Дорослі книжки-картинки: сумне, смішне, іронічне

Усі знають, що дорослі тільки говорять про патетичне «все найкраще — дітям», а самі потай ласують смачними дитячими йогуртами й десертами, скуповують для себе дитячі креми та шампуні, що не викликають сліз, і, звісно ж, нахабно викрадають у дітей найцікавіші формати книжок. І, треба визнати, що інколи роблять це не даремно, бо книжки виходять і справді дуже цікавими та вартими уваги. Про кілька таких дорослих дитячих книжок сьогодні й розповідаємо.

_______

Go the F**K to Sleep та You Have to F**king Eat

Хоча на рахунку американського письменника Адама Менсбака чимало вартісних серйозних книжок, зокрема романи «Злий чорний білий хлопець» та «Бурхливі води»,  справжню славу йому принесла написана 2011 року жартівлива та іронічна книжка-картинка для дорослих «Go the F**K to Sleep».
«Go the F**K to Sleep» — це віршована книжка про страждання батьків, які намагаються вкласти своїх маленьких дітей спати. На проілюстрованих Рікардо Кортесом сторінках видання — звернений до дитини монолог тата, написаний у стилі класичних дитячих книжок на добраніч. Оповідач розповідає про котиків, ягняток та інших тваринок, які вже поснули, й наприкінці кожного чотиривірша благає дитину також заснути. От тільки робить це не за допомогою звичних сюсюкань, а різкуватим і сповненим відчаю «Go the F**K to Sleep».

Із кожною новою розгорткою, із кожним чотиривіршем рівень розпачу в оповідача зростає. Втомлений і знесилений він засинає сам, а коли прокидається, бачить, що й дитя вже заснуло. І вже майже щасливий тато тихесенько виходить з кімнати, щоби подивитися з дружиною фільм та поласувати попкорном — і саме в цю мить лунає сигнал мікрохвильової печі…
Неабияку роль у перетворенні книжки «Go the F**K to Sleep» на бестселер зіграло й те, що в мережі з’явилося відео, де її читає вголос знаменитий американський актор Семюел Л. Джексон.

У 2025 році Адам Менсбак написав ще одну дорослу книжку-картинку з назвою «You Have to F**king Eat», яку проілюстрував Овен Брозман.«You Have to F**king Eat» — це не менш іронічний сиквел сонної книжки, присвячений ще одній проблемній для батьків темі — годуванню. Розповідати про неї не буду, натомість раджу прослухати книжку у виконанні неперевершеного Стівена Фрая.

Обидві книжки — зразок справжньої карнавальної культури, завдяки якій змучені й виснажені батьки можуть психологічно відпочити, розслабитись і посміятися зі своєї священної місії виховувати дітей.

Ми йдемо полювати на бар

Певна, книжку-картинку знаменитого англійського поета Майкла Роузена «Ми йдемо полювати на ведмедя» (We’re Going on a Bear Hunt, 1989) знають усі навіть попри те, що українського перекладу поки не існує (якщо раптом ні, її завжди можна прослухати у фантастичному виконанні самого автора). А от пародію на неї — написану Емліном Рісом та Джозі Лойд книжку-картинку «We’re Going on a Bar Hunt» — навряд.

Загалом, у цій пародії фабула історії про полювання майже не зазнала змін — долаючи різноманітні перешкоди, герої пускаються берега намагаються знайти омріяний bear/bar, а після зустрічі з bear/»bear» тікають додому й зарікаються ніколи більше не ходити на подібне полювання.
Особливого шарму книжці-картинці додають м’які акварельні малюнки Джилліан Джонсонс. Вони чудово ілюструють історію та цікаво пародіюють оригінал.

Дуже похмільна гусінь

Звісно, що на книжці-картинці Майкла Роузена й Гелен Оксенбері тріо не зупинилося й створило ще кілька пародійних книжок для дорослих, зокрема книжку-картинку «The Very Hungover Caterpillar», тобто «Дуже похмільна гусінь» (на жаль, у цій книжці-картинці, як і в згаданій вище пародії на книгу Майкла Роузена, неперевершена гра слів у перекладі втрачається).

