Prison Architect: збудуйте в’язницю вашої мрії!

Prison Architect, ігри, Мішель Фуко, відеоігри, games review, gamers, videogames, Дмитро Прокопчук, гра про в'язницю, Стенфордський експеримент, обзор игры

They try to build a prison for you and me
System of a Down

Якщо в іграх вам доводилося хоча би раз керувати рестораном, готелем чи лунапарком, більшість інструментів Prison Architect вам уже добре знайомі. Однак цю гру унікальною робить саме тип “клієнтів”, яких вам доведеться “обслуговувати”. Із цього процесу виникає маса моральних запитань.

Prison Architect, ігри, Мішель Фуко, відеоігри, games review, gamers, videogames, Дмитро Прокопчук, гра про в'язницю, Стенфордський експеримент, обзор игры

Навряд чи багато людей в дитинстві мріяли стати тюремником чи начальником в’язниці, однак хтось мусить брати на себе і ці неоднозначні ролі. Наскільки це важко і брудно — можна побачити у грі Prison Architect (Тюремний архітектор).

Після сотень різноманітних ігор-менеджерів механіка Prison Architect виглядає не такою вже оригінальною. Гравець повинен будувати різноманітні приміщення, наймати персонал, прокладати електромережу, слідкувати за бюджетом тощо. Однак суть гри глибша, ніж може здаватися на перший погляд, адже ви обслуговуєте в’язнів, а не звичайних клієнтів.

Prison Architect, ігри, Мішель Фуко, відеоігри, games review, gamers, videogames, Дмитро Прокопчук, гра про в'язницю, Стенфордський експеримент, обзор игры

“Моя свобода — это радиоприёмник”

Нетиповий “менеджер”

Гравець практично керує життям своїх підопічних — ви встановлюєте, коли вони спатимуть, коли ходитимуть в душ, скільки разів на день їстимуть і як довго вони гулятимуть у тюремному дворі. Але це не лунапарк, в’язнів привозять відбувати покарання, і ви повинні дотримуватися балансу між умовами утримання та рівнем безпеки. Якщо умови будуть надто нелюдськими, в’язні почнуть бунтувати, але якщо не буде жорсткого порядку, вони крастимуть, будуть битися між собою, діставати наркотики і алкоголь, а може навіть спробують утекти.

Prison Architect, ігри, Мішель Фуко, відеоігри, games review, gamers, videogames, Дмитро Прокопчук, гра про в'язницю, Стенфордський експеримент, обзор игры

Одного з авторитетів спробували вбити вчинивши пожежу в їдальні

Ця гра гуманізує ставлення до інших людей — навіть якщо це засуджені злочинці.

Однак сприймати своїх в’язнів як ворогів також не можна. У кожного з них є ім’я і своя історія. У кожного в’язня є свої схильності і свій характер: хтось агресивний, хтось схильний співпрацювати з керівництвом в’язниці. У більшості в’язнів є родина, і якщо ви збудуєте відповідне приміщення, родичі прийдуть провідати свого чоловіка/батька/сина. Від можливості спілкуватися з рідними залежить поведінка в’язнів. У найгіршому разі вони можуть вчинити самогубство. Вам не обов’зяково запам’ятовувати всіх в обличчя, але ця гра гуманізує ставлення до інших людей — навіть якщо це засуджені злочинці. Адже вони теж є індивідуальностями, а не просто статистичною масою.

Prison Architect, ігри, Мішель Фуко, відеоігри, games review, gamers, videogames, Дмитро Прокопчук, гра про в'язницю, Стенфордський експеримент, обзор игры

Батьки в’язня прийшли поспілкуватися з ним, охорона пильно наглядає за дотриманням порядку

До речі, на противагу в’язням, усі працівники тюрми є безіменними — система безлика.

Карати чи перевиховувати?

Фінансування надається державою. Прямої взаємозалежності між “якістю послуг” та “прибутком” немає — постійні надходження залежать передовсім від кількості в’язнів. Окрім того, великим джерелом прибутку є гранти — ви самі вирішуєте, в якому порядку будете їх брати. За кожним грантом частину оплати ви отримуєте авансом, а решту — після завершення робіт. Скажімо, один з грантів передбачає спорудження медичного відділення на території тюрми. Інший — створення програм перевиховання у вашій в’язниці.

Дехто із “зеків” сидить за відносно дрібні чи неагресивні злочини, має невисоку імовірність повторення свого проступку і тому може отримати право на дострокове звільнення. Є також чимало в’язнів, які прагнуть отримати спеціальність, щоби на волі знайти якусь законну роботу — вам доведеться будувати для них навчальні класи, майстерні та каплиці, щоби дати їм другий шанс у житті.

Prison Architect, ігри, Мішель Фуко, відеоігри, games review, gamers, videogames, Дмитро Прокопчук, гра про в'язницю, Стенфордський експеримент, обзор игры

Особисто я намагався зробити свою в’язницю максимально подібною на справжнє підприємство — завантажити якомога більше в’язнів роботою чи навчанням, аби скоротити їхній вільний час (себто час, коли вони найімовірніше можуть заподіяти щось собі чи комусь іще).

Страшно сказати, але Prison Architect вчить значно більше піклуватися про ваших “клієнтів”, ніж просто орієнтуватися на їхні потреби, як це буває в багатьох інших іграх-менеджерах.

Тюремна мораль

Сюжетні місії є нечисленними і присутні радше суто для презентації елементів гри та порушення низки моральних питань щодо того, чим займаються в’язні.

Особливо морально складною для мене виявилася місія, де потрібно придушити бунт у в’язниці. Фактично, гравцю надається кілька загонів такого собі “Беркуту”, який має відбити тюремні блоки у в’язнів. І так, воно-то зрозуміло, що це в’язні, злочинці, і це робота гравця — привести їх до порядку… але від того, що доводиться грати аналогом “беркутівців” всередині мене аж тіпає. Стає ще гірше, коли мер надсилає озброєний спецназ, що не просто б’є, а розстрілює в’язнів, навіть тих, яких уже було поранено.

Prison Architect, ігри, Мішель Фуко, відеоігри, games review, gamers, videogames, Дмитро Прокопчук, гра про в'язницю, Стенфордський експеримент, обзор игрыБитва за тюремний блок

Звісно, описана ситуація тюремного бунту є відверто крайнім випадком, але Prison Architect чудово вдається донести її драматичність, як і гостроту багатьох менш радикальних історій. Скажімо, ви знаєте, що до в’язниці потрапили наркотики, ви повинні їх знайти. Один із в’язнів помер через передозування. І ви знаєте, що решта в’язнів будуть дуже невдоволені масовими обшуками, але що залишається робити?

В’язниця — це не просто камери і охорона. Це доволі складна соціальна система, де потрібно балансувати між крайнощами і проявляти людяність до того, кого суспільство вважає сміттям.

Мене вразило, наскільки мій досвід відрізнявся від досвіду учасників так званого Стенфордського експерименту 1971 року. У мене ані на хвилину в ході гри не виникало бажання стати садистом чи катом для переданих в мої руки злочинців. Я аж ніяк не можу назвати себе великим гуманістом в реальному житті, але зусилля для того таки перевиховання видалися мені набагато конструктивнішими за намагання залякати в’язнів собаками чи снайперами.

Отже, в’язниця — це не просто камери і охорона. Це доволі складна соціальна система, де потрібно балансувати між крайнощами і проявляти людяність до того, кого суспільство вважає сміттям.

Додам також, що в реальному світі все частіше постає питання, наскільки тюрма вирішує проблеми, чи ж навпаки — лише поглиблює їх за гроші платників податків. Однак поки немає адекватних альтернатив тюрмам, Prison Architect лишається дуже і дуже актуальною грою.

Дмитро Прокопчук
Дмитро Прокопчук

журналіст, ігрознавець, політичний консультант