Pop-up книжки, або Що читають англійським дітям
Нещодавно у нашому домі з’явився великий пакет дитячих книжок із Англії. Так буває, що невгамовні малюки стають поважними підлітками дуже несподівано. Якийсь час вони ще самі не знають про те, що відбулося, і продовжують дбайливо зберігати свої дитячі скарби: улюблені іграшки, книжки з пом’ятими сторінками. А потім розуміють, що їхнє дитинство – це вже спогади, що прийшов час для інших інтересів і дитячим книжечкам час шукати нових господарів.
Звичайно, ми дуже зраділи подарунку-сюрпризу, бо цих книжок у нас не купиш. Їх можна читати і вчити англійську, ну і просто цікаво – а що читають діткам у Англії.
Моїх дітей найбільше зацікавили книжки з усілякими рухомими і об’ємними елементами. У нашому пакеті серед «книжок для найменших», таких “pop-up” книжечок – більшість. Про декілька з них я хочу розповісти.
“Old MacDonald had a farm” (Старий МакДоналд мав ферму). Пісенька про дідуся-фермера, в якого було багато тварин. Корови мукали, качки крякали, собаки гавкали, свині хрюкали… На кожній сторінці – один куплет. Початок у всіх куплетах однаковий, змінюються тільки тваринки і звуки, якими вони «співають». (Мені ця пісенька дуже нагадує українську «Ой служив я в пана». І зміст схожий, і будова).
У книжечці все рухається: качки відкривають-закривають дзьоби, яйце можна відкрити і побачити там каченя, собаки стрибають, кінь махає хвостом, кіт водить очима. Простий сюжет, слова легко запам’ятати і з книжкою можна гратися – все, що треба для того, щоби викликати в дитини захват.
“Mommy, would you love me if…” (Мамо, чи любила б ти мене, якби…) – простенька і трохи філософська книжка. Мале поросятко питає у cвоєї мами, чи вона його любить. Звичайно, мама любить свого синочка. Поросяткові цікаво, а чи любила б вона його, якби він був левом із гострими зубами, великим слоном із довгим хоботом, жирафою з довгою шиєю чи папугою з великими крилами. «Думаю, що так», – відповідає мама на кожне із питань. Хоча боялася б, що син її вкусить, наступить на неї, не почує там, нагорі, або полетить далеко і мама сумуватиме за ним.
На кожному розвороті книжки – мама-свинка із поросятком. Поросятко зроблене об’ємним, а у своїх вигаданих ролях виходить не тільки за межі реальності, а й за межі книжечки.
“What colour are your knickers” (Якого кольору твої труси?). Є безліч способів навчити дитину розрізняти кольори. Наприклад, можна дивитися у кого які труси. Це нескладно. Треба тільки підняти сідло в коня, зазирнути під панцир у черепахи, або розгорнути очерет, за яким ховається крокодил. Імена тварин і кольори їхніх трусів римуються, тому вся книжечка – це простий жартівливий віршик.
What colour are your knickers Horse Ned?
They’re red!
Ой, як незручно слону Джону! Він зовсім забув, що треба вдягнути труси.
Дивлячись, із яким захопленням діти розглядають ці “pop-up” книжечки, я намагаюся згадати якісь українські книжки такого типу. Здається, в наших видавництвах “pop-up” книжок небагато, якщо, взагалі, такі є. Бувають книжки-пазли, книжки з окулярами 3D, з однією-двома об’ємними картинками. (Звичайно, ще бувають м’які бавовняні книжечки, в яких щось відкривається-закривається, кріпиться на ґудзиках, шнурках чи липучках. Але все це більше іграшки, аніж книжки). Мабуть, видати книжку з “pop-up” ілюстраціями не так просто. Але гарна дитяча книжка, оформлена такими ілюстраціями, стає одразу значно цікавішою дітям, ніж звичайна.