На відміну від попередньої пародії, ця книжка-картинка візуально істотно відрізняється від оригінальної книжки. Замість голодної гусені Еріка Карла читачі зустрічають чоловіка із похміллям (очевидні наслідки барного полювання), який, щоби побороти свою «хворобу», їсть усе, що трапляється йому на шляху, приймає купу ліків, душ, дратується сам та дратує свою родину.
Як і будь-яку іншу пародію, цю книжку найприємніше буде читати батькам, які трохи втомилися від читання вголос улюблених книжок своєї дитини.

Де живуть дикі матусі

Ще одна цікава доросла пародія на дитячу класику — книжка-картинка «Де живуть дикі матусі» (Where the Wild Mums Are, 2025), написана й намальована Кеті Блекбьорн у 2025 році.
«Where the Wild Mums Are» — це напрочуд влучна пародія на найкласичнішу книжку-картинку Моріса Сендака «Де живуть диковиська», у якій дичавіє й вирушає на фантастичний острів не бешкетник Макс, а втомлена мама — Бо кожна мама заслуговує на відпочинок!

Загалом, у «Диких матусях» немає нічого такого, через що її не можна було б читати разом із дітьми. Щоби перконатися в цьому, можна проглянути один зі сторітаймів з цією книжкою-картинкою на YouTube.

Усі мої друзі (досі) мертві

Здається, сумно-смішні книжки Евері Монсена та Джорі Джона «Усі мої друзі мертві» (All My Friends Are Dead, 2010)й «Усі мої друзі досі мертві» (All My Friends Are Still Dead, 2012) бачили всі. Тож, певно, всі ви пам’ятаєте, про що розповідають майже 200 сторінок цих видань. Пам’ятаєте, що, якщо ви динозавр або маврикійський дронт, то всі ваші друзі мертві. Якщо ви старенький дідусь, то всі ваші друзі скоро будуть мертвими (Упс, вже мертві!). Якщо ви пірат — у всіх ваших друзів цинга. Якщо ви шкарпетка — ваш єдиний друг загубився. Якщо пляшка молока — строк життя усіх ваших друзів закінчиться у вівторок. А якщо ви звичайний товстун, то всі ваші друзі — смажені курчата.

Можливо, не одразу, але більшість читачів таки знайдуть в обох виданнях щось значно глибше за звичайний чорний гумор, бо… «скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти».

Сумні факти про тварин

Не менш іронічною та сумною можна назвати книжку Брук Баркер «Сумні факти про тварин» (Sad Animal Facts, 2016) — збірку лаконічнмх коміксів, яка чудово резонуватиме з читачами під час зимових-осінніх-весняних депресій, літньої печалі та вічних меланхолій.

З одного боку — це справді реальні факти про тварин, які видаються дещо сумними з нашої, тобто людської, точки зору. З іншого — це іронічні факти про нас самих.

Тонкі скибочки тривоги

Наостанок — філософська книжка-картинка Катрін Лепаж «Тонкі скибочки тривоги: зауваження та рекомендації для заспокоєння бентежного розуму» (Thin Slices of Anxiety: Observations and Advice to Ease a Worried Mind, 2016).
Кожна сторінка книжки Катрін Лепаж розповідає про тривоги, сором, самозвинувачення, роздратування, тугу, сум, скорботу й море інших гнітючих емоцій та станів, які змушують нас страждати. Кожна сторінка переконує в тому, що ми не одинокі в цих переживаннях — Everybody hurts. You are not alone.

Урешті-решт, Лепаж (наївно) намагається допомогти своїм читачам зрозуміти причини цих страждань і спонукає їх шукати вихід. Вихід, який, як завжди, значно легший, ніж ми схильні думати.

_______

Якщо з-поміж сотень дорослих книжок-картинок та пародій маєте улюблені, діліться своїми знахідками у коментарях до цієї статті.

Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль