Як говорити: Правило нижньої білизни

Борючись із проблемою сексуального насильства над дітьми, Рада Європи започаткувала соціальну програму «Правило нижньої білизни». Матеріали проекту – брошури, відео та, насамперед, книжка-картинка, – закликають не оминати цієї теми у розмовах із дітьми та навчити їх простому правилу: ніхто не має торкатися тих частин тіла, що зазвичай закриває нижня білизна. Рештою принципів, які проект має на меті донести, є

• ідея, що тіло дитини належить їй самій і вона має право відмовити у доторку чи поцілунку навіть близькій людині;
• розрізнення «хороших» і «поганих» доторків;
• розрізнення «не шкідливих» і «лихих» таємниць, що спонукає дитину неодмінно розповісти про вчинене насильство чи спробу насильства комусь із дорослих;
• останній засадничий принцип «Правила нижньої білизни» – відповідальність за попередження проблеми насильства й належний захист дитини мають дорослі.

Тіло дитини належить їй самій і вона має право відмовити у доторку чи поцілунку навіть близькій людині.

Книжка-картинка «Кіко та рука», що має полегшити батькам розмову з дитиною про «це», розповідає про дружбу Кіко, дитини неозначеної статі, з великою веселковою рукою. Рука бавиться з Кіко та годує тістечками, питає дозволу торкнутися волосся чи носу Кіко й отримує на це згоду. Та коли рука питає, чи може доторкнутися того, що під білизною, отримує рішуче «ні» і хвалить Кіко за правильну поведінку.

Що робити, коли «рука» не задовольняється чіткою відмовою?

«Правило нижньої білизни» є доброю освітньою ініціативою, спрямованою на попередження проблеми. Вона закликає проговорювати з дітьми будь-якої статі поняття згоди та приватності. Водночас, матеріали до програми, зокрема й книжка, мають певні сліпі місця, які також варто зауважити. Чи «Правило нижньої білизни» стосується лікарів? Що робити, коли «рука» не задовольняється чіткою відмовою? Який образ ґвалтівника показує книжка – безособової, дегуманізованої руки замість цілої людської істоти? З одного боку такий абстрактий образ дозволяє уникнути несвідомих узагальнень, які неодмінно виникли, якби на дитину зазіхав темношкірий чоловік, біла жінка тощо — стигматизації того, кому ця рука належить, і всієї соціальної групи, куди належить ця особа.

До того ж, у «Кіко та руці» дитина хоч і не є пасивною, як її часто позиціонують у суспільстві, вона є цілком невинною — велика рука майже без сумніву належить дорослому. Та чи діти насправді ніколи не потерпають від зазіхань з боку інших дітей?

Постер: Хороші секрети роблять тебе щасливим, погані — ні

Постер: Поговори зі своїми дітьми й переконайся, що вони можуть говорити з тобою

Постер: Якщо ти відчуваєш, що доторк є не таким, як треба, він є неправильним

Прочитати більше про «Правило нижньої білизни» та безплатно завантажити «Кіко та руку» й інші матеріали різними мовами можна тут.

Букмоль

літературний проект для дітей та їхніх батьків