Скарби минулого: «Солом’яний бичок»

Після невеличкої перерви Букмоль повертається до рубрики Ретроспектива, у якій розповідає про найцікавіші видання минулого століття, які заслуговують на нашу та вашу увагу. Сьогодні героїнею цієї рубрикистала відома багатьом із вас українська народна казка «Солом’яний бичок», що з’явилася 1972 року у видавництві «Веселка» з ілюстраціями українського художника В’ячеслава Легкобита. Саме завдяки цим ілюстраціям видання виглядає значне краще, ніж більшість сучасних. Отож, якщо несподівано натрапите на нього на полицях старої бібліотеки, не зволікайте. Коментувати саму казку не будемо — історію про жертовного бичка із соломи та смоли ви і без нас знаєте, натомість пропонуємо ознайомитися з кількома ілюстраціями.

Дід служив на майдані майданником, а баба сиділа вдома, мички пряла. І такі вони бідні — нічого не мають; що зароблять, те про­їдять, та й нема. От баба й напала на діда:
— Зроби та й зроби мені, діду, солом’яного бичка і засмоли його смолою.
— Що ти говориш? Навіщо тобі той бичок здався?
— Зроби, я вже знаю навіщо.

— Я бичок – третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.
Ведмідь каже:
— Коли ти солом’яний, смолою засмолений, то дай мені смоли обідраний бік залатати!

От як назбиралось їх, дід сів над лядою та й давай гострити ножа. Ведмідь його й питає:
— Діду, навіщо ти ножа гостриш?
— Щоб з тебе шкуру зняти та пошити з тієї шкури і собі й бабі кожухи.
— Ой, не ріж мене, дідусю, пусти краще на волю! Я тобі багато меду принесу.
— Ну, гляди!

Зостався один зайчик; дід і на того ножа гострить. Зайчик його питає: «Навіщо?» А він і каже:
— У зайчика шкурка м’якенька, тепленька, — будуть мені на зиму рукавички й капелюх.
— Ой, не ріж мене, дідусю, — я тобі стьожок, сере­жок, намиста доброго нанесу, тільки пусти на волю!
Пустив і його.

І дід радий, і баба рада. Взяли продали овечки, та накупили волів, та став дід тими волами ходити чумакувати, та так забагатіли! А бичок, що не стало вже треба, доти стояв на сон­ці, поки й не розтанув.

Текст казки у виданні «Веселки» 1972 року та у Букмольній статті за редакцією Євгенії Горєвої.

Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль