонаж. У новому епізоді літературного подкасту «Дефіляда: Київ» підступно обговорюємо Сковороду в нього за спиною, а в цій статті розказуємо про деякі факти з його життя, які ви могли не знати.
І мати, і батько Григорія Сковороди походили з козацьких родів (зверніть увагу на прізвище-прізвисько). До того ж Сковорода мав кримськотатарське походження. У сім’ї було двоє дітей, старший Степан і молодший Григорій. Уявіть, що ваш брат настільки відомий.
Після роботи в царській хоровій капелі при дворі Єлизавети отримав дворянський чин. З капели Сковорода звільнився, при дворі почувався некомфортно. На момент присвоєння дворянства Сковороді було десь 22 роки.
Більшість знає Сковороду як байкаря й мандрівного філософа. Спочатку, щоби мати змогу мандрувати, Сковорода доєднався до «Токайської комісії з заготівлі вин до царського двору» й побував із ними в декількох містах Європи. Пізніше Сковорода переважно просто жив у друзів чи знайомих безкоштовно або іноді його наймали приватним вчителем дітей.
Сковороді кілька разів пропонували стати священнослужителем, та він кожен раз відмовлявся. Він був людиною віри, але не схвалював церковний устрій, через що виникало чимало конфліктів. Хоча загалом Сковороду згадують як ніжну і ввічливу людину, ченцям лаври, які запросили його приєднатися до них, він відказав: «Досить і вас, стовпів неотесаних, у Храмі Божому».
За свідченнями його друга Михайла Ковалинського, не їв ні м’яса, ні риби. Багато в чому Сковорода випереджав свій час. У 2017 році в Україні вийшла книжка «Сковорода. Найкраще», де автори порівняли його з гіпстером і знайшли елементи з життя і творчості Сковороди, які були б актуальні для сучасного читача.
Сковорода ніколи не був одружений, упродовж життя не шукав романтичних стосунків і не намагався осісти. Є варіант історії, що в 1765 році (йому було 43) у нього закохалася його учениця. Діло дійшло до вінчання, але в останній момент Сковорода втік з-під вінця. Проте упродовж життя він підтримував кілька близьких дружніх стосунків. Найближчою була дружба з Ковалинським, який після смерті Сковороди написав його біографію.
Принаймні за життя. Зараз Сковорода є одним із центральних образів української культури, але всі його байки, пісні й трактати надруковані посмертно. До цього рукописи бережно зберігалися у різних друзів.