Бути мною: бунт проти сорому

бути мною, анна хьоґлунд, фемінізм, тілесність, моє тіло моє діло, сексизм, гендерна рівність, соціальний конструктивізм, книжки для дівчат, сексуальне виховання, підліткова проза, комікси, що читати підліткам,Att vara jag,Anna Höglund

Я ж лише хочу бути собою, ні дівчиною, ні хлопцем.
Просто собою, без цього липкого відчуття.

Цього року в Україні з’явилося нове амбітне “Видавництво”, що зовсім нещодавно дебютувало повістю шведської письменниці та ілюстраторки Анни Хьоґлунд “Бути мною” — феміністичною підлітковою книжкою, яку вже встигли назвати  “найвідвертішою книжкою Європи” та нагородити особливою відзнакою на Bologna Ragazzi Award за “проникливу історію про проблеми й виклики дівчини у перехідному віці, розказану з точки зору сучасної жінки”.

Попри те, що уся повість умістилася на 84 сторінках, частину з яких, до того ж, займають ілюстрації, говорити про неї складніше, ніж здається. Оскільки в Україні, на відміну від Швеції, де ситуація з гендерною рівністю трошки інша, а у школах вивчають фемінізм та основи сексуальної поведінки, ця повість є не просто актуальною і потрібною, але й буквально революційною — її з упевненістю можна назвати політичним мистецьким проектом, покликаним дивувати, шокувати й змушувати думати. Утім, мова тут не лише про фемінізм і “найвідвертішу відвертість”, але й про обраний авторкою стиль оповіді.

Гортаючи повість “Бути мною”, розумієш, що це не оздоблена вигадливими малюнками проза, а справжнє інтермедіальне явище, у якому текст та ілюстрації існують на рівних, утворюючи об’ємну й цікву історію. Текст — такий собі потік свідомості — дозволяє нам зазирнути у внутрішній світ головної героїні, відчути, як вона переживає своє “дорослішання”, тоді ж як візуальний наратив пропонує нам одразу дві оптики: можливість побачити світ її очима і відсторонений погляд зі сторони.

бути мною, анна хьоґлунд, фемінізм, тілесність, моє тіло моє діло, сексизм, гендерна рівність, соціальний конструктивізм, книжки для дівчат, сексуальне виховання, підліткова проза, комікси, що читати підліткам,Att vara jag,Anna Höglund

Усе починається із дзеркала. Щойно ми розгортаємо книжку, бачимо Русу, яка дивиться на свої статеві органи у люстерко. Ми не бачимо її обличчя, тільки відображення її статевих губ, що стають сюжетно-композиційним центром малюнку. На думку одразу ж спадає Лаканівська стадія дзеркала — як одна з найважливіших стадій становлення людини, як репрезентація структури суб’єктивності, як процес конструювання Я через ідентифікацію з власним відображенням. Цікаво, що ми буквально бачимо Русині статеві органи відокремленими від дівчини. Так само їх бачить Руса. Чужими, адже у суспільстві для них вже є визначена роль. Та водночас своїми, бо Руса таки вирішує протистояти “зовнішньому” втручанню  й стати чи то пак залишитися собою.

Яке зморщене. Може, зі мною щось не так. Хіба крізь таку маленьку дірку пройде дитина? А може, вона більшає після того, як утрачаєш невинність? Але “невинність” звучить так, ніби є і винність. Та я все одно ніколи цього не робитиму. Не хочу навіть уявляти ту дивну штуку в моїй піхві [рец. — курсив мій].

Наступна розгортка — знову дзеркало. Щоправда, цього разу “чорне дзеркало” смартфону, в якому ми нарешті бачимо обличчя Руси. Дівчина дивиться пильно, зосереджено і майже без емоцій. Це не просто селфі — вона навряд викладатиме його у Facebook, Snapchat чи Instagram, аби збирати лайки й коментарі. Хоча соціальність цього “дзерала” безперечно важлива. Погляд Руси не для когось, він зосереджений на ній самій. Це погляд тринадцятирічної дівчини, яка ніби вперше знайомиться із власним тілом. Не дитячим тілом, що в уявленнях багатьох ще з часів Романтизму зберігає таку собі янгольську чистоту та андрогінність, а тілом жінки. Тілом, яке у нашому патріархальному світі звикли перетворювати на об’єкт, яким звикли керувати та маніпулювати.

Уся книжка — це внутрішній монолог Руси. Дівчина рефлексує над усім, що відбуваються з нею, вона розмірковує про поведінку/долю/вчинки сестри, тата, мами та інших, відкриває свою сексуальність та ставить під сумнів низку стереотипів, які жінкам і дівчатам нав’язує суспільство.

Отак часто буває. Варто лише про щось дуже багато думати — і я починаю помічати довкола саме те, про що думаю. Наче отримую послання з невидимого світу.

Окремої уваги заслуговує комікс, у якому Руса намагається розповісти історію створення соціального конструкту жінки. Звісно, що вона не викриває усіх механізмів за допомогою яких у сучасному світі контролюють людину та її тіло, але так чи інакше реагує на них, ставить правильні запитання, сумнівається сама і спонукає замислитися над проблемою гендерної нерівності своїх читачів і читачок.

бути мною, анна хьоґлунд, фемінізм, тілесність, моє тіло моє діло, сексизм, гендерна рівність, соціальний конструктивізм, книжки для дівчат, сексуальне виховання, підліткова проза, комікси, що читати підліткам,Att vara jag,Anna Höglund

Хоча у своєму монолозі та коміксі Руса ретранслює чимало ідей фемінізму, я б не поспішала ототожнювати чи навіть порівнювати “Бути мною” з будь-якими посібниками, покликаним навчити дівчат бути собою, поважати себе і любити своє тіло, чи теоретичними працями (до речі, на останній сторінці книжки Анна Хьоґлунд завбачливо зазначає тексти, які допоможуть краще розібратися у цій темі — “Другу стать” Симони де Бовуар, “Код упевненості” Кетті Кей і Клер Шипман та “ Червону квітку сорому?” Денніс Мальмберґ). У першу чергу, це таки художня література. Цікава та поетична. І тут варто не забувати про назву повісті — книжка Анни Хьоґлунд не обіцяє читач(к)ам готової відповідь на запитання “Як бути собою?”. Натомість, наче подруга, вона розповідає про близький тобі досвід. І в якийсь момент ти зовсім забуваєш її слухати. Губишся у саморефлексіях, намагаєшся зрозуміти, чому цей досвід для вас спільний і чому він так бентежить.

Книжка складається з передмови, розділів “Невинність”, “Я уявляю себе іншою”, “Старша сестра”, “Я майже помираю” і “Літні канікули”, коміксу та епілогу. Лейтмотивом кожної частини стає тема сорому. Героїня переконує читачів у тому, що тіло — це не привід соромитися. Твоє тіло належить тобі й ти маєш право говорити про нього так, як хочеш, і тоді, коли того хочеш. Таким чином, дещо іронічно найвідвертіша книжка Європи ніби нівелює свою відвертість і долає страх говорити про тіло. Особливо тоді, коли його насильно, у прямому та переносному сенсі, намагаються ув’язнити та обмежити.

бути мною, анна хьоґлунд, фемінізм, тілесність, моє тіло моє діло, сексизм, гендерна рівність, соціальний конструктивізм, книжки для дівчат, сексуальне виховання, підліткова проза, комікси, що читати підліткам,Att vara jag,Anna Höglund

Символічною розв’язкою повісті стає святкування перших місячних Руси. У фіналі ми вже бачимо іншу Русу. Дівчина тримає у руках пса. Наколо неї лише квіти та дерева — і ні(кого)чого більше. На цій останній ілюстрації ми знову не бачимо її обличчя, але, здається, вона щаслива й відчуває себе цілісною і вільною. Хочеться вірити, що цю внутрішню гармонію їй вдасться зберегти і серед людей.


Анна Хьоґлунд. Бути мною / текст та ілюстрації Анни Хьоґлунд / переклад з швед. Юлії Юрчук. – Київ:Видавництво, 2016. – 84 с.

Міра Київська
Міра Київська

авторка, редакторка сайту Букмоль