«Крута компанія»: як добре, що я бета

підліткова література, книжки для підлітків, секс, тінейджери, заборонені теми, детективи, бестселери, перше кохання, перші поцілунки, наркотики і підлітки, найкращі книжки для читання, підліткова проза, що читати підліткам, дкрута компанія, школа, надя біла

Будь-яка оповідь про життя підлітків неуникно перетворюється на роман-дорослішання, адже йдеться про набуття нового досвіду, про рух у часі, про зміни, що мають провести героїв тонкою стежкою криз та трансформацій. Саме про це роман «Крута компанії» Наді Білої – класична young adult literature з упізнаваними образами сучасних підлітків.

Три подруги, красуня Мірка, оповідачка Міла і розсудлива Карина, знайомляться з трьома хлопцями – плечистим високим Олегом, мовчазним Дімою, симпатичним, однак одруженим Пашею. Міла мріє стати актрисою, депутаткою, бізнес-леді або просто вийти заміж за рокера, однак при цьому дівчина дивиться фестивальне кіно, добре вчиться і чомусь (!) любить Нечуя-Левицького із «Волами». Звичайний підліток, крім хіба що трохи неочікуваного (нечуваного!) Нечуя. А ще Міла має маму, яка працює на роботі і ненавидить  свою гламурну колегу Мурену, власну кімнату і батька, який лишається десь на тлі оповіді – поміж плакатами з Бейонсе і книжковими полицями з ненависними підручниками з хімії та фізики.

Зав’язкою оповіді є початок роману між старшокласницею Мілою і продавцем супермаркету Дімою. Від початку видається, що ця любов, у найкращих традиціях «Титаніка», приречена, адже люди з різних світів – як це зауважує Мілчина мама – рідко можуть втриматися поруч довго. Діма любить пиво і смачну їжу, цитує віршики про магазин, неправильно наголошує слова і дарує Мілці шоколадки «Мілка» – те, на що у хлопця вистачає фантазії. При цьому він зустрічається з 25-літньою лагідною касиркою Світланою – тріумфом жіночності у її супермаркет-варіанті: підбори, напівпрозорі кофтинки, налаковані яскраво-червоним нігті з малюнками, макіяж і блискучі прикраси. Дуже швидко Мілі, дівчині з амбіціями і мріями, такі безликі стосунки набридають, хоча вона не один раз шукатиме згодом співчуття і розуміння Діми.

Як вже можна було зрозуміти, всі герої оповіді відповідають сталим образам, наче тварини Борхеса своїй класифікації: Діма з батьком-алкоголіком і кросівками adidas, якими він неймовірно пишається, Борька з гарною молодою мамою, крутим бізнесменом батьком і мільйоном дисків з іграми та фільмами, трохи поверхова нарцисична Мірка, самовпевнений егоїстичний донжуан Сашко Сотник. Однак незважаючи на типовість, всі герої напрочуд об’ємні, аж до опису тріщинок на плитці у ванній кімнаті Діми і модних безликих речей Сашка. Саме на образах, а не досить банальному сюжеті і тримається «Крута компанія» Наді Білої.

Окремого захоплення вартує те, що авторка не оминає теми сексу, пише про це просто і без пафосних «він підняв її до вершин насолоди». Біль, непевність, страх видатися «затиснутою», егоїзм коханого, зрада – весь сумний досвід «дорослих стосунків» Міла відчуває і переживає, адже виховання почуттів є частиною роману-дорослішання. Набуття сексуального, чуттєвого досвіду і пов’язаний з цим психологічний дискомфорт – важливий аспект перехідного періоду, про який не пишуть ані гламурні журнали, ані класичні підліткові книжки. Перші – бо це не вкладається в образ успішної дівчини, а другі – бо сексуальність досі лишається табуйованою темою, що суперечить романтизованому образу стосунків на кшталт «Пітер Пен + Венді».

Герої Наді Білої виглядають звичайними старшокласниками: курять біля школи, аби розслабитися, вперше пробують легкі наркотики, переймаються як оцінками у школі, так і оцінкою зі сторони інших підлітків, і не розмовляють про «предків-козаків» та «дідусів аристократів». Бо кого ж із сучасних підлітків цікавлять подвиги козаків чи політика Катерини ІІ – крім персонажів «Чорної руки» Андрія Кокотюхи, звичайно. Тож за переконливість образів і психологізм авторка отримує тверде «відмінно», однак варто зауважити, що це «відмінно» постає на тлі непереконливого психологізму огрому класичної юнацької прози, зокрема її українського варіанту. Те, що американська young adult literature пройшла у другій третині ХХ століття – включно із психологією жорстокості у «Механічному апельсині» й аналізом ескапізму в «Ловці в житі» – ми починаємо лише зараз. І починаємо не зі складних випадків, а з типових підлітків, які сидять на дитячих майданчиках зі своїм першим пивом і знічуються, коли батьки намагаються вживати сленг. Початок хороший, однак попереду чимало роботи.

Форму викладу Надя Біла обирає просту: вона перемежовує уривки від імені Міли («Ти») і від імені Діми («Він»). Таким чином читач одразу розуміє, хто є головним героєм і на кого насамперед орієнтована книжка, тобто хто ідеальний читач «Крутої компанії». І хоча ця схема проста для розуміння, адже авторка лінійно подає ті самі події в хронологічному порядку, такий підхід може набриднути вже на вісімдесятій сторінці. Фокалізація – тобто пропущення подій через певну свідомість, розгортання їх з певної точки зору – «грає», як правило, за рахунок досконало прописаних, складних психологічно образів персонажів (хороший приклад – «Шум і шал» Фолкнера), а у «Крутій компанії» герої хоча й об’ємні, все ж надто типові, аби дорослому читачеві було цікаво спостерігати за осмисленням світу двома тінейджерами на 159 сторінках. Однак для підлітків, потенційної читацької аудиторії, цей юнацький роман може стати знахідкою – насамперед завдяки неуникному самоототожненню з Мілою/Міркою і відсутності моралізаторства.

Міла і Діма думають по-різному, по-різному уявляють своє життя, по-різному будують плани. І їх, вочевидь, чекає різне майбутнє, незважаючи на оптимістичний фінал, який нам, певне, взоруючись на жанр, пропонує авторка. На відміну від «Джейн Ейр» та «Менсфілд-парку» хеппі-енд у стосунках Міли і Діми неможливий, адже відстань між ними – не менша, ніж між альфами і бетами в антиутопії Гакслі. І хоча наприкінці читач все ж побачить очікуване поєднання двох світів, насправді ми, скептичні дорослі, здогадуємося, що Міла і Діма будуть щасливими, однак нарізно і кожен по-своєму. Юнацьке кохання стає останнім тільки тоді, коли герої гинуть наприкінці п’єси, а це не про Мілу і Діму. Роман-дорослішання – оповідь не про сталість, а про рух і досвід. Яким болючим цей досвід не був би.


Надя Біла Крута компанія / текст Надії Білої. — Київ: Видавничий центр «Академія», 2017

Богдана Романцова
Богдана Романцова

літературознавиця