Цьогоріч редакція Teenside по-діловому назвалася кураторською командою, і за підтримки Європейського Союзу через програму «Дім Європи» організувала спеціальну програму «Просто цікаво, що буде в кінці» на Книжковому Арсеналі. Ми поговорили про наш досвід як відвідувачів і організаторів, пожартували про всіх серйозних письменників і, як завжди, трохи пожалілися.
28 Липня 2021
444
Книжки, Жадан, чебуреки: підлітки на літературному фестивалі
TeenSide

Що сподобалося

У нас взагалі були класні події. Прекрасні події.
Мені сподобалися «‎Сімейні цінності», оце була добре зроблена програма. Події в програмі були про те, що зараз у сучасному українському суспільстві означає сім’я і дім, і я встигла повністю подивитися тільки ту, яка про Косачів, про українську таку сім’ю-квінтесенцію, що це означає. Ну по-перше, це була дуже прогресивна програма для такої теми, а по-друге, у них були і книжкові події, і про соціальні питання, там, що таке чоловік як гендер в українському суспільстві зараз, і усе таке. Мені здається, вона була дуже класна, мені сподобалась. 
Ілюстратори! І я ходила на декілька подій різних. Ходила на подію про фемінізм, «Фемінізм і місто». І теж була дуже чудова подія, прогресивна. Дуже милі люди задавали питання. Ще було багато класних жартів. 
А ми ще на «цілування редакторок» ходили. Це виглядало трошки відчайдушно. Коротше, добре, що є оця асоціація редакторів, але вони бідні й замучені. Бажаю їм всього найкращого.

Мені сподобались малі видавці. Як і завжди, подобаються малі видавці.

Там «Дух і літера» видали цю антологію авангарду, яка виглядала дуже круто. Не пам’ятаю, хто видав «Бунтарок», але це теж класно.
А я ходила на Прохаська. Прохасько був дуже милий. Він же презентував свою книжку «‎Бо є так», і мені так смішно, бо в мене є його збірка розповідей «‎Так, але». Двадцять хвилин цієї події було про назви і про те, як вони одна до одної співвідносяться.
Жадан молодець. Гарний концерт. Всі були задоволені.
Арсенал дуже прекрасна і атмосферна будівля. Я його люблю навіть коли він холодний.
Чебуреки класні. Підсумки Арсеналу — чебуреки класні. Арсенал вдався.

Про онлайн

Онлайн (події) всі дуже добре пройшли, особливо за переглядами. Це навіть не тільки мої перегляди, де я поперезаходила в конференцію, там ще й інші люди.

Про людей

Класно, багато людей. Моє улюблене — це багато класних людей працюють. Моє найулюбленіше — вистава поза подіями — це бачити своїх однокурсниць, які багато біля Жадана й інших письменників до цього раніше не бували, і вони тепер: «‎Аааа!» І це так прекрасно: вони пообіймалися, пофоткалися, книжки попідписували, такі щасливі. Я думаю: клас, приносить радість.
Я поки пройшла повз волонтерів, побачила усіх своїх знайомих з універу, тому що всі або волонтерили, або ходили просто так.

З результатів дискусії про гендер в підліткових книжках можна зробити висновок, що Топіліній, Ябченко і Ніколайчук потрібен окремий подкаст про те, які книжки обирати своїм дітям. 

Не знаю, всі люди, з якими в мене були події, були дуже дуже хороші. На вебінарі з психологом, Олексієм Карачинським, було так багато питань, і я вже думаю, що ми не встигнемо, але він вклався рівно у сорок хвилин. Просто в якийсь момент я дивлюся, ми на третьому питанні з п’ятнадцяти, а вже пройшло п’ятнадцять хвилин, і я така: «‎це погано». А він вклався рівно в сорок, в сорок одну ми такі: «‎до побачення» — і відключаємо трансляцію.
Волонтери були лапочки. По три рази перепитували: зараз, зараз, знайдемо вам ручки, ще раз підійдемо до адміністратора і ще раз спитаємо. І нам доносили стільці, і дошку. Да, фліпчарт нам дали майже підморгуючи, що взагалі ми людям його на цілий день не віддаєм, але вам віддамо. Організаторки такі чудові!
Я підходила декілька разів до охоронців, щось питала, куди мені йти, і всі були теж дуже милі і все мені підказували, такі хороші, ввічливі.

Що розчарувало

Мені так було шкода, що мало людей прийшло на розмову про комікси. Хоча вона була взагалі супершикарна. Я дуже хочу ще раз цю компанію зібрати у якомусь іншому контексті. І це так дивно, ми потім в якийсь момент сиділи в тому залі, тільки на мішках. Я так краєм вуха чула, що там відбувається на сцені, і там була якась абсолютно нудна подія. Я так розумію, це була книжка про якісь мандри, і просто показували не теличку фотки і спікер дуже нудно розповідав, що на фоточці. Просто неймовірно нудно. Ну, може, книжка в нього цікава, звичайно. І ще 45 хвилин — це підстава була щодо дискусії. Мені здається, там усі дві години можна було сидіти, якби такий час дозволяли.
На арсенальному сайті наша програма з’явилася пізніше за інші і її дуже складно знайти. Як і всі спеціальні програми: про комікси, про фантастику й інші. От їх усі, і нашу теж як окрему програму, дуже складно знайти на цьому сайті. 
Стронґовський не прийшов. Це просто було дивно. Але викрутилися, все нормально. 
Ну як викрутилися, просто провели без нього. Але у Стронґовського були дуже гарні сукні увесь Арсенал.


Була подія, на яку я не пішла, вона називалася «Підводні камені нової толерантності: хто платить» чи щось таке. Просто все таке прогресивне і класне, і ось це посеред цього всього.

О, є річ, яка мене бісить. Наша підліткова програма була класна, але цього замало. Якщо ти підліток, який прийшов на Арсенал, тобі ані купити нема чого, ані ходити нема де. Там зі спеціалізованих програм саме для підлітків от у нас було вісім подій, і все, а далі просто за інтересами. Як можна говорити, що підлітки мають читати більше, якщо видають три підліткові книжки нормальні за весь рік і на найбільшій книжковій події України — вісім підліткових подій, чотири з яких проходять онлайн? «‎Барабука» щось теж намагалася робити, але у них максимально 10-12 років аудиторії, це в них підлітки, і всьо. Всьо. Відчуваю, ніби нас просто немає.

Мені дуже сумно, що ми загубили в результаті карантину нашу ідею підліткового простору на Арсеналі. І я все ще думаю, що це щось, що має бути. 

Ще з допекло: мені здається, видавцям підліткової літератури слід перестати опиратися підлітковій літературі і підлітковій аудиторії, бо щось вони дуже ворожі до своєї цільової аудиторії, це дивно. Не те щоб ми про це не знали, але це якось дивно. Просто я не думаю, що ми почнемо швидко видавати, в темпі з іншими країнами, навіть перекладні, не кажучи вже про авторські, книжки, якщо оце все буде гальмуватися якимось радянським баченням того, як має виглядати читач-підліток, заради чого він має купувати книжку, і що в тій книзі має бути. І виходить, що, наприклад, ту ж «Говори», яка хіт 90-х в Америці, у нас видали минулого року. Ми дуже відстаємо. Така прірва.

І ще дуже хотілося б, щоб видавці, особливо на Книжковому Арсеналі, коли роблять події для підлітків, перестали боятися.

Бо це божевілля, щоб у нас над кожною, наприклад, «Принцесою плюс принцесою» так трусилися. Ті книжки, які зараз популярні в англомовному світі, підліткові, дуже неконсервативні вже. Якщо в них не буде різноманіття або вони будуть стереотипи використовувати, просто це на «Goodreads» напишуть, і люди перестануть їх читати. А все, що видається у нас, воно таке відфільтроване, мені здається. Перекладне принаймні. Про наше я навіть не говорю. Аудиторія не цікавиться такими книжками найчастіше. Знову ж таки, через те, що зараз у нас багато рекомендацій приходять з англомовних бук-всяких-спейсів, люди просто знають: о, є така книжка, і потім ідуть і читають, замість того, щоб купляти український переклад, якого немає, якийсь любительський російський переклад, скачаний в інтернеті. Тому що книжки, які видаються в Україні, не відображають велику частину читацької аудиторії.

Про силу дружби

Ну і ще очевидні речі, що було спекотно.
Але це був просто червень.
Просто не бачу якогось сенсу на це жалітися, бо ми взагалі ніяк не можемо вплинути на погодні умови.
На червень.
Цей шатер був дуже навіть ефективним в тому, щоби закривати від сонця. 

У нас був вентилятор.
У нас багато чого було. У нас були стікери, і книжки, і вентилятор, і вода, і сила дружби, і співробітництво, і сусіди у нас теж були.
Чудові.
Дуже цікаві. 
І нам дали пончики.

TEENSIDE допекло книжкові новинки Книжковий Арсенал літературний фестиваль підліткова література перекладна література