Скарби минулого: «Реве віл на сто гір»

Інколи, аби знайти хорошу дитячу книжку, не обов’язково бігти до книгарні й витричатися на найновіше та наймодніше видання. Інколи, аби знайти хорошу дитячу книжку, потрібно вдатися до археології, адже справжні скарби можуть бути схованими у стосах старих запилених книжок минулого століття. Аби довести це, ми сторили рубрику Ретроспектива,у якій цього тижня згадуємо намальований Валентиною Мельниченко та впорядований Іваном Малковичем збірник українських загадок «Реве віл на сто гір» (Веселка, 1988).

Сюрреалістичні ілюстрації Валентини Мельниченко одразу ж привертають увагу дитини, натякають на відгадку і водночас дозволяють уяві розігратися, а думці трохи поблукати перед тим, як «видавати» правильну відповідь. Якби не відверто поганенька поліграфія (проблема багатьох радянських і не тільки радянських видань), єдиним недоліком книжки можна було б вважати надто помітні відповіді на загадки, які так і хочеться замалювати, аби не дізнатися відповідь раніше, ніж потрібно.

Реве віл на сто гір,
на сто кроків,
на сто потоків.

Вдень з ногами,
а вночі без ніг.

Золотий пішов,
А срібний прийшов.

Віз без коліс,
а з батога сльози ллються.

Стоїть  півень на току
у червонім ковпаку.

Нещодавно книгу було перевидано у збірнику «Стоїть півень на току» («Веселка», «Навчальна книга-Богдан»), до якого увійшли усі ілюстровані Валентиною Мельниченко загадки. Ми у руках книжку поки не тримали, тому сказати про неї нічого не можемо.

Букмоль

літературний проект для дітей та їхніх батьків